Кажуть: «Якщо людина талановита, то вона талановита у всьому». Саме так можна сказати про талановиту кропивницьку майстриню, вишивальниця та письменницю, авторку трьох психологічних романів Вікторію Шкабой. Вона радо погодилася розказати нашому виданню про свою творчість.
- Пані Вікторіє, з чого ви починали? Як виникла ідея створювати серветки і вишивати їх?
- Я займаюся вишивкою серветок більше п’ятнадцяти років.
Якось прибирала в шафі та знайшла свою недовишиту ще зІ шкільних часів серветку. Тож вирішила спробувати її доробити, хоча я завжди була впевнена, що мої руки не призначені до такого виду діяльності. Цей процес мені дуже сподобався. І тоді почалися творчі пошуки. Почала купувати нитки, канву, експериментувати. Спочатку знаходила візерунки в інтернеті, а потім почала придумувати сама. Взагалі мені дуже подобаються геометричні орнаменти. Коли вишиваю, то цей візерунок складається на канві, неначе «цеглинки». Так у мене виробився власний стиль. - То якою технікою ви вишиваєте?
- Моя техніка має назву подовжений хрестик. Сам процес шитва полягає в тому, що по горизонталі хрестик займає не одну клітинку на канві, а дві. В інтернеті я знаходила подібну техніку, але вона не розповсюджена. Тож я вирішила просуватися саме в цьому напрямку. Я вишиваю в три нитки, тому утворюється такий об’єм, що здалеку здається, що це вишито бісером. Та це – нитки муліне. Свої роботи я називаю «нитковитівки». За цією ж назвою можна знайти мою творчу групу в інтернеті, де я викладаю свої роботи.
- Скільки вже маєте вишитих серветок?
- За ці роки їх назбиралося дуже багато, навіть порахувати складно.
Я колись жартувала: цікаво порахувати, скільки квадратних метрів я вишила за своє життя. Багато своїх робіт я продала або подарувала своїм близьким родичам. Ще я створюю «фенечки»- вишиті браслети, а також вишиванки – одну для себе та вісім на замовлення. А взагалі я не женуся за кількістю. 
В моїй голові дуже багато ідей, і хочеться втілювати їх, проте, вишивка – це процес доволі довготривалий. До речі, серветки можна використовувати як нашивки, вони дуже яскраві. Я деякі свої вироби нашиваю на джинси, на одяг, на сумки. Окрім серветок ще вишивала закладки, тож коли я видала свою першу прозову книгу під назвою «Солодко, токсично, туманно», то на її презентації дарувала закладки усім, хто купив у мене книжку. - Пані Вікторіє, як довго ви можете працювати над однією роботою?
- Все залежить від розміру. Одну серветку можна зробити за день, але це якщо вона маленька і якщо ти вишиваєш по сім-вісім годин.
Та буває по-різному. Я ж не шию по схемах, а спочатку створюю малюнки у себе в голові, а потім роблю їх по пам’яті, в ході цього процесу в мене виникають в голові ще якісь ідеї. Відповідно сам процес вигадування малюнку може тривати певний час. - Чи плануєте відкрити власну справу?
- Такі думки були. Проте я більше уваги приділяю власне творчості, ніж просуванню своїх робіт в інтернеті.
Мої роботи дійсно унікальні, свій витвір я упізнаю з тисячі. Був колись такий випадок: на виставці хенд-мейду на спідничці ляльки-мотанки я пізнала елемент своєї серветки. Тобто майстриня придбала раніше мою серветку і використала її у своїй роботі. - А чи хотіли ви створити колаборацію з якимсь підприємством, аби ваші роботи були впізнаваними у Кропивницькому?
- Так, я зверталася до деяких керівників підприємств, які пов’язані з вишивкою, для того, аби вони застосували елементи моєї вишивки у своїх роботах, Проте вони мені відмовили, посилаючись на те, що в них вже є унікальні роботи. Та я думаю, що в нас є чимало підприємств, яких все ж таки зацікавлять мої роботи.
- Чи багато було у вас виставок?
У мене була персональна виставка в обласній книгозбірні. Також я брала участь у ярмарках хенд-мейду, в тому числі благодійних. Час від часу я передаю свої роботи на благодійні аукціони або організації “Бім”, які збирають гроші на потреби нужденних людей чи безхатніх тваринок. Мене запрошують час від часу на різноманітні виставки, проводжу зустрічі з читачами своїх романів, куди беру свої роботи, щоби показати, що я не тільки пишу, але й вишиваю.- А чи берете ви участь у благодійних заходах на підтримку ЗСУ?
- Так, беру.
Ще у часи АТО я передавала на фронт свої вишиті браслети. Також брала участь у благодійних ярмарках, кошти від яких були спрямовані на підтримку ЗСУ. Я продавала свої роботи, а гроші відправляла на фронт пораненим бійцям. Коли запрошують, або коли сама я бачу, що є такі благодійні акції, то я радо на них відгукуюсь. - Пані Вікторіє, а які ще ідеї ви б хотіли втілити в життя?
- Нещодавно я дізналася, що в Україні досить розповсюдженими є хустки. І мені стало цікаво їх вишити. Я знайшла домоткану канву і спробувала – якраз днями закінчила. Доки вишивала, то у мене в голові з’явилася ще купа ідей. Оскільки цю роботу виконувала для певної замовниці, то зараз хочу вишити хустку і собі.
Окрім написання художніх творів та вишивки я зараз навчаюся фотографії – під керівництвом друга та наставника Руслана Булгакова…
- Щиро бажаємо вам творчого натхнення та наснаги на втілення нових творчих задумів.
Світлана НІКОЛАЄВСЬКА
