На південному кордоні Кіровоградської області знаходиться один з наймальовничиших куточків на Землі – “Урочище Монастирище.” Це єдине в нашій півкулі майже повністтю збережене капище часів Кам’яного віку.
Хоча бездоріжжя й оберігає сакральну місцину від занадто допитливих, не помітити урочище – неможливо. Містичний вплив цієї загадкової локації відчувається ще на підступах до неї: у багатьох загострюються відчуття, посилюється серцебиття, іноді тут можна побачити спрямовані у небо, наче стовпи, промені білого, фіолетового або золотавого кольору. Але частіше це фіксує фотоапарат. Фахівці кажуть, що тут зустрічаються енергії Землі та Космосу.
Відомо, що кварц є провідником енергії, а навкруги чи не кожен камінь – саме кварц. Тож кращого місця для капища нашим пращурам годі було й шукати. Одразу чимало запитань розбурхують розум і душу… Та ясно одне – давнє капище тут не випадково!
І донині це місце – безцінне для України. Хоча б тому, що лише на 15-ти гектарах зустрічається 80% видового складу червонокнижних, реліктових, лікувальних трав України, що характерно для енергетичних місць (для нашого Монастирища це зумовлене унікальною геологічною будовою місцини).
Те, що камені передають вібрацію Землі – загальновідомий факт, а відчути це можна в Монастирищі, притулившись спиною до скелі! Механічні годинники, розкладені в різних місцях на вершині капища, щоразу реагують, хоча й по-різному: одні уповільнюють хід, інші починають поспішати, деякі просто зупиняються. Тож давнє капище – часовий портал чи генератор і ретранслятор енергії?…
Під час зимового сонцестояння рано-вранці сонячний диск плавно лягає у виїмку одного з жертовних каменів. При цьому мегаліт видає ультразвук, інтенсивність якого змінюється, досягаючи найвищого рівня в момент сходу сонця, а потім заспокоюється. Випромінюють ультразвук (хоча і слабший) і інші камені, що поблизу…
Древня культова гора – образно кажучи, мудра споруда, яка зуміла себе захистити протягом століть, продовжує захищати себе і нині. Для козаків-характерників останець на Інгулі був місцем сили Вогню! Вони тут проходили останній, найважчий етап навчання і здавали іспит на звання козака -характерника. Сюди вони упродовж всього життя повертались, щоб очистити душу і тіло, відновити енергію. До речі, з п’яти місць сили козацтва – три знаходяться на теренах нашої області. Тарас Шевченко мріяв побувати на Останці, та хоча декілька разів і бував проїздом у Єлисаветграді, але не довелось… Капище сховане в каньоні, оточене кам’яними громадами, деякі утворюють навіси – стоянки первісних людей. У шурфах в радіусі 1-1,5 км від Монастирища геологи виявили рештки людей – настількі старі, що важко сказати, до якої культури вони належать. 
Поблизу сіл Ганно-Требинівка і Завтурове, між якими знаходеться культова гора, знайдено поселення сабатинівської і черняховської культур (кераміка), а на самій горі зібраний підножний матеріал – прясельця, скребочки, інші знаряддя праці, прикраси тощо – безперечні докази присутності тут людини за часів Кам’яної доби. Про що був знятий короткометражний документальний фільм – переможець міжнародного конкурсу короткометражних документальних фільмів в Нідерландах.
Це місце в принціпі не придатне для будівництва, а назву носить не просто “монастир” – там, де зцілюють душу і тіло, а “Монастирище” – тобто це місце має величезну силу, про що є багато легенд і повір’їв. Мабуть, коріння сказань йдуть у сиве минуле до язичницьких часів уличів і антів, коли жінок з проблемами зачаття і дітонародження ізолювали на час в затишному місці для спостереження віщунок, жриць. Проводились обряди родючості, лікування травами і, звичайно ж, енергетичним полем місця – Жіночого місця (“Дівіч-Гора”).
У багатьох народів світу є культ Змії – як оберега і символа родючості. Особливе ставлення до цих плазунів було в нашому краї. З “двору” капища, викладеного білими каменями (схоже, що відлитими; на деяких – відбитки жіночих і чоловічих стоп), веде S-подібна стежка з овалом гори в кінці – антропоморфне зображення Змія. Крім того, на вершині і навколо капища, навіть у воді на перекатах знаходять камені в формі зміїної голови. Південно-західний край “двору” прикрашає гігантська антропоморфна скульптура Змії на “постаменті” з двох величезних скельних уламків: на них згорнулась кільцем Змія (в кільці легко вміститься 2-3 людини!). 
Чудово промальовані всі деталі зміїного лику, а очі пильно вдивляються в скелю перед собою. До речі, для нас це було підказкою. Згодом ми саме тут знайшли кілька виразно позначених сходинок перед прямокутником отбутованого каменю, втиснутого в скелю. А з підножного матеріалу – намистинки, веретено з окремненої деревини … Це дуже схоже на вхід до приміщення, можливо – житла жриці! Звісно, аргументи слабкі, та дуже надихають!… 
Тут же знаходиться скеля “з навісом” – стоянка давніх людей, величезна кварцова культова куля, а поруч на південно-східному кутку “двора” – кремезний мегаліт “Серце”, якій мав показувати шлях зірки або сузір’я на небі. Неподалік – ще один, зруйнований (його можливо реконструювати, піднявши уламки). Алея таких мегалітів (в ряд цілих п’ять) веде до культової гори Кішка в Криму (правда, капище Гори Кішка набагато молодше за наше Монастирище! Мегалити встановлювались надійно – не зрушити. Але від легкого дотитку починали коливатись. Амплітуда коливань прокреслювала на небосхилі шлях зірки або сузір’я!
Піднявшись нагору, уважно роззирнувшись, побачимо на перший погляд хаотичні уламки каменю. Поступово око виділить коло, позначене залишками уламків колишніх стел, – обрядове святилище. Та щонайменше з десяток антропоморфних скульптур, які можна реконструювати, піднявши їх… Тому в заказнику не треба чіпати, переміщувати, забирати жоден камінчик – місце охороняється державою: “Монастирище” – природний заказник загальнодержавного значення.
Ніна БАБАНСЬКА,
керівник секції екології громадської організації
“Центр підтримки інтелектуальних ініціатив “КОЛЕСО”
і групи “ЕКСАМПЕЙ-ЕКО”,
учитель-методист, відмінник освіти України
