#30 років – 30 мистецьких кроків
Дитяча філармонія стала ровесницею незалежної української держави. Без неї вже справді неможливо уявити собі культурно-мистецький простір Кіровоградщини. Але не всім відомо, наскільки тернистим був шлях цього мега-проєкту – першого в країні.
«Запрошуємо до казкової країни, де панує велична Королева – Музика, де живуть ваші улюблені герої, де водоспад подарунків, площа веселих ігор та флешмобів, де танцюють та співають діти і дорослі, де завжди б’є фонтан посмішок! Магічний портал Дитячої філармонії відкрився ще 30 років тому, і за цей час вже більше мільйона дітей, підлітків та їх батьків знайшли ключик до нього! В середньому 90 тематичних концертів на рік, що відкриють вам великі таємниці і допоможуть знайти нових друзів. Це також і країна для справжніх батьків, які розуміють, що виховання талановитих дітей – це захоплююча пригода і особливе вміння – як у серфінгу, ловити разом з малечею хвилю чарівної сучасності!» – так нині презентує себе бренд обласної Дитячої філармонії.
Але – аби зробити старт успішним – треба було вирішити безліч проблем і виробити безпрограшну стратегію. Де знайти кошти для проведення безоплатної для дітей концертно-освітньої роботи? Які форми діяльності обрати? Чим зацікавити і школярів, і їхніх батьків, і вчителів?
Дитячій філармонії дуже поталанило на керівників. Першим з них стала на ціле десятиріччя Віра Григорівна Тулянцева – людина з титанічною волею, яка ніколи не лякалась викликів долі. У різні часи вона працювала у школі, очолювала обласний палац піонерів та школярів, завідувала відділом культури Кіровоградського виконкому, консультантувала у Будинку політпросвіти. Нагороджена медалями «За доблесний труд», «Ветеран праці».
З 1991 року вона увійшла до колективу Кіровоградської обласної філармонії, очоливши відділ творчої діяльності і роботи з дітьми, а потім – Дитячу філармонію. Вона щоденно працювала, аби ввести дітей та підлітків до світу мистецтва, долучити до культурних здобутків українства та народів світу. Особливу увагу приділяла роботі з дітьми багатодітних сімей та дітьми, які позбавлені батьківської опіки. Саме зусиллями Віри Григорівни Дитяча філармонія потужно про себе заявила на рівні області і почала свій інтенсивний розвиток. За її безпосереднього керівництва було створена система культурно-просвітницької роботи з дітьми різного віку. Почали проводитись музичні лекторії, масова робота з дітьми.
Разом з нею над створенням Дитячої філармонії працювало чимало провідних фахівців. Наприклад, Микола Іванович Сиченко (у той час начальник управління культури виконавчого комітету Кіровоградської обласної Ради народних депутатів) в своєму наказі від 23.04.1991 року «Про створення обласної дитячої філармонії» чітко сформулював місію нової структури. За активного сприяння Миколи Івановича Кравченка, директора Кіровоградської обласної філармонії (з 1984 по 2020 роки), розпочалася грандіозна робота над втіленням цього задуму на регіональному рівні.
Міцна команда, в тому числі її лектори-музикознавці О.Полячок, Л.Гарковець та Н.Бондаренко (з 1999 року і до призначення її художнім керівником філармонії) швидко нарощувала темпи діяльності.
Активно впроваджувались огляди, конкурси, масові фестивалі по різних жанрах. Для дітей з малозабезпечених сімей проводились концерти та новорічні свята, які відвідало до 40 000 глядачів. В районах області почали відкриватися міні-філармонії на базі музичних шкіл та шкіл мистецтва.
