Ситуація, про яку йтиметься, на жаль, типова. Подібне свого часу пережили «афганці», чорнобильці та їхні сім’ї, коли боролися за свої права. Не з ворогом, а з цинічною байдужістю чиновників. Своїх, вітчизняних.
Наприкінці лютого 2016 року тодішній Кіровоград прощався ще з одним героєм-захисником, учасником бойових дій – 52-річним сержантом Олександром Глушком. Наслідки тяжкого поранення, отриманого внаслідок ворожого обстрілу на Донбасі, багатомісячне перебування у комі не дали шансів на життя. За нього боролися всі, сподіваючись, що смерть відступить, – лікарі, родина, побратими, волонтери, але… Важко переживши довічну розлуку з дорогою людиною, сім’я навіть не уявляла, що ще доведеться витримати.
Спочатку матір Олександра не хотіли визнавати членом родини учасника бойових дій, а значить, і пільги на неї не поширюватимуться. Врешті ця ситуація була виправлена. Але незабаром жінка померла. Залишився єдиний, хто має право на пільги, це син Олександра – Ігор, 1988 року народження. Це підтверджено судом першої інстанції, на підставі чого хлопець отримав посвідчення від виконавчого комітету Подільської районної ради у місті Кропивницькому, згідно якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих. Наприкінці березня 2019 року Ігор звернувся туди із заявою про виплату йому компенсації за належне для отримання житло. Але комісія райради протокольним рішенням від 4 квітня 2019 року відмовила йому, бо він «не є членом сім’ї особи, яка загинула».
Отримавши таку несподівану відповідь, Ігор звернувся до суду. Там підтвердили, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає їх правовий статус, забезпечує створення належних умов та сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них або ж до пам’яті про них, що виражається у відповідному ставленні до родин загиблих героїв. Тож, прочитавши цей закон, у Подільській райраді мали би змінити своє рішення, бо Ігор Глушко – особа, яка має право і на пільги, і на шанобливе ставлення. Є ще низка документів, де йдеться і про те, звідки йдуть гроші на пільги, і про механізм їхньої виплати тощо.
Ігор Глушко, відповідно до рішення Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького від 27 вересня 2016 року №517 з зазначеного часу перебуває на квартирному обліку як член сім’ї загиблого військовослужбовця – учасника АТО. Через два роки після постановки на облік звернувся із заявою про призначення грошової компенсації замість квартири. Комісія райради обстежила його житлово-матеріальні умови … і відмовила у грошовій компенсації на підставі, що батько помер, а не загинув на полі бою, виконуючи службові обов’язки. До того ж, сам позивач має 23 роки та не є членом родини загиблого. Це ж підтвердила у своєму листі до Ігоря заступниця міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Наталя Дзюба, керуючись висновками Подільської райради. Зрозуміло, що читанням відповідних законів тодішня чиновниця себе не обтяжила.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що жодних підстав для відмови Ігорю у чиновників не було, а значить, їм необхідно виплатити належні йому кошти. Але у відповідь районна комісія Подільської райради подала апеляцію на висновки суду, яку розглянув Третій апеляційний адміністративний суд міста Дніпра. Його постановою апеляційна скарга райради залишилася без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року залишено без змін. Отже, встановили вже два (!) суди, син загиблого героя мав отримати законні кошти. Але…
Це рішення набрало сили ще у квітні цього року. Та райрада зробила вигляд, що це її не стосується,тож Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження. Згідно ст..75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення на боржника накладається штраф – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – 200, а на юридичну особу – 300, та встановлюється новий строк виконання. У разі повторного невиконання уся сума помножується вдвічі і вже мова піде про кримінальну відповідальність. Позов до суду першої інстанції, а також юридичний супровід родини Глушко в Апеляційному суді здійснювала правозахисниця Олена Кочканян, завдяки її професіоналізму справу було виграно.
Подільській районній раді дано десять робочих днів для виконання рішення, яке виніс Кіровоградський окружний адміністративний суд. Термін спливає днями.
Дивує та упертість,з якою чиновники не хочуть визнавати свої дії неправомірними. Чи то їм дана вказівка керівництва? А хто може дати таку вказівку районній раді – місто чи область? І думати не хочеться, адже на усіх рівнях ми чуємо про підтримку учасників бойових дій та членів їхніх родин. То чому ж чиновники ховаються, варто тільки побачити когось із родини Глушко. Зокрема, очільниця департаменту управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради Юлія Вовк та її заступниця Катерина Максименко, кажуть родичі загиблого, таким чином фактично відтягують час негайного виконання рішення суду. При цьому, за словами рідних, вигадують різні відмовки, мовляв, не донесли матеріали аж з першого поверху і тому подібне.
У свій час батько Олександра – теж Олександр Глушко – багато років вів непримиренну боротьбу із злочинністю. Син не зганьбив батька, мужньо став на захист України. А от ті, хто мають стати на захист прав їхніх родин, своїми діями відкрито зраджують пам’ять загиблих героїв. То хіба така «робота» – не на користь агресору?
Світлана КОСТЕНКО
