Кілька днів тому знайомий спитав: коли підеш у відпустку та куди плануєш поїхати? Зізнаюся – не одразу зрозумів питання.
Я до цього більше двох місяців просидів у чотирьох стінах, вийти викинути сміття було ще тою пригодою та розвагою. Ні, я працював, віддалено, але це неповноцінне життя було, без поїздок містом, спілкування з людьми, відвідування усіляких заходів, інтерв’ю не по телефону, а наживо… Як у відпустці. Лише без моря, грошей, що тиснуть кишеню, пальм, бюветів, екскурсій, «бананів» та катамаранів.
Вперше за 11 років син не поїхав на літо до Одеси. Потяги та електрички не їздили – раз. По-друге, одеські бабуся з дідусем вирішили, що не варто ризикувати здоров’ям дитини у портовому курортному місті, куди попхається безліч людей, які знудились за «справжнім» відпочинком.
Поїхати кудись самим? Хіба що на дачу, бо грошей за підсумками пандемії та карантину, як і у більшості людей – катма.
Та і кудись поїхати стало набагато складніше. Наприклад, до Грузії, де українців люблять, як рідних, і де відпочивати доволі дешево. А на набережній Батумі аж два українських ресторани – борщ, вареники, горілка… І це в країні сациві, хінкалі, аджапсандалі, сулугуні, лобіо, чахохбілі, долми, пхалі і ще сотні смачнючих наїдків! Але. Щоб зараз потрапити на відпочинок до Грузії, треба обов’язково пройти тест на коронавірус, без цієї довідки на борт літака не пустять. А ще стала обов’язковою медична страховка. Такі правила зараз не лише для Грузії, а й для Туреччини, Єгипту, Еміратів, – найпопулярніших країн відпочинку українців. А це додаткові, не такі вже й малі, витрати.
Звісно, ніхто не скасовував наших вітчизняних Коблева, Скадовська, Оленівки, Рибаковки та Затоки, Залізного Порту та Кароліно-Бугазу і ще сотні приємних місць. Але кожний, хто хоч раз побував у тій же Туреччині, розуміє різницю. Що таке пообідати десь у ресторані в Одесі на тисячу гривень на двох, чи безкоштовно досхочу їсти на шведському столі в готелі, де «все включено». Хоча, і це жахлива новина, в деяких турецьких готелях скасували «шведський стіл». Бо небезпечно.
Мабуть, треба їхати до Молдови. Тиждень у Кишиневі в готелі плюс авіапереліт з Одеси – 90-100 доларів! Серйозно. Харчування, правда, окремо. Ну, зате і вино в Молдові коштує дешевше, ніж у нас мінералка. А якщо не літаком, а потягом з Одеси їхати, то ще дешевше буде. Днями мають запустити поїзд.
І все одно є якась фантомна пам’ять людини, що народилася в часи СРСР. Крим. Більшість з людей за сорок неодноразово відпочивали на півострові, знає місця вздовж і поперек. Ми з дружиною найчастіше відпочивали в Феодосії, де працювала подружка дружини – викладачем української мови у чотирьох чи п’яти школах містечка, – інших вчителів з цього предмету в місті не було.
Коли знову будемо у Феодосії?.. За окупації, звісно, не поїдемо до міста, яке досі любимо. Хоча є люди менш цнотливі та балувані, з Кропивницького щодня їздять автобуси на Крим. Доїхати до Ялти, наприклад, коштує 750 гривень. Звідти повернутися – 2000 рублів. Бажаючі є. На жаль, чи то на щастя, мені не зрозуміти їх. Я до Криму поїду лише після деокупації, і після того, як святенники Київського патріархату (офіційно ПЦУ) окурять всю територію від Чонгара до Чорноморського на заході півострова та Керчі на сході. Лише так.
Геннадій РИБЧЕНКОВ