Першу презентацію Дитячої філармонії провів 19 травня 1991 року художній керівник обласної філармонії Сергій Дьомін. Тоді ЗМІ писали, що йдеться про перший в Україні такий заклад, мета якого – робота творчих колективів з дітьми, пропаганда кращих художніх колективів, естетичне виховання дітей. В публікації «Живи, дитяча філармоніє!» («Кіровоградська правда» від 28 липня 1991 року) Віра Тулянцева розповідала:
«Наша місія – вчити дітей слухати і розуміти музику, пісню, інші види мистецтва. Популяризувати серед них твори українських композиторів, українську народну творчість, залучати їх до класики. Контингент слухачів філармонії – учні 3-5 класів з 15 шкіл обласного центру, близько 870 дітей. Вхід для них – безплатний. Всі заходи оплачують міський та районний відділи культури, комітет у справах молоді міськвиконкому і, звичайно, наші спонсори».
У жовтні того ж року Віра Тулянцева розповідала про те, як щосереди в школах обласного центру лунали неповторні мелодії Баха і Моцарта: «З популярними лекціями і концертами ми вже побували в багатьох школах, виступаючи перед старшокласниками разом з колективом камерного оркестру «Концертіно». Треба сказати, що класичну музику вони сприймали з інтересом, розуміти Баха і Моцарта їм допомагав керівник «Концертіно» Н.М.Кочко. Концерти з просвітницькою програмою «Музика і час» триватимуть для учнів кіровоградських середніх шкіл триватимуть». («Школа слухає Баха», «Кіровоградська правда», 09.10.91)
Тоді ж Валентина Левочко у статті «Тихіше! Вовочка слухає музику» пише:
«І до створення Дитячої філармонії артисти йшли в школи, брали на себе функції просвітителів, але все це було пущено на самоплив. Тулянцева все повернула по-іншому. Вона з таким ентузіазмом взялася за благородну справу прилучення до джерел світової музичної скарбниці юних кіровоградців, що вселила надію в «класичних» музикантів, що їх мистецтво дуже потрібне. Тепер всі концерти в школах, а їх буває 4-5 на місяць, проходять організовано та систематично. Кожної четвертої неділі місяця о 12-й годині маленькі слухачі збираються у філармонії, де перед ними виступають місцеві і приїжджі артисти.
Я теж побувала на такому концерті. (…) Програму продумано до тонкощів. У супроводі оркестру Р. Валькевич виконала твори Г. Форе, Шопена, українську народну пісню. Не всі, але більшість дітей тихо,замріяно, а дехто навіть з заплющеними очима, слухали. Завтра таких слухачів буде більше, і вони зауважать: не заважайте слухати музику».
Про основні віхи в історії Дитячої філармонії дізнаємось з фрагментів інтерв’ю Віри Григорівни Тулянцевої різних періодів:
«Тоді, в 91-ому році, (…) постало питання, які ж вибрати найефективніші форми роботи? І ми вирішили так. По-перше, концертно-освітня робота з постійними глядачами – учнями 2-3 класів ряду середніх шкіл міста, школи-інтернату. Щомісяця перед дітьми виступали заслужені артисти України Раїса Валькевич, Борис Попов, Володимир Стратьєв, заслужений працівник культури України Антоніна Червінська, театр музики, пісні і танцю «Зоряни» під керівництвом народного артиста України Анатолія Кривохижі, камерний оркестр класичної та популярної музики(художній керівник Наум Кочко), артисти з Москви, Дніпропетровська, Черкас».
У перший рік існування Дитячої філармонії її артисти побували майже в усіх школах обласного центру, подекуди – по кілька разів. А ще – в тридцяти сільських школах. Також проводила багато благодійних концертів для дітей-сиріт, із багатодітних сімей, для дітей шкіл-інтернатів. Концерти були безплатні, завдяки підтримці обласного управління культури. Там виступали оркестр камерної та класичної музики «Концертіно», тріо бандуристок «Вербена» Черкаської обласної філармонії, солісти Кіровоградської філармонії. На канікулах працюють у піонерських таборах, на шкільних майданчиках, над підготовкою програм на кожний наступний навчальні роки.
