ПРОЄКТ “УНІКАЛЬНОСТІ КІРОВОГРАДЩИНИ”
Цю територію вперше згадав батько історії Геродот в V-му столітті до н.е. Пізніше місцевесть була детально описана французським інженером Гійомом Левассером де Бопланом. На карті України, виданій 1651 року, верхня і середні течії Інгулу належать до Брацлавщини, а пониззя – до Дикого поля. Саме на граничних территоріях з боку Дикого поля 65 мільйонів років тому утворився невеличкий кратер розмірами 1000х600 м – зоряна рана часів ядерної зими, яку заповнили води гігантського цунамі із заток первісного моря, утворивши природне озеро…
Геологічний час – Крейда-Юра. На той час у світовому морі найчисельнішими мешканцями Землі були молюски. Концентрація яких була така, як у доброї хазяйки галушок в супі! Але шансів на життя у молюсків новонародженого озера не було: незліченній кількості живих істот не вистачало природної флори, тепла, їжі, кисню, особистого простору… Загиблі молюски заповняли собою кратер, мінералізувались, спресовувались під власною вагою. Замість озера утворилось родовище трепелу і мергелю. Білий камінь буквально насичений викопними істотами – палеонтологічний “Клондайк.” Не було в середні віки вченого, який би не мріяв потрапити сюди!
В середині XVIII-го cтоліття ця зоряна рана, наповнена палеонтологічним вапняком, стала відвідуваною і згодом дістала назву Коноплянський кар’єр (по назві річечки, яка протікала поряд). Та все ж таки дослідження утруднювались небезпечним місцезнаходженням родовища в дуже мало заселеній території Дикого поля. З розвитком цивілізації відвідування активізувалось – науковці були у захваті від можливості одержувати знання про минуле нашої планети!
Та сталась Друга світова війна, після якої країна лежала в руїнах. Для відновлення критично не вистачало будівельного матеріалу, тож унікальне родовище пустили “під ніж” і взялися видобувати тут цеглу, яка просто вирізалась з тіла кар’єра і вивозилась замовникам. Некондицію – де форма цегли “псувалась” наявністтю молюсків – просто скидали на купу, яку час від часу вивозили як непотріб…
Зрештою (аж на кінець 2015-го року) кар’єр був вичерпаний. А отже, унікальної локації не стало, безцінний палеонтологічний матеріал, вважалося, був назавжди втрачений. Попри це, не здавались лише юні та наполегливі вихованці ОДЮЕЦ “ЕКСАМПЕЙ – розшукували вцілілі зразки. За домовленістю з директором кар’єру нас запускали пошукати молюсків в некондиціїї перед тим, як її вивезуть. І ми таки багато чого знайшли!
Знайдений багатий матеріал дав змогу групі учнів середніх класів Кіровоградського колегіуму на чолі з тодішніми старшокласниками Романом Бутовським (зараз він засновник і директор Кропивницького муніципального театру сатири) і Михайлом Господариковим (зараз – знаний інженер-програміст) працювати над проєктом “Визначення погодних умов часів Крейда-Юра в межах Коноплянського кар’єру по стану розвитку викопних молюсків.”
В процесі роботи над проєктом були знайдені підтвердження того, що час, яким датовані поклади мергелю, був часом розвитку молюсків. На Землі були створені такі умови існування, які дозволяли цим істотам активно розвиватись, рости, досягати великих розмірів, не співмірних із сучасними. У ході еволюції стались зміни в зовнішньому вигляді цих
молюсків, але не настільки, щоби не упізнати їх. Це свідчить про те, що, хоч і в зміненому вигляді, пращури теперешніх молюсків продовжують існувати в наш час, час палеоцену. Прадавні молюски цілком пристосувались до умов, наближених до сучасних. Але вижили і збереглись не всі. Наприклад, вижив Наутилус.
Знахідка одного з таких, тих, що не вижив, стала науковим відкриттям Романа Бутовського, автора проєкту. Ніколи вже не буде Грифеї (Grihaea) – прекрасного великого (діаметром більше метра!) молюска.
Але наявність грифеї в водах кратера часів ядерної зими підтверджує той факт, що наша зоряна рана (Бовтишська западина) – це кратер від удару метеорита, а не стародавній вулкан, про що вчені сперечались століттями! А знахідки юних дослідників і обгрунтовані викладки наукової роботи Романа Бутовського підтвердили цей факт. Міністерством освіти робота була визнана переможцею Всеукраїнського конкурсу, Роман був зарахований до Харьківський Авіаційного інститут поза конкурсом, на державне відділення, з правом продовжувати наукову роботу, з призначеним науковим керівником та з підвищеною степендією.
Суттєво поповнили колекцію викопних молюсків студенти Кіровоградського інженерного коледжу.
Нині від знищеного кар’єру лишився глибокий котлован, вхід до якого досить безпечний. А по периметру в “пазухах” і по відрогах сусідньої балки лишилась достатня для досліджень кількісь зразків, які можна добувати для шкільних і власних колекцій, пізнаючи під час шклільних екскурсій прекрасний і неповторний світ природи, розширяючи свої знання і уявлення про оточуючий світ.
Ніна БАБАНСЬКА, керівник секції екології громадської організації ” Центр підтримки інтелектуальних ініціатив “КОЛЕСО” і групи “ЕКСАМПЕЙ-ЕКО”, учитель-методист, Відмінник освіти України
