Тут звикли все робити разом: громадити й храмувати, набуватися і банувати. І кажуть так: «Та єк ми си посходили, то собі побудьмо…»
Як зрозуміти гуцулів?
Допитливим гостям, які не дуже знайомі з усім розмаїттям гуцульської говірки, дуже скоро стає зрозуміло: усе це – про час, який в Усть-Путильській громаді, що на Буковині, у Чернівецькій області, у серці Карпат, звикли проводити разом, тобто – побути. Громадити – збирати сіно, храмувати – відзначати храмове свято, набуватися – веселитись, а банувати – сумувати. 
Такими гостями стали і ми – журналісти із 7 областей України – учасники престуру, організованого Українським кризовим медіа-центром. І переконалися – дійсно, разом тут вдається зробити чимало для розвитку та процвітання громади. Особливо – маючи у партнерах Програму USAID DOBRE, керівник якої Брайан Кемпел теж приєднався до спільного гурту.
В гостях у «Скам`янілої багачки»
Громада утворилася у центрі Карпат, на межі з Івано-Франківщиною, майже 10 років тому, а нині сюди входять 13 населених пунктів: села Усть-Путила, Бісків, Шпетки, Мариничі, Петраші, Бисків, Розтоки, Околена, Ями, Товарниця, Підзахаричі, Межиброди, Хорови. Майжа вся її територія – це гори, густо вкриті лісом, тож тут працюють три лісництва, а лісозаготівля та лісопереробка є фактично головним промислом (діють 5 лісопильних (столярних) цехів та 10 пилорам). Як і у сусідній, Вижницькій громаді, про яку ми розповідали минулого номера, у громаді вигідно мати «зелені садиби» та готельно-відпочинкові комплекси – їх тут лише офіційно діє півтора десятка. Розкішні краєвиди з сосновими пралісами над Черемошем час від часу змушують око зупинитися на справжніх дивах природи: скеля Соколине Око, урочище Протяте каміння, камінь та печера Довбуша, Буковинські водоспади. 
А зі скелею «Закам’яніла багачка», яка входить до ста чудес України, пов’язана повчальна легенда про те, як заможна гуцулка відмовила у допомозі багатодітній біднячці, ще й каменюкою жбурнула у прохаську. А та спересердя перетворила її на величезну 30-метрову кам`яну брилу. Якій, до речі, стверджують геологи, 45 мільйонів (!) років… Символічно, що саме тут американець Брайан Кемпел став…гуцулом – пройшовши урочистий обряд посвячення і отримавши гуцульську бартку. Ось такий зв’язок часів та культур.
Чесно кажучи, гостинність, з якою прийняли гостей у громаді на чолі з Марією Ілюк, протягом усього часу наших гостин викликала вир емоцій – від щирого захоплення до щемливого розчулення. А все тому, що господарі на будь-якій локації відчайдушно прагнули показати і свої здобутки, і красу рідного краю, і його унікальну культуру, і таланти юних гуцулів. 
Ось – гостинна зустріч у Підзахаричах, де вчителі місцевої гімназії влаштували справжній вишиванковий велопробіг, вітаючи гостей.
А ось вже на подвір’ї місцевого етнографічного музею нас зустрічає майже 90-річна вишивальниця – в оточенні хлопців та дівчат, які різьблять по дереву, випилюють, плетуть з бісеру. А ось вже, власне, сам етнографічний музей, де директорка гімназії пані Фрозина Томюк і розповіла про родзинки гуцульської говірки, навчила, що таке сардак і тобівка, зробила екскурс в історію краю.
А потім ми з 8-класницею Мариною Журавець під її гітару заспівали – звичайно ж , «Червону руту»… До речі, Музей етнографії та краєзнавства Гуцульщини у Підзахаричах належить до пам’яток історії та культури України.
Криївка нащадка героїв УПА
Микола Штефуряк – онук дідів-упівців, син висланої до Сибіру гуцулки та батько захисника України. У звичайному житті він працює водієм пожежної автівки (замінив сина, коли той пішов воювати), а тим часом зі слів рідного дядька власноруч відтворив справжню криївку – майже на місці колись зруйнованої «совєтами». Вона є першою в Україні та єдиною тут, на Буковині. Пан Микола ретельно зібрав усі артефакти повстанської доби – документи, спорядження, побутові речі, які використовувались у криївках. Облаштував і ліжник, і навіть, як годиться, запасний вихід у ліс прокопав. Говорить: гідну справу зробив для того, аби діти знали та відчували справжній український дух та розуміли, що жодним чином не можна знову зближуватись з Московією, про що добре знали мешканці повстанських криївок.
