ЖИТТЯ НА ПЕНСІЇ ТІЛЬКИ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ

0
741
views

У цьому переконані студенти Громадського об’єднання  “Університет третього віку «Натхнення»”. Він належить до закладів неформальної освіти, повноцінне існування яких передбачено статтею 18  «Закону України «Про освіту».– Наш заклад працює вже п`ять років на базі Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка. І не “для галочки” чи проведення окремих заходів, а системно, проводячи для  охочих, без вікових обмежень, освітньо-просвітницьку роботу за навчальними програмами для студентів першого курсу, – розповідає ідейна натхненниця та засновниця університету членкиня Спілки жінок України Фаїна Позднякова. – Слухачі за бажанням відвідують тренінгові заняття, розвиваючі лекції, формуючи нові знання, уміння та навички з вподобаних предметів. Під керівництвом докторів та кандидатів наук, аспірантів, студентів старших курсів люди літнього віку щосуботи збираються в стінах вишу, щоб пригадати вже призабуті і отримати свіжі знання з української, німецької англійської мов, а також – факультативно –  польської. А ще –  краєзнавства, всесвітньої історії, історії України та історії стародавнього світу, географії краю, соціології, інформатики, психології, політології, трудового навчання. Серед іншого також оволодівають навичками вокального та хорового співу, хореографії, фізичної культури як складової здорового способу життя, скандинавської  ходьби.

До слова, минулого року ми відгукнулися на запрошення дніпрян взяти участь у всеукраїнському чемпіонаті зі скандинавської ходьби серед учасників усіх регіонів України. Протягом трьох днів обмінювалися досвідом, проводили майстер-класи та змагання на різних дистанціях. Наша команда з десяти осіб мала свою форму, а спортивні манішки, виготовлені робітницями ПрАТ «Зорянка», були неперевершеними. Для учасників чемпіонату були організовані екскурсії до найбільшого єврейського культурно-ділового комплексу «Менора», прогулянка Дніпром на теплоході, відвідування культурницьких заходів. Це були незабутні дні в нашому тоді ще мирному житті! Переконана, що кожна людина, особливо поважного віку (я цей непростий період називаю ще  й елегантним віком – на відміну від визначення чинним законодавством терміну «люди  похилого віку») повинна повноцінно жити в сучасному світі, прислухаючись до його викликів.

До початку повномасштабного вторгнення російського агресора до України в нашому закладі освітнім процесом було охоплено – за списками – 623 особи. За цей час їхня кількість дещо скоротилася, але  продовжуємо працювати, бо людина не повинна залишатися на самоті та без підтримки. Маємо надійних друзів  з інших громадських об’єднань. А днями підписали спільний Меморандум про співробітництво між нашим закладом і Кіровоградською обласною організацією ветеранів України, яку очолює Анатолій Перевозник. Він разом із активом організації по-справжньому турбується про людей старшого покоління, яке так потребує розуміння і нашої підтримки.

Меморандум передбачає об’єднання ресурсів для створення та реалізації спільних проєктів щодо впровадження та підтримки різних форм інтелектуальної активності літнім людям, особам з інвалідністю. ветеранам Збройних сил України та правоохоронних органів, учасникам Антитерористичної операції, операції обєднаних сил та російсько-української війни.

 Сторони домовилися про будівництво своїх відносин  на принципах рівності, партнерства та захисту.

  Крім того, президент Федерації спортивного туризму  Кропивницького Олександр Горбунов  вручив Фаїні Поздняковій диплом за проведену роботу серед студентів – представників старшого покоління в утвердженні здорового способу життя.

До розмови підключаються студентки університету «Натхнення».

Тетяна Волошина:

– Свого часу я поховала чоловіка, маму і лише завдяки нашому закладу повернулася до повноцінного життя, у якому найголовніше для нас, пенсіонерів, – спілкування з друзями. Наш університет – єдиний у державі, що дає таким студентам наукові знання за основними напрямками, на відміну від інших освітніх закладів, де переважає розважальна діяльність. До того ж, спілкування з друзями сповнює енергією та позитивними емоціями – це головне.

 Ольга Доценко:

  – В університеті я знайшла нових друзів, з якими проводжу вільний час, бо у дітей та онуків своє життя, у яке немає особливого бажання втручатися. Головне – це не засиджуватися вдома в чотирьох стінах, а розвивати пам’ять і мислення, набувати нових навичок, рятуючись від самотності. Особисто я займаюся на восьми факультетах університету, отримуючи нові знання.

Наталія Архіпова:

  – Я відвідую заняття на п’яти факультетах і помітила таке: сюди нерідко приходять пенсіонери, які побули на пенсії зо два-три роки, відчули свободу, відпочили, а потім знудилися, очевидно. От і йдуть вони, дорослі люди, до нового життя…

На завершення Фаїна Іллівна розповіла про умови вступу до університету з багатообіцяючою назвою «Натхнення». До речі, навчання тут розраховано на 25 років – незалежно від часу вступу до нього.

– Умова одна: написати заяву, в якій є перелік предметів для навчання. Запевняємо, що люди поважного віку будуть адаптовані до реалій життя, матимуть соціальний захист, знайдуть нових друзів для спілкування, подумки повернуться у свою другу молодість і не відчуватимуть себе зайвими на землі, яка дала їм довге життя.

Слухаю співрозмовницю, яка має дар бути потрібною людям, з думкою про те, що Бог створив людей, аби вони творили добро на Землі, посміхалися один одному. Для Фаїни Позднякової, за моїми спостереженнями,  – це її життя. Бо коли йдеш з навчанням та спілкуванням  до людей, то маєш бути щирим,  простим і щедрим до тих, кому потрібні любов і співчуття. А ще я знаю, що лагідна усмішка усмішку родить, а лихо не може бути безпросвітним, мов хмари  – їх треба розводити руками, а словом втішним розвівати неспокій та депресію у людей старшого покоління, в тому числі й під час їхнього навчання в університеті.

 Анатолій САРЖЕВСЬКИЙ,

                                   керівник прес-групи 

                               Кіровоградської обласної організації

                            ветеранів України.

 Фото автора та з архіву Наталії Архіпової