Ну скажіть, хто з вас не мав квесту з пошуку солі хоч де? Сам оббігав десятки магазинів. Намарно…
Ситуація зрозуміла – головне підприємство з видобутку солі в Донецькій області, у Соледарі, має великі проблеми через російську окупацію. Є невеликий за обсягом видобуток на західній Україні, але він не визначний. Про кримське видобування говорити не будемо, соромно.
Є трохи підйому солі з ґрунту у Дрогобичі на Львівщині, але він не впливає на ситуацію по країні. До речі, якщо не знали, солеварів на західній Україні звали «зваричами».
Що робити? Ну, ми в родині дивом встигли придбати кілька кілограмів – по 50 гривень за кіло. Але, мабуть, з подальшим запасанням варто почекати – може, з Європи завезуть дешевше.
Згадується епізод з книжки одесита Ісаака Бабеля «Конармія», глава про сіль. Там у поїзді їхала жінка нібито з малою дитиною на грудях. А потім виявилось, що то була не дитина, а мішок з сіллю. Більшовики за це викинули жінку з потягу на ходу, лишивши собі сіль… Зараз не ті жахливі часи, але сіль набула нечуваної цінності….
Ну як не згадати про Чумацький шлях? Саме ним козаки возили сіль з Криму, звіряючись з небесним орієнтиром, який іноземці називають «Мілкі вей», а ми – Чумацький шлях. Скільки літературних творів присвячено цій нелегкій дорозі з наших країв до Криму! Ну і чумаки – це українські перевізники солі, торговці нею. Хоча фахівці кажуть, що слово «чумак» – тюркського походження…
Дичина якась твориться зараз з цим. У XVIII-му сторіччі пуд солі (16 кілограмів) у Єлісаветграді коштував 14 копійок, є свідчення. А зараз у Кропивницькому, нащадку того міста, за сіль ломлять більше, ніж за кіло сала чи печінки! Щось з цим не те…
Зараз багато в новинах про Ізюм на Харківщині. Доводилося там бувати. Відверто «ватне» місто було до початку війни. Але і там добували сіль…
А ще задовго Петру Першому так докладав московіт – ізюмський полковник:
«В прошлых де годах до 1654 року за Белгородскою чертою за рекою Северским Донцом на Крымской стороне у соленых пяти озёр соль варили приезжие всяких чинов люди, русские и черкасы, наездом и стаивали у того промыслу обозами, и в том же году … построен соленой городок Тор и призваны на житие черкасы и живучи в том городе служили в его Изюмском полку компанейскую службу…».
Якщо вам не відомо, за Петра Першого черкасами або малоросами обзивали українців. Згаданий вище «городок Тор» – це нинішній багатостраждальний Слов’янськ…
Ізюм зараз окупований, звідти солі не дочекаєшся.
Знайомі поляки, які трохи в економіці працюють, кажуть, що поставки ешелонами солі в Україну вже на рейках. Є невеликі технічні та бюрократичні проблеми, які оперативно вирішують.
Геннадій РИБЧЕНКОВ
