Українські війська зупинили рашистських загарбників на Миколаївщині та відтіснили їх. Завдяки цьому Кіровоградська область була врятована від окупації та залишається тиловою територією. Саме тому перед мешканцями та керівництвом області постали задачі, вирішення яких забезпечує життєдіяльність країни в умовах війни та наближає перемогу над росією. Таких задач багато, тож «Народне слово» виділило найважливіші та розібралося, як громада області з ними справляється.
Зустрічаємо, як рідних: вимушені переселенці
Атакуючи міста і села ракетами та авіаударами, росіяни змусили багатьох українців рятувати свої життя й полишати рідні домівки. При цьому у багатьох вимушених переселенців відсутні фінансові накопичення, хтось має лише одну автівку, на якій вивезли рідних, в когось немає навіть документів і запасного комплекту одягу.
Багато українців, які були вимушені рятуватися від загарбників, приїхали до Кіровоградщини – на відносно спокійну територію. Станом на 68 день повномасштабного вторгнення загарбників Кіровоградщина зустріла майже 134 тисячі людей. Деякі поїхали далі, а ось майже 74 тисячі (з яких більше 22 тисяч – діти) залишилися в області. Найперші потреби, з якими стикаються переселенці – це житло, предмети побуту, харчування, медична допомога. Потім йде пошук роботи і психологічна підтримка, соціальна адаптація.
Щоб допомогти новим мешканцям знайти житло, на Кіровоградщині створили обласний штаб з питань розселення. Контактні телефони обласного штабу по роботі з ВПО: (0522 )30-50-39; 30-50-57, 30-50-59, 0961607534, 0961607361, 0951937904. 
Так, в області облаштовують дитячі садки, гуртожитки та школи для тимчасового перебування людей, віддають під заселення покинуті приватні будинки. Наприклад, у Кропивницькому одне з приміщень міської школи переобладнають під гуртожиток. Тут буде побутовий блок, лазня, медпункт і міні садочок – проживати зможуть до 150 людей.
А ось у Смолінській громаді вирішили відновити та облаштувати приміщення колишньої амбулаторії. Тут зможуть розміститися 40 людей, для родин будуть окремі кімнати.
Мало хто, тікаючи від куль і ракет, хапає із собою постільну білизну або холодильник. А без цього нормально жити складно. Для вирішення таких питань в обласному центрі громадські організації створили Гуманітарний центр, де реєструють вимушених переселенців і видають речі першої необхідності. Варто зауважити, що волонтери в центрі працюють безкоштовно, а необхідні речі приносять містяни і благодійники. Тут також видають продуктові набори.
– Із отриманого досвіду ми постійно вдосконалюємо форму роботи з переселенцями. Тепер вона здійснюватиметься через електронну реєстрацію, – звернула увагу голова ГО «Територія успіху» Інга Дуднік. – До цієї думки ми пришли, коли у перший день роботи гуманітарного центру за новою адресою у школі №34 до нас прийшло за продуктовими наборами майже тисяча людей. Ми зрозуміли, що не можна збирати таку кількість людей в одному місці і наражати їх на небезпеку. Тому впровадили електронну реєстрацію через QR-код. Людина може з телефону зареєструватися і прийти за допомогою у визначений день і час. До того ж, відтепер ми будемо видавати один збільшений продуктовий набір раз на місяць. До цього видавали раз на тиждень. Така організація видачі гуманітарної допомоги значно полегшила роботу волонтерській команді
Ще один судовий приклад згуртованості показали волонтери у селі Панчеве Новомиргородської громади. Наразі у селі вже знайшли прихисток 258 людей, які були вимушені рятуватися від обстрілів – їх розселили у приватних будинках , які не мають власників або які власники передали самі. Місцева волонтерка Тетяна Босько спочатку разом з подругами облаштовували помешкання своїми силами: прибирали, підфарбовували, шукали речі першої необхідності. Згодом до допомоги долучилися інші мешканці громади.
– Приїжджають переважно з Донецької та Луганської областей. Люди у більшості з міст, ми попереджали, що в селі не так, як вони звикли. Але вони наскільки вдячні, що є дах над головою і не літають снаряди, що навчились і розтоплювати піч, і носити воду з криниці, – розповіла Тетяна Босько.
Деякі люди з інших областей планують після деокупації рідних країв повернутися додому. Та є люди, чиї домівки були зруйновані – повертатися їм наразі немає куди. Тому була ухвалена державна програма будівництва житла для переселенців, до якої потрапила і Кіровоградщина. В рамках програми в обласному центрі побудують багатоквартирні будинки – на 101-му мікрорайоні (виділена земельна ділянка у 5 гектарів), у районі Космонавтів (ділянка у 40 гектарів) та в Озерній Балці (0,92 гектара).
Переселенці продовжують прибувати в область, а ті, хто приїхав до нас раніше, досі мають потребу у житлі, речах – від канцтоварів до побутової техніки. Тож поки війська очищують українські землі від загарбників, задача мешканців територій у тилу – підтримувати економіку і приймати людей, які втратили можливість жити вдома через російські обстріли.
