Заваллівська територіальна громада продовжує самовіддано та невтомно працювати на спільну перемогу та щедро постачати матеріал для нових публікацій “НС”. Цього разу наш власний кореспондент на теренах Прибужжя на щире запрошення голови селищної ради Заваллівської територіальної громади Людмили Прач відвідав найпотужніші локації тутешньої волонтерської активності.
Тож ми продовжуємо охоче розповідати (попередня добірка – у номері за 8 грудня минулого року) про доброчини заваллівців.
САЛЬКОВЕ: І ЧИСТОТА ХАЙ БУДЕ СКРІЗЬ!
Таке чудово-мирне гасло обрали для одного з напрямків діяльності представники Сальківського старостинського округу. Адже зараз вони наполегливо займаються, безперечно, важливим питанням – впорядкуванням прилеглих територій. Сьогодні, думається, воно начебто символізує наведення належної чистоти сальківчанами перед настанням у вистражданій країні непохитного миру, невідворотної його перемоги. А це теж можна вважати наближенням щасливої та довгоочікуваної бажаної зустрічі українських захисників та захисниць – в новому, не менш почесному статусі визволителів рідної землі.
А щодо більш наближених до волонтерської царини справ – сальківчани, звісно, не сидять без діла.
До прикладу, з минулої осені вони зайняті плетінням маскувальних сіток, котрих є вже понад тридцять. Тож добре попрацювали ідорослі, й діти (малеча – порадувавши яскравими малюнками, які зі зробленим дорослими доробком відправлені на передову).
Коли приїжджали в короткотермінову відпустку воїни-земляки, односельці щедро спорядилиїм в дорогу, по від’їзду в частини, все, що вкрай необхідно (включаючи й смачну домашню випічку).
Звісно, проводилися тут і благодійні ярмарки, і концертні виступи – з вирученими коштами на дієву підтримку ЗСУ.
ТАУЖНЕ: ХТО ДОПОМОЖЕ, ЯК НЕ МИ?
– Ніхто ніколи з моїх односельців, – розповідав (більше про них, ніж про себе) один з таужненських фермерів-депутатів (він, як і інші герої цього розділу, побажав залишитись не названим) дорогою з Хащуватого до Таужного, – ще не відмовився допомогти! Бо ж у багатьох хто-небудь (сини, близька рідня) побував або знаходиться у тому вогненному пеклі. Без перебільшення, усім селом (фермери, одноосібники, педагоги, працівники дитячого садочку разом з школярами й малюками, котрі виготовляють жовто-блакитні стрічки, буклети, малюнки) так і підтримуємо їх та їхніх бойових побратимів. Комусь склалося дати більше, інший зміг дещо менше (по можливості), але жодних нарікань ні на чию адресу не доводилося чути. Дружно робимо одну потрібну справу!
– Стараємося кожного тижня, – приєдналися до живого й безпосереднього спілкування, коли вже (заїхавши попутно до польового офісу й розташування сільгосппідприємства, члени якого в перших числах квітня, по доставці міндобрив, візьмуться до необхідного комплексу весняних робіт) прибули до своєрідного координаційного штабу в приміщенні колишньої сільради, представники Таужненськогостаростинського округу, – відправляти в “гарячі” регіони завантажену машину. Голодним, так би мовити, не відпускаємо нікого… На Херсонщину, правда, зараз прямувати проблематично: там люди потерпають без світла. Та ще й нещодавно потрапив під ворожий обстріл будинок, де перебували ті, хто очікував на гуманітарну допомогу. На щастя, випущений російськими окупантами снаряд не розірвався ілюди залишилися живими.
Плідно працює сільський фонд Перемоги ” З добром – до людей!” Тут з бухгалтерською точністю враховується кожна внесено-витрачена гривня небайдужими земляками.
Статистика благодійництва – промовиста: 200 тисяч гривень виділено на придбання продуктів харчування, куплено 7 та відремонтовано для потреб фронту 4 автомобілі, передано на передову квадрокоптер, прибор нічного бачення, планшет. Здано для переробки на млин 30 тонн пшениці, передано шість тонн борошна, чотири – олії. За нагальної потреби надали (двічі по шістсот) 1200 літрів дизельного пального тощо.
І цей перелік, відчувається, далеко не повний, кількість потрібних та добрих справ продовжує чи не щодня невпинно зростати завдяки спільним зусиллям чутливих на людське милосердя тутешніх жителів… І про це ми продовжимо розповідати у наступних публікаціях.
Ілля СОКОЛЮК, с. Хащувате Голованівського району, спеціально для “НС”
