Пішов з посади міністра внутрішніх справ Арсен Аваков – вірменин, який народився в Азербайджані, зробив кар’єру в Україні. Чому, як, навіщо?
Він вже встановив рекорд українського політикуму – пробув на посаді міністра сім років та чотири місяці! До нього ще нікому таке не вдавалося.
Знаєте, у нас коли головні силовики йдуть, для них це нічим добрим не закінчується. Пішов з міністрів наш земляк, олександрієць Юрій Кравченко – і вже за пару років нібито скоїв самогубство, та ще й вдома, ще й двома пострілами… Пішов з цієї посади Юрій Луценко – та й потрапив до зони на Чернігівщині. Колишні міністри Микола Білоконь та Віталій Захарченко втекли до Росії у 2014-му році, лишивши свої шикарні маєтки.
До того ж, Аваков був з «ліваків», яких «справжні менти» за свого ніколи не вважали. Ні, звісно, не такий дивний, як, наприклад Василь Цушко, колишній голова винсовгоспу, якого по квоті Соціалістичної партії колись засунули на посаду головного по боротьбі зі злочинністю – інших посад не давали в «каоліції». Чи той самий згадуваний Юрій Луценко, інженер з радіоелектроніки. Ну, Луценко хоча б у армії служив, на відміну від кількох інших міністрів.
Та й узагалі, усі колишні міністри внутрішніх справ, окрім Кравченка, досі живі, починаючи з першого міністра МВС незалежної України Андрія Василишина.
Особисто я вперше його побачив під час престуру для журналістів на фабриці з пакування чаю, – це був один з багатьох бізнесів Арсена Борисовича у Харкові, де він більшу частину життя провів. Розкішна фабрика, чесно. Офіс його головної фірми знаходився у декількох кроках від Харківської обласної адміністрації – це теж про щось говорить.
Як би хто до нього не ставився, але головна заслуга його життя – це не створення Національної поліції, Національної гвардії, типу реформа МВС тощо. Головне – як він за день прибив та загнав під лавку, як кажуть росіяни, «Харківську народну республіку». Вже були типу утворені «ДНР» та «ЛНР», у Харкові також росіяни захопили будівлю ОДА та кілька інших. Аваков, нагадаю, колись був очільником цієї області, але на той момент вже служив у Києві – Порошенко щойно його призначив міністром МВС. Він, розуміючі розклад сил та моральний стан і ступінь розкладу правоохоронців у місті, від якого до Росії 40 кілометрів, авіацією доправив до першої столиці України спецназ «Беркут» з Вінниці. Вже над будівлею адміністрації висів триколор. Без жодного пострілу всіх, хто був у будівлі, було взято за барки. Наче ніхто не постраждав, але Харковом й досі ходять чутки, що кілька особливо активних хлопців з Бєлгорода і Курська на задньому дворі показово розстріляли. Брешуть, звісно. Але менш ніж за 10 годин Харків знову став українським. Честь і хвала йому за це.
Але чому пішов? Дехто вже каже, що з нашого «Титаніка» почали бігти щури. Не певен. Залишиться він у політиці? – Поза сумнівами, дуже потужна особистість. Хоча й досі не вивчив українську мову, як слід (навіть Януковичу це вдалося). Що з ним буде далі – навіть цікавіше, ніж який черговий відосик нам викинуть з офісу президента. Ця людина, м` яко кажучи, непересічна, там можливостей і потуги ще багато на що вистачить. Побачимо.
Геннадій РИБЧЕНКОВ
