Так живе, дихає, відчуває країна. Наше місто. Наші люди, які міцно пов’язані з корінням нашого роду — пращурами, могутньою силою нескорених.
Саме так на світ з’явився унікальний проєкт «ВІ́НО». Не просто вистава, а справжня розмова двох молодих душ, що перетнулися у прифронтовому бомбосховищі. Ви влаштуєте зустріч ніби із самим собою, своїми страхами і надіями. У діалогах акторів ви радше розчуєте не слова, а мрії про спокій, де світ не ділиться на «до» і «після». «ВІ́НО» — це не стільки про сцену і акторів, а скільки про нас, про те, як ми тримаємося разом, де тривога стала звичкою, а сила — нашою другою натурою.
Авторка п’єси — амбасадорка проєкту, драматургиня-сучасниця із Запоріжжя Наталія Ігнатьєва переконана, що подібні вистави сприяють переформатуванню культурних наративів та сенсів українського суспільства, надихають на повернення, особливо молоді, до віри у силу роду, міць рідної землі, укріплення національної ідентичності. Проєкт «ВІ́НО» може повноцінно стати новою сторінкою у творчості колективу Театру Сатири та сміливо пропагувати театральне мистецтво, формувати новий світогляд молоді, розвивати її творчі здібності та емоційний інтелект.
Актуальні смисли сьогодення розкриється у талановитій постановці, адже українці продовжують боротися за свою землю, історію, волю. Ми дійсно народжені бути вільними, і ця історія про силу роду тільки додає впевненості у цьому. Історія про війну, яка триває вже багато років по сьогоднішній день. І нам випала доля її завершити.
Театр Сатири дійсно створює щось більше, ніж мистецтво — він дарує можливість відчути, що ми всі на одній хвилі, що наші історії сплетені міцніше, ніж здається.
Проєкт «ВІ́НО» реалізується за підтримки Українського культурного фонду і покликаний підтримати у ці нелегкі для країни часи діячів культури, зокрема акторів місцевих театрів, які залишаються в країні. На щастя, театр отримує друге дихання, створюються умови для появи нових арт-проєктів.
Прем’єра «ВІ́НО» відбудеться вже у цю п’ятницю, 27 вересня, о 18:00, у Муніципальному Театрі Сатири (Будинок профспілок, вул. Преображенська, 4 — біля площі Богдана Хмельницького). Вхід вільний.
Приходьте. Тут без пафосу, без гучних заяв. Просто зустріч, яка торкнеться чогось важливого всередині. Бо в цьому і є наш новий культурний шлях — бачити, чути і залишатися собою, як би важко не було. Упізнати себе — звичайну людину, що носить всередині відлуння пращурів, хто боровся і перемагав. І цей зв’язок з минулим дає нам щире відчуття, що ми не самі. Усвідомлення того, що кожен з нас — частина більшого, справжнього і рідного. Це і є найважливіше. Ви знайдете це відчуття посеред театральної зали, тож збережіть це відчуття попри всі виклики війни.