«Мрії збуваються з DOBRE»
Саме так вважають в Усть-Путильській громаді. І додають: але мрії не працюють, якщо не працюєш ти. То що за чотири роки партнерства з Програмою DOBRE напрацювали у цій гірській громаді? Одразу зазначимо, що йдеться про 10 реалізованих проектів.
Один з них – встановлення у кожному старостаті (села Розтоки, Мариничі, Підзахаричі і Усть-Путила) дитячих ігрових майданчиків на суму майже 250 000 гривень.
Цьогоріч мешканці громади в результаті громадського обговорення послугу спорту обрали за пріоритет. Вже отримано на суму майже 1,3 мільйон гривень вуличні тренажери та конструкції для воркауту, тренжери та обладнання для занять фітнесом, спортивні елементи, м’ячі і навіть гойдалку для дітей з інвалідністю.
Не менше, ніж до спорту – увага до молодіжного руху. Йдеться про молодіжні простори, обладнані у низці сіл громади. Один з них – Простір спільнотворення «Взаємодія», який офіційно відкрили в Усть-Путильській громаді цього року. У межах громадського проєкту закупили стільці, дивани, столи, проектор та ноутбук. Тепер там організовують різноманітні презентації, влаштовувати майстер-класи, виставки.
Молодіжний простір, облаштований у приміщенні центральної бібліотеки у селі Усть-Путила, має дві функціональні зони: конференц-залу та релакс-зону. До його створення долучилися учасники молодіжної ради, які допомагали з ремонтом. А від Програми USAID DOBRE сюди отримали меблі та техніку для облаштування простору на суму 270 тисяч гривень. У селі Розтоки теж облаштовували свій простір власноруч, більше того – відновили будівлю майбутнього Центру після пожежі, фактично повністю перебудувавши її. Для цього свого Центру від програми USAID DOBRE громада отримала на 380 тисяч гривень покриття для підлоги, дров’яну піч, меблі та техніку.
І смачно, і красиво
Ще два проєкти, реалізовані разом із DOBRE – це вже про малий бізнес. Якраз у день нашого перебування у громаді у Підзахаричах запрацювала пекарня, яку відкрила місцева підприємниця Тетяна Вицега. Візитівкою пекарні буде виготовлення автентичного продукту – «гуцульський книш» для продажу туристам та гостям громади. Також у пекарні можна буде виготовити іншу хлібобулочну продукцію – круасани, пряники, булочки, піцу, вафлі з різною начинкою тощо. Гостинна господиня люб’язно запросила нас на дегустацію – ситно, смачно, колоритно. А додати ще автентичну гуслянку та тірамісу по-домашньому – одразу захотілося повернутись на спортивні майданчики, на яких побували перед цим.
У свою пекарню від Програми USAID DOBRE громада отримала будівельні матеріали (частково), меблі, техніку та хлібопекарське обладнання на загальну суму мільйон гривень. Пані Тетяна разом зі старостою Василем Кушніром провели роботи з підведення води та облаштування каналізації, ремонт приміщення та будівельні матеріали. Розповідає: тут буде робота для мешканок громади, випікатимуть свіжий хліб для шкіл та просто односельців чи жителів сусідніх сіл, проводитимуть майстер-класи для школярів.
А от мешканці села Мариничі (а їх понад півтисячі), як і жителі сусідніх сіл та усієї громади (близько п’яти з половиною тисяч людей), завдяки Програмі мають змогу замовляти ремонт чи пошиття одягу, або навіть робити це самі. Бо тут обладнана швейна майстерня, де працюють майстрині, але й можна користуватись швейним обладнанням під їхнім наглядом, а ще – навчатися швейній справі. Вже зараз школярі місцевого НВК мають змогу безкоштовно проводити заняття в приміщенні швейної майстерні під наглядом вчительки трудового навчання, оскільки шкільне швейне обладнання є застаріле. Сюди закуплено 8 одиниць швейного обладнання, 3 манекени, 1 парогенератор з прасувальним столом, меблі для облаштування майстерні. Загальний бюджет такого проєкту склав близько 700 тисяч гривень. Програма USAID DOBRE закупила високоякісне обладнання: п’ять швейних машин, оверлок, прасувальний стіл і праску з парогенератором, розкрійний стіл, примірочну кабінку, кронштейн для одягу, а також головну гордість майстерні – професійну автоматичну вишивальну машину вартістю 290 тисяч гривень. Саме за допомогою цієї машини майстрині створюють родзинки асортименту: чоловічі та жіночі сорочки, а також сумки-шопери.
У мешканців громади – ще безліч ідей, планів та проєктів. Та найголовніше – аби земляки, як і кожен український захисник, повернулися додому. Зі щитом. Тож домовились з гостинними господарями – зустрітися знову після Перемоги.
Оксана ГУЦАЛЮК
Прес-тур до Усть-Путильської громади
організований спільно програмою DOBRE
та Українським кризовим медіа центром