Сади перемоги і воєнна посівна
Через активні бойові дії в деяких областях України не вдалося розпочати посівну. Крім того, росіяни знищують елеватори, зерносховища, крадуть запаси і техніку у фермерів на тимчасово окупованих територіях. Тому задача тилових територій – посилено працювати у секторі сільського господарства. Особливо актуально це для аграрної Кіровоградщини.
– На мирних полях триває посівна. Ярих зернових та кукурудзи вже засіяно більше ніж на половині запланованих площ. Соняшник – майже на третині, цукрові буряки – наближаємось до половини плану. Практично впорались з висадженням картоплі.
Нараз аграрії задоволені: озимі зернові в доброму стані, – розповіли в обласній військовій адміністрації.
Крім того, важливим стало садити городину. Наприклад, голова Соколівської громади Інна Завірюха закликала садити городину і для себе, і для інших:
– Давайте думати не лише про себе, а й про тих людей, які виїхали з сіл, які пішли на фронт захищати Україну, про тих, хто не може посадити город, і про тих, хто приїхав на нашу територію, полишивши рідний дім у прифронтових містах і селах. Давайте садити городи! Відро картоплі для себе і два – для інших людей. Навіть якщо вам не потрібно стільки овочів, вони потрібні для наших воїнів, для тероборони, для переселенців, – наголосила вона.
Окремий поштовх в умовах війни отримала державна кампанія «Сади Перемоги», покликана конструктивно використовувати земельні ділянки, висаджуючи овочі, фрукти.
Кіровоградщина також доєдналася до програми. Наприклад, в Долинській громаді, окрім овочів, планують висадити 1000 саджанців яблунь та груш. В деяких громадах області саджанці безкоштовно роздавали переселенцям у приватних будинках, щоб вони змогли засадити городи.
Якщо хочете долучитися до «городніх військ», проте не розумієтеся в садівництві-городництві, то актуальні поради фахівців можна знайти на офіційному сайті «Сади перемоги» – sadyperemohy.org.
І бізнес, і освіта: релокація на Кіровоградщину
Через російську навалу і підприємства, і вищі навчальні заклади змушені шукати нову «прописку». Для полегшення бюрократичної сторони цього процесу на державному рівні була спрощена процедура релокації.
Для Кіровоградщини це вже не вперше, адже раніше через російську окупацію Донецький медичний університет переніс до Кропивницького декілька факультетів. Вже у квітні 2022 року стало відомо, що до завершення дії воєнного стану Донецький національний медичний університет та його відокремлений підрозділ – Лиманський медичний фаховий коледж – тимчасово проводять свою діяльність у Кропивницькому. Нині наші освітяни детально відпрацьовують переїзд і розташування низки провідних закладів освіти.
– Зокрема, йдеться про переміщення Донецького університету внутрішніх справ, Слов’янського фахового коледжу Національного авіаційного університету, Новокаховського фахового коледжу Таврійського держагротехнологічного університету імені Моторного. Провів зустріч із керівництвом Херсонського аграрно-економічного університету. Переконаний, що база Кропивницького аграрного фахового коледжу буде прийнятною для цього ВНЗ на час війни. Кожен університет, коледж, інститут – це науковий потенціал, це студентство, освічена молодь – майбутнє України. За нього і боремось, – розповів голова ОВА Андрій Райкович.
Водночас релокація і вимушене переселення на Кіровоградщині попри побоювання має вирішити проблему з роботою. З одного боку, до області прибувають фахівці, у сферах роботи яких в області був «кадровий голод». Йдеться, насамперед, про лікарів та медичних працівників: вже десятки переселенців працюють у лікарнях і амбулаторіях нашого регіону.
Крім того, переїзд потужностей створить нові робочі місця. Так, у рамках урядової програми релокації підприємств вже 12 суб’єктів господарювання перемістилося до Кропивницького, Олександрії та Знам’янки. Ще 19 суб’єктів шукають виробничі площі у Кіровоградській області.
Загалом 36 громад подали 255 пропозицій про наявні виробничі площі під програму релокації. Керівників територій і громад закликали розв’язувати питання підведення до виробничих майданчиків мереж і комунікацій, а також встановлювати пільгові умови оренди до введення підприємства у роботу.
Крім прихистку вимушених переселенців, посівів та релокації, Кіровоградщина збирає та переправляє гуманітарну допомогу на тимчасово окуповані території України, підтримує захисниць і захисників, робить свій вклад в економіку країни. Адже жодний фронт неможливий без надійного тилу. І кожен та кожна з нас в умовах війни має робити свій вклад у подолання тилових викликів: оплатити податки та комунальні послуги, при покупках надати перевагу українським виробникам, переказувати за можливості кошти перевіреним благодійним фондам і волонтерам, засадити город чи сад, подарувати цілі і придатні речі тим, хто їх потребує або надати житло тим, хто його втратив.
Ірина ТРЕБУНСЬКИХ
