Продовжується карантин – продовжується проєкт кропивницького галериста Миколи Цуканова «Творчість проти вірусу». Отже, і ми представляємо читачам нові віртуальні виставки галереї «Єлисаветград».
Про світловодського художника ВолодимираТовкайла американці зняли фільм. Він чистий, хороший та наївний. Картини цього «підпільного» генія розповідають прості, добрі історії: про тихі вечори у затишному будинку з кішкою, яка спить на телевізорі, близький стукіт годинника, далекий дзвін трамваїв. Про жінку з дитиною на руках, очіякої більше, ніж небо. Про великі білі пароплави, які приходять в маленькі міста. Про цирк, тихі маленькі будиночки, ікони. Персонажі легко і вільно переходять з картини в картину – двері у його намальованому місті не замикаються.
Також варто пригадати талановиту і яскраву світловодську художницю Яну Дябіну-Товкайло, яка дуже рано пійшла з життя. Вона неодноразово представляла свої роботи в галереї «Єлисаветград».
Яна доводила своєю творчістю, що життя прекрасне і потрібно цінувати його кожну хвилину.
Її роботи несуть в собі не тільки естетичну складову . Яні вдалося створити серію духовно наповнених робіт, що відрізняються цілісністю і продуманістю образів. Вони пройняті глибокою символікою, кожна картина – це окрема історія, а разом – ціла філософія. Ім’я Яни назавжди вписано в культурне життя нашої області
«Її творчість важко назвати аматорською». Так можна сказати про олександрійську художницю Наталію Ткаченко. Вона народилася в маленькому селі Зелений Барвінок на Кіровоградщині, а після школи доля привела в Олександрію. Отримати художню освіту не пощастило, але скільки себе пам”ятала – завжди малювала. 
Після технічного училища працювала на електромеханічному заводі художником-оформлювачем, потім більше двадцяти років відслужила у вертольотній частині. З 2008 року має можливість більше займатися улюбленою справою. Особливо любить малювати портрети. Художниця зазначає, що дуже щаслива, коли бачить радісні очі людей, які отримують її роботи. Для неї це стимул і моральна підзарядка.
Цікавою є виставка художника Анатолія Татарова. Інженер-будівельник за освітою, Анатолій Георгійович усе життя займався творчістю: малював картини у різних жанрах — портрети, пейзажі, натюрморти, сюжетні полотна історичної та міфологічної тематики, виготовляв мистецькі вироби з дерева, каменю, металу. Навіть меблі у власному помешканні майстер виготовив власноруч. Взагалі, за словами самого автора, він звик все робити власними руками і, звісно, займатися улюбленою справою — малювати.
Окрему виставку склали картини криворізького художника Віталія Бєлова. Він народився у творчий родині. Його батько Дмитро Лис і сам Віталій довгий час вивчають творчість криворізьких художників, збирають інформацію про них. Віталій ще на початку власного творчого шляху у 1960-х роках одразу заявив про себе як художник зі своїм творчим розумінням та виразним втіленням пейзажного образу. Вільна та барвиста пластика його живопису давала змогу створювати життєрадісні, сповнені світлом та повітрям краєвиди рідних місць . 
Він є справжнім майстром сільського пейзажу, де з одного боку лірична оповідь про різноманітне багатство природних мотивів, з іншого – вираження узагальненого образу пейзажу-картини, у якій повноголосо лунає пісня про рідну землю, її неосяжні обрії. Про Бєлова можна сказати як про цікавого майстра натюрморту. Саме у цьому жанрі свобода живописної пластики, її колористичне багатство розкривається із найбільшою виразністю Такі майстри правомірно заслуговують того, аби пам’ять про них була відзначена у публікаціях серйозних журналів, художніх альманахів, у виданні великого, гарного альбому.
Шедевральною була виставка одеського художника Олександра Кари. Він народився у селі Нові Трояни Одеської області, закінчив Одеський державний педагогічний інститут імені К. Ушинського. 
Його олійний та енкаустовий живопис характеризується образністю, поетичністю, використанням лаконічних засобів, поєднанням сучасних тенденцій з традиціями православного мистецтва. Він є куратором міжнародних бієнале дитячої творчості «Діти Бессарабії», пленеру «Буджакска палітра», головою Ізмаїльської місцевої організації Національної Спілки художників України, заслуженим художником України.
Наш земляк Володимир Тартаковер зараз мешкає у Чикаго. Навчався у художній школі в Кіровограді, потім – у художньо-промисловому технікумі. Працював в майстернях Худфонда, займався виконанням різноманітних оздоблюваних замовлень.
Робив діаграми із зображенням українського побуту VII століття, мозаїку, композиції по дереву та багато іншого. Любить писати пейзажі з натури. Брав участь у різноманітних виставах. У 1995 році Володимир переїхав у Америку. Тут він продовжує регулярно працювати.
«Художник, який віддає світ талант дітям». Це – про нашого земляка, кропивницького художника Юрія Вінтенка. Він народився у Харкові, закінчив Кримське художнє училище у Сімферополі. Є членом Національної спілки художників України. Зараз мешкає в Кропивницькому. Багато років викладає у художній школі та протягом п’яти років дарує свої роботи учасникам Всеукраїнського конкурсу “Щаслива дитина – квітуча Україна». У Кропивницькому були організовані три його персональні виставки. Його роботи зберігаються у Кропивницькому обласному художньому музеї та приватних колекціях в Україні та за її межами.
Окрім виставкових картин, у віртуальній галереї також розміщено виставку ляльок та іграшок кропивницької майстрині Владислави Нагорної, яка їх шиє з десяти років. Вона їх в’яже, валяє, робить з глини, пластику та інших матеріалів. Дівчина – студентка ХНУ ім. Каразіна. Її іграшки- подарунки роз’їхалися у різні куточки України та закордону.
Світлана НІКОЛАЄВСЬКА
