«Народне слово» продовжує подорожувати Гайворонщиною, тож після Хащуватого, про яке йшла мова в попередньому номері тижневика, ми рушаємо до Казавчина, розташованого трохи більше, ніж в 13 кілометрах від Гайворона. Це невелике село, перша згадка про яке датується 1817 роком, має доволі багато принад, про які хотілось би розповісти.
Нашою гідесою стала вчителька географії Хащуватського ліцею Наталія Кузнєцова – адже саме спільними зусиллями її та учнів було створено пішохідний, велосипедний та кінний маршрути сільськими цікавинками. Їхнім початком є річка Херсонка, а фіналом – Кодола. Для заохочення туристів автори створили фб-сторінку «Туристичне село Казавчин», але останнім часом сторінка особливою активністю не відрізняється.
Отже, стартовою точкою є річка Херсонка, що протікає на межі сіл Соломія та Бугове та має привабливу для різних заходів долину. Зокрема, у 2018 році місцеві аматори художньої самодіяльності провели свято «Кольорова весна» за участі дитячих танцювальних колективів.
Наступна зупинка – Бугове, цікавинкою якого є «лапчатий хрест», повністю вкритий текстом. Але природа та історія зберегла лише декілька слів, серед яких «Омпіленко. Селенія Бандишовка умершим вь божі Гавріил… опочивает 1827 год». Місцеві мешканці звуть цю локацію «Біля чумака» – адже в селі існує легенда про чумаків, які, рухаючись селом, змушені були поховати на його теренах одного з померлих товаришів. На зворотньому шляху чумаки поставили на його могилі хреста, який і став однією з візитівок села.
Краєвиди села, повз які проходить маршрут, пов’язують ще й з легендарним Іваном Сірком -адже балка з криницею, левада та яр вважаються історичнем місцем, де зупинялося військо Сірка у липні 1674 року, і саме 6 липня цього року кошовий отаман писав тодішньому правобережному гетьманові Івану Самойловичу «з військ над Бугом – з-під Козавчина» (за даними «Історії Запорозьких козаків» Дм. Яворницького). Ця історія отримала підтвердження дослідженнями столичних істориків у 1960 році, після чого згадані терени отримали назву Козацький Яр. У ньому можна віднайти «Скелю Сірка» та рештки водяного млина, що мав назву «Силів млин». Млину понад сотня років і він був частиною низки тамтешніх гідротехнічних споруд.
Але найбільшою візитівкою Казавчина є Пристань або Фестивальна галявина, де на місці ще одного таборування Сіркового війська місцевою громадою вже більше чотирьох років поспіль відбувається фестиваль Козацької Слави. Він є всеукраїнським і проводиться під гаслом «Козацькому роду нема переводу». Порядкує фестивалем місцева поетеса Марина Джус, яка також відома серед сучасних місцевих козаків. Програмою фестивалю зазвичай передбачається як концертна програма, так і ярмарки, спортивні ігри та дитячі атракціони, сплави на каяках і багато інших розваг, і звичайно ж, козацька кухня.
Попова левада є наступною зупинкою казавчинського маршруту. Під спів пташок, милуючись кольоровим розмаїттям квітів, прямуємо до Вдовиної криниці, вода в якій ніби має цілющі властивості. В 2004 році місцева громада вирішила зробити криницю пам’ятником Надії, що збувається, тож облаштувала огорожу та обсадила стежки деревами. Над самою ж криницею зробили альтанку.
Далі пані Наталія пропонує побачити Піфкові скелі, названі так у пам’ять про місцевого хлопця Піфонія. Чим уславився цей парубок, достеменно невідомо, але скелі охоплюють село та води Південнoго Бугу з півночі та північного сходу, а з Пристані піднімаються трьома шпилями. Найнеприступніше місце й має назву Піфкові скелі, особливо приваблюючи поціновувачів байдаркового та плотового сплавів. Загальна площа геологічної пам’ятки природи із загальною назвою «Казавчинські скелі» становить 55 гектарів.
І, нарешті, Кодола. Історично це місце було козацькою переправою. Пізніше між берегами Бугу між селами Салькове та Казавчин було протягнуто металевий трос, по якому рухався човен, що перевозив людей. У 2015 році переправа була відновлена після тривалої перерви. До речі, схожі є на теренах Приютівської громади (село Войнівка) та біля Южноукраїнська (останніми двома мав нагоду покерувати особисто).
Напрями до всіх цікавинок позначені відповідними оригінальними вказівниками. Як зазначають дописувачі фейсбук-сторінки села, «Ось такі прості вказівники показують тепер напрям маршруту «Слідами Івана Сірка» в селі Казавчин. І коштують не багато – кожна громада може дозволити або ж місцевий магазинер профінансувати. І не варто ані чекати грантів ані інших благ))) А дизайн з часом покращиться, це точно))) Туристичне село Казавчин одним словом))».
Мандри мандрами, а шлунок просить смаколиків. Тож до послуг гурманів садиба «У Валентини» (інша назва – «Валентинина садиба»). Її власниця Валентина Сухина пропонує гостям чотирикімнатний будиночок з кухнею та вітальнею, розрахований на вісім осіб, а також традиційні для цих місць відпочинок біля Південного Бугу, риболовлю, купання, прогулянки мальовничою долиною та традиційну українську кухню.
Тож приємного вам відпочинку, шановні читачі, на цих теренах. Пишіть нам про ваші враження. Принаймні, на згаданій Фейсбук-сторінці Казавчина один з дописувачів, Сергій Низькохат, висловив наступне : «… Для мене стало відкриттям географія в околицях села: густі міні-лісові масиви, безліч крутих ярів і балок, багате історичне минуле, а ще… ландшафтний заказник «Казавчинські скелі», що утворилися, певно, наприкінці плейстоцену та природно-заповідна територія «Козачий Яр».
В результаті побіжного огляду кілька ідей:
– Залишки трипільських поселень можуть стати музеєм «під відкритим небом»;
– Скельні породи – ідеальний варіант для боулдеринга (різновид спортивного скелелазіння);
– Старі руїни + гранітні крутосхили + яри + Червонокнижні рослини + берег Пд. Бугу = надкрута локація.
Класно, що невелике село […] розпочало займатись подієвим туризмом!
Сподіваюсь на продовження та розширення, бо перспективи надзвичайно великі».
І дійсно, після цікавої розповіді Наталії Кузнєцової час пакувати наплічники або «сідлати коней». До речі, «Казавчин-ФЕСТ» зазвичай проводиться в липні, тож слідкуймо за оголошеннями.
Максим ГУЦАЛЮК, фото Наталії Кузнєцової та зі сторінки «Туристичне село Казавчин»