У 1992 році Дитяча філармонія посилила напрямок селекції юних талантів. Знаходимо тому численні підтвердження і в газетах. Публікація «Якщо ти справжній талант» («Кіровоградська правда», 24 грудня 1992) – саме про це: «Підтримати по-справжньому обдарованих дітей вирішили управління у справах молоді облдержадміністрації спільно з обласною дитячою філармонією. Вирішили і організували конкурс «Відкриваємо нові таланти». Таланти визначали серед юних музикантів і художників. Причому, як переможцям конкурсу, так і їх вихователям не доведеться задовольнятися лиш моральними стимулами. Наприклад, за перше місце дітям вручали по 5 тис. Купонів, і їхнім вчителям – по 2 тис. купонів».
Є ще одна публікація Анатолія Саржевського про старт такого важливого конкурсу, «Вундеркінди живуть серед нас» («Народне слово», 24.01.1992):
«Різні за характерами, уподобаннями, вони мешкають у різних куточках області. Але тепер ці діти зустрілись на важливому конкурсі талантів. Понад 100 юних виконавців взяли в ньому участь, показавши найкращі номери зі своїх концертних програм. Кожен виступ оцінювали спеціалісти. Як зазначила ініціатор проведення конкурсу начальник управління Людмила Єгельська, «ми нікого не затягували до обласної філармонії насильно: бажаючих покликала музика».
Якщо в першому конкурсі солістів-вокалістів було 10, тепер їх вже 30, більше стало і піаністів. Вперше проводиться конкурс юних композиторів. Аби збагатіти школярів досвідом інших територій, Дитяча філармонія вже планує зустрітись з дитячою оперою м. Черкас, естрадним оркестром Одеси, а крім того – продовжувати цикли, уроки музики і культури, готуватись до наступних сезонів.
Віра Тулянцева у 1992 році розповідала журналістам: «І облвиконком, і міськвиконком, і всі інші служби, організації та установи з розумінням ставляться до наших проблем. Ще ніхто ні в чому не відмовляв. В новорічні свята, окрім традиційних заходів, з 1 січня проводимо концерти в усіх школах-інтернатах області».
Про благодійні концерти в публікації «Вся філармонія в гості до нас» директор Кіровоградської школи-інтернат М.Гетьман пише:«Такими я своїх діточок давно вже не бачила. Ну справді осяяні, освітлені личка! Скільки радості, збудження на них. А все тому, що такі гості були у нас – директор філармонії М.Кравченко та художній керівник С.Дьомін, творчі колективи, – щедрі не лише на кошти (усім дітям-сиротам вони вже традиційно поклали на ощадні книжки по 200 крб., і це сьогодні, коли сама філармонія переживає, як і вся культура, не найсолодші часи), а й навдивовижу щедрі на тепло, щирість і невтому. Коли виступали «Зоряни», діти були там, на сцені. А чарівний голос Антоніни Червінської! Він давно полонив кіровоградців і багатьох-багатьох далеко за межами області. І що то значить, коли відома співачка прийшла сюди, до твого дому, і співає, здається, тільки для тебе. Ми вдячні і директору обласної дитячої філармонії Вірі Григорівні Тулянцевій за її участь у цій добродійній акції, всім, хто пам’ятає про нас, про те, що дітям нашим особливо потрібні увага, тепло, радість, отакі позитивні заряди доброго настрою та віри».
Журналістка Антоніна Корінь так розповідала на сторінках «Кіровоградської правди» про відкриття другого сезону Дитячої філармонії»: «На сцені обласної філармонії – Національний оркестр народних інструментів України під керівництвом народного артиста В. Гуцола. І – повний полон музики. Прийшла до пам’яті і трошки розслабилась аж на середині концерту. Скільки ж сили прихованої і нездоланної в оркестру, як у водоспада гірського неприборканого, некерованого! Гойдається і пливе пісня. Пісня-колиска. Пісня-мати, пісня-дитина. І обнімає вона мене, і пестить.
Зубицький. Рапсодія для скрипки з оркестром. І знову – бачу прекрасні «галюцинації». Чарують ліра, бандура, хор скрипок.. А мелодія ансамблю сопілкарів водночас і пронизує, і обезболює тіло. І щось невимовно хороше наповнює душу.
Спасибі! Позаду ті дві години душевної муки-насолоди. Жаль, усього за 20 купонів. А їм же, їй-Богу, ціни нема! Підіть на концерт Національного оркестру народних інструментів обласної філармонії та переконайтесь в моїй правоті.
Успіх концерту залежить не тільки від артистів, а й від нас, глядачів. 9 жовтня зал був на висоті – суцільний захват. Чи не половина – діти. Це-прихильники і вихованці дитячої філармонії. Бо ж не капризні і балувані, а виховані і захоплені. Он як дитя років п’яти,. поруч з батьками у першому ряду, аплодує Володимиру Стратьєву за «Гандзю»! А на сцену біжать раз по раз глядачі з (дорогими нині) квітами. Переважно – хлопчики, і це теж радує: підростають у нашому місті його майбутні лицарі. Навряд чи Музика дозволить їм стати розбишаками чи злочинцями».
«Головна концертна установа області поволі опановує роль своєрідного центру культурно-просвітницької роботи в краї. Нинішній 36 сезон «дорослої» обласної філармонії став другим для Дитячої філармонії. Працюють в них одні й ті ж колективи, відмінність – в репертуарі: в першому випадку він адресується дорослим, у другому – дітям, а концерти супроводжують пояснення ведучого. Відкриття нинішнього концертного сезону вперше не обмежилось обласним центром, а розпросторилося на всі 9 філій обласної ДФ поза ним, у райцентрах області. Кожен з таких виїздів збирав найбільше дітей», – знову пише регіональна преса.
«На іншому святі в обласній філармонії, для дітей-сиріт зі шкіл-інтернатів, присвяченому Міжнародному Дню захисту дітей, програма була ще більш різноманітною. Концертну програму гарно доповнювали солодкий шведський стіл, дискотека, ігри на свіжому повітрі, безкоштовні обіди та атракціони» («Народне слово», «Обласне свято», 1992).
Віра Тулянцева постійно оновлювала кейс можливостей Дитячої філармонії. Наприклад, в «Народному слові» (1993 рік) вона розповідає: «Недавно у нас з’явилась нова форма роботи – День батьків та дітей у філармонії. Вже побували батьки та діти середніх шкіл обласного центру. Вони знайомились з програмою «Зорян». Хочемо, щоб діти частіше бували зі своїми батьками в Дитячій філармонії, пізнавали класику та українську народну творчість, вчили дітей культури поведінки. Зараз філармонія разом з Кіровоградським музичним училищем готується до проведення тижня «Музика і діти», присвяченого 150-річчю М.Лисенка. За цей час в філармонії безкоштовно побуває понад 5 тисяч учнів міста».
Ще одним напрямком, що бурхливо розвивався, були обмінні концерти між областями України саме для дитячої аудиторії. Знаходимо згадку про це у коментарях журналістам Тулянцевої в «Народному слові» від 21.03.95: «Обмін концертними програмами з Черкаською філармонією відбувається в рамках святкування 50-річчя з дня заснування Кіровоградської обласної філармонії. Ми мали два концерти, які проходили у приміщенні українського музично-драматичного театру ім.Шевченка при аншлагах, як кажуть, «на біс». (…) Наші сусіди мають намір теж організувати в Черкасах дитячу філармонію і розраховують на нашу методичну допомогу».
Незабутньою мистецькою віхою краю були щорічні місячники «Діти і музика». Про один з таких, навесні 1995-го року, надруковано в «Кіровоградській Правді»: «Мета акції – показати кращі шкільні колективи художньої самодіяльності і професійні. Адже діти виховуються на кращих зразках світової та української класики. На святі хорової музики виступили хорові та вокальні колективи шкіл №№ 17, 29, 16, 31, 6, ансамблі народних інструментів шкіл 24,6. Після них – міський камерний хор. А на святі «У вихорі танцю» свою майстерність показали хореографічні колективи кібернетико-технічного коледжу, школи-гімназії №5, школи-інтернату, різних шкіл міста, а зразковий ансамбль «Пролісок», представив програму українських народних танців та танців інших країн. На фольклорному святі «З народного джерела» мали успіх народні колективи з 11 кіровоградських шкіл. А театр музики, пісні і танцю «Зоряни» показав народні обряди «Колядки», «Ніч на Івана Купала», «Весілля». В місячнику взяли участь артисти Черкаської філармонії, дитячий хор криворізької музичної школи, багато народних та заслужених артистів України».
Наскільки вдалою стала перша творча «п’ятирічка», робили висновки журналісти. Зокрема, Людмила Безверхня («Дитячій філармонії – 5 років», «Кіровоградська правда», 21.05.1996) пише про урочистий вечір з цього приводу: «Учасники гарними танцями і піснями переконливо доводили, що на Кіровоградщині підростає талановите молоде покоління. Художні номери у виконанні дитячих хореографічних ансамблів сприймалися «на ура». Можливо через те, що більшість глядачів були діти, зв’язок між сценою і залом був чудовий. (…) Виступали також заслужені артисти філармонії та її славетні творчі колективи.(…) По закінченні концерту присутніх привітали представники влади та громадськості міста».
Є і унікальний матеріал легендарного Валерія Гончаренка «Серце віддати дітям, або П’ятирічна веселка» («Вечірня газета, 24.05.1996):
«Дивуємось, чому сьогодні діти здебільшого віддають перевагу примітивним шлягерам, ніж класичним та фольклорним творам. А хто їх коли до них прилучав? Риторичне питання, як знак оклику у формі несподіваного стовпа, стоїть серед дороги нашого відродження. Саме тому його і вирішили викорчувати кіровоградські митці… так от, обласній Дитячій філармонії виповнилось 5 років. І це зовсім не заклад типу колишнього Палацу піонерів з розмаїттям дитячих гуртків, де готують майбутніх артистів, як дехто ще вважає. В.Тулянцева одразу пояснила мені, в чому тут принципова різниця. У Дитячій філармонії працюють тільки професійні майстри сцени. Вона ближче до центру музично-естетичного виховання дітей та юнацтва (…) Прекрасні дитячі колективи «Пролісок», «Росинка», «Зміна», «В гостях у казки» виступають на сцені філармонії все частіше. І дедалі відкривається все більше дитячих талантів. Хоча, в принципі, талановитою є кожна дитина в цьому світі. До речі, за 5 років близько 300 тисяч дітей відвідали понад 200 уроків музично-естетичного виховання. Учасники Дитячої філармонії захоплююче проводять масові фестивалі «Степові джерела», «Музика і діти», і «Кіровоградські зіроньки». В останніх задіяні маленькі артисти із дошкільних закладів. Тож, учасники Дитячої філармонії у свою справу вкладають всю душу і йдуть до свого юного глядача (і учня-слухача) із серцем, розкритим навстіж».
Отже, філармонія знайшла своє чітке місце в естетичному житті підростаючого покоління, відіграє певну роль у формуванні духовного світу молоді.
«Степові джерела дитячої творчості не можуть пересохнути, поки є такі щедрі душею і талантом люди, які виводять дітей у світ мистецтва», – писала про діяльність Дитячої філармонії журналістка Людмила Момот. І Дитяча філармонія не зупиняється ніколи, створюючи безліч нових цікавих проєктів. Головне в цих та інших планах – вести наших дітей у світ прекрасного, аби прекрасними були в них помисли і діла.
Далі буде
Оксана ЧІКАНЧІ
