Густа курява пилюги котилась донецьким степом. Аеророзвідник із позивним “Брюс” уважно вдивився туди та побачив три російські танки, що рухались у напрямку міста Часів Яр. Ще один танк та БМП десь далеко поспішали за ними.
“Я негайно доповів про побачене командиру, – розповідає “Брюс”. – Ворог готувався атакувати наші позиції. Не можна було дозволити їм завдати удар по хлопцях. Ми уважно відслідковували кожен рух окупантів. Невдовзі по росіянах відпрацювала наша артилерія, протитанкісти та оператори БПЛА й FPV-дронів. Вони знищили одразу два танки, решту техніки пошкодили. Ми добре бачили, як вона горіла. Скільки там полягло русні, ніхто не рахував.”
Досвідчений боєць та спортсмен-боксер “Брюс” родом з Кіровоградської області. Раніше він служив спецпризначенцем поліції. Із початком повномасштабного вторгнення рф до України молодий чоловік прагнував потрапити на фронт, але отримав відмову. Тож “Брюс” звільнився з поліції та добровільно призвався до ЗСУ.
“ Спершу я воював під селом Роботиним на Запоріжжі, згодом під Авдіївкою. Служив розвідником у піхоті. Неодноразово брав участь у боях. Згодом через певні родинні обставини звільнився з лав ЗСУ. Але невдовзі знову призвався.
Нині я опанував різні типи безпілотників і добре розумію, що за допомогою сучасних технологій можна завдати ворогу набагато більше втрат аніж людськими силами. Ми вже знищили чимало росіян та їхньої техніки.”
Вдома на “Брюса” чекають троє дітей – старша донька та двоє хлопчиків. Розвідник каже, що сини вже хочуть стати військовими за прикладом батька. Тож “Брюс” із побратимами воюватимуть до Перемоги заради майбутнього власних та усіх українських дітей.
…а цього хлопчика ми побачили, повертаючись з чергового бойового виїзду.
Школяр Захарчик із прапором нашої 41-ї окремої механізованої бригади на вулиці зустрічає та вітає українських військових. Хлопчик каже, що є юним волонтером, а ще допомагає своїй матері та збирає їй на подарунок!
Захарчик з радістю та посмішкою казав “Слава Україні!” усім хлопцям, які їхали машинами або йшли пішки повз нього. Звісно, військові зупинялись та з гарним настроєм, теплотою у душі та серці щиро вітали юного волонтера, дякували йому за підтримку, сигналили з автівок. Жоден не міг лишитись байдужим.
У такі моменти ми розуміємо, що воюємо за світле майбутнє та добро сотень тисяч українських дітей, які подібні Захарчику. Щоб ці хлопчики й дівчатка у своєму житті більше ніколи не знали жахіть війни та біди. Щоб у них було щасливе та безхмарне дитинство!
Перемагаємо разом!
Матеріал підготовано
у співпраці зі Службою зв’язків з громадськістю
41-ї ОМБр
