Днями в літературно-меморіальному музеї І. К. Карпенка-Карого відбувся захід «Василь Портяк і ми». Його ініціаторкою стала голова Кіровоградської обласної організації НСПУ Надія Гармазій. Метою зустрічі з письменниками та шанувальниками літератури була презентація антологій творів фіналістів міжнародної літературної премії короткої прози імені Василя Портяка. А завдяки присутності відомого прозаїка, поета, публіциста й голови журі цієї премії Василя Трубая зустріч перетворилася на тривалу й багатовекторну розмову про сучасну літературу, про специфіку художнього слова.
До Кропивницького Василь Володимирович приїхав на запрошення давнього знайомого, письменника Василя Бондаря. Василь Трубай не випадково став ініціатором і головою літературної премії імені Василя Портяка. Він добре знає і особистість, і твори цього майстра короткої прози, адже тривалий час товаришував із ним. Презентація антологій творів премії імені Василя Портяка у Кропивницькому також не випадкова: серед переможців і фіналістів премії різних років є наші автори: Надія Гармазій, Кирило Поліщук, Ольга Полевина, Василь Бондар, В’ячеслав Дудар, Валентