Саме цією піснею відкрили Сергій Василюк і Василь Лютий (гурт “Тінь сонця”) зібрання навколо братської могили отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра) та його козацтва. Таким чином розпочалося вшанування пам’яті холодноярських повстанців в урочищі Чорний Ворон поблизу села Розумівки. Того великоднього дня тут зібралися небайдужі громадяни з Кропивницького, Черкас, Дніпра та Києва.
Письменник, відомий дослідник повстанського руху Роман Коваль: “Ми перебуваємо на місці останнього бою, який розгортався тут, на цих ланах… Тут прийняли свій останній бій триста вояків відділу Чорного Ворона, які майже всі полягли у цьому дубовому гайку. І деякі дуби були свідками того бою.
Тут справдилася моя мрія, яку я висловив у передмові до книжки Петра Дяченка “Чорні запорожці” – що прийде час, і наші діти будуть гратися не в олов’яних солдатиків, не в московських служак, а в козаків і з люттю рубати будяки, бачачи у них голови ворога. Було б гарно, щоб ці діти, які є серед нас, змалечку знали, хто наш ворог, кого ми повинні здолати, щоб здобути Україні свободу, за яку боролися оці хлопці”.
Народний депутат Верховної Ради 8-го скликання Юрій Левченко: “Дякую пану Роману за 25 років подвижництва, колосальної праці. Більшість з нас дізналися про Холодний Яр, про його героїв, яких ми вшановуємо, саме завдяки його роботі.
Нам треба не лише згадувати наших героїв, не тільки приходити вшановувати їх, не лише ходити різними маршами. Передусім нам треба кожного дня, кожному на своєму місці бути гідними цих героїв, їхньої пам’яті. Якщо ми будемо продовжувати їхню справу, тоді це буде найкраще вшанування. Наші герої боролися за гідне життя українського народу. Але сьогодні багато хто однією рукою вшановує, а іншою обкрадає український народ. Або, відверто кажучи, продається ворогу чи зі Сходу чи з Заходу. Проте я сподіваюся, що тут зібралися люди, які будуть продовжувати справу цих героїв”.
Кандидат історичних наук, краєзнавець, ідеолог проєкту “Чорний Ворон” Юрій Митрофаненко: “Це місце Юрій Горліс-Горський назвав “місцем гордощів і болю”. Тут українці дали гідну відсіч російським будьонівським воякам, це треба чітка розуміти, і далі почалася історія, яку найкраще ілюструє одна фраза: “Нащадки не відповідальні за минуле, але вони відповідальні за пам’ять про нього”. Були люди, які робили подвиг, але мають бути поколінні, які повинні їх пам’ятати! Я дуже вдячний пану Роману за те, що він насправді показав зміст цієї фрази. Ви задали такий рівень Холодному Яру, такий рівень досліджень, рівень вшанування пам’яті, і це зупинити просто неможливо”.
Начальник управління комунікацій з громадськістю та інформаційної діяльності Кіровоградської облдержадміністрації Віталій Останній: “Теж дякую пану Роману та історичному клубу “Холодний Яр” за той приклад, який вони нам подали, за поштовх, аби ми досліджували свою історію, розвивали свою територію, адже вона багата на героїв, які достойні вшанування і пам’яті. Сьогодні ми спільно з нашими громадськими діячами Юрком Митрофаненком, Іваном Петренком та іншими відроджуємо крок за кроком нашу пам’ять. Тут уже багато що зроблено. Не так багато, як нам хочеться, але… Коштом державного бюджету обласна влада збудувала сюди дорогу. І нині вже маємо рішення сесії обласної ради про створення історико-культурного заповідника “Чорний Ворон”. І крок за кроком рухаємося до втілення цього проєкту, як би це не було важко. Хочу наголосити, що у цьому активну позицію займає і місцеве керівництво разом з жителями села Розумівки, Олександрівська територіальна громада. Хочу за це подякувати старості села Розумівки Миколі Христенку і подарувати йому добірку краєзнавчої літератури. Дякуємо також за підтримку і співпрацю громадській організації “Фундація національного і духовного відродження “Чорний Ворон”, яка зареєстрована у цьому селі. Разом ми нині просуваємо регіональний бренд “Чорний Ворон”.
Співак і музикант Василь Лютий: “Сьогодні християнський світ святкує Великдень. А давньоукраїнський календар нам говорить про день Живи, день очищення. Сьогодні недарма падає дощ. Це очищення від того, що наплямувалося на нас за роки окупаційного часу. Дощ – це дуже сакральна тема, і ось ми зараз стоїмо під ним і очищуємося від того нашарування”.
Під час вшанування пам’яті холодноярських повстанців наш кореспондент поспілкувався з Романом Ковалем та Сергієм Василюком.
– Пане Романе, коли ви побували тут вперше?
– Уперше я побував у Холодному Яру у 1995 році. Прочитав книжку Горліса-Горського у 1994-му, зарядився. Тоді я очолював Всеукраїнське політичне об’єднання “Державна самостійність України”, і на черговому з’їзді ми ухвалили резолюцію вшанувати героїв Холодного Яру. І ось донині я виконую це рішення. 1995 року ми поставили перший наш знак на місці останнього бою Василя Чучупаки.
– Пригадайте ваші перші враження, що ви тоді відчували?
– Отже, я спочатку захопився романом Юрія Горліс-Горського “Холодний Яр”, а потім вже і самим Холодним Яром. Я бачив, що люди, які їдуть з нами сюди на екскурсію з Києва, це люди російськомовні. І раптом Холодний Яр справляє на них таке враження, що вони насправді відчувають тут, що таке “фібри душі”.
Учора на могилі Василя Чучупаки я сказав такі слова: “Ми після своєї смерті залишаємо по собі пам’ятники героям. Ми напевно не прожили такого героїчного життя, як вони, але ми поставили їм пам’ятники”.
– Яким ви бачите розвиток цього меморіалу, у якій формі?
– Це вже буде ініціатива ваших кропивничан. Вони вже заряджені, і нами у тому числі. Вони сьогодні це визнали. Одна людина чи одна організація не може зробити усе. Ми дуже раді, що у нас з’являються союзники, такі як Юрій Митрофаненко та інші. Вони вже дещо зробили і, думаю, ще більше зроблять.
– Пане Сергію, як ви особисто розумієте соборність України?
– Це спільні ідеали українців, це максимально схожий світогляд і спільна боротьба за те, щоби Україна, символічно кажучи, від Сяну по Кавказ була щаслива, правова, заможна і успішна держава. Озброєна, до речі.
– Ваше ставлення до терміну “політична нація”?
– Для себе я давно дійшов висновку, що етнос – це поняття наукове, а нація – політичне. Нація може складатися з багатьох етносів, з багатьох представників різних народів. Тому вона в принципі політична категорія. Я не виділяю етнічної нації та політичної нації. Нехай це не відповідає офіційним тлумаченням, але етнос і нація – це різні категорії.
– Ваші відчуття, коли ви приїжджаєте на це місце “гордощів і болю”?
– Я відчуваю справжнє духовне оздоровлення, тому що у нас у Києві, на жаль, не все гаразд. Коли ти так чи інакше інтегруєшся у це життя, інколи втрачаєш якісь важливі корені, якийсь важливий імунітет. А тут ти ним наповнюєшся, відновлюєшся і стаєш сильніше.
– Ваш погляд на розвиток цього пам’ятного місця?
– Ми вболіваємо за те, щоби усі ліси Холодного Яру стали національним парком. І якщо в них з’являться такі чітко окреслені місця паломництва, як урочище “Чорний Ворон”, я лише за цю чудову ініціативу.
Записав Руслан ТРИПІЛЬСЬКИЙ, фото автора та Федора ШЕПЕЛЯ
Замість післямови: Як розповів відомий кропивницький краєзнавець та журналіст Федір Шепель, який теж брав участь у цих заходах, звідси товариство вирушило до пам’ятника загиблим у 1920 році від рук більшовиків хліборобам, що чинили опір новій владі в селі Соснівці. Отамана Пилипа Хмару згадували біля пам’ятного знака й криниці на території, де стояла його хата в Цвітному, що в Олександрівському районі. Завершили історичну екскурсію на «Гайдамацькій Січі» в Цибулевому поблизу Чорного та Гутницького лісів.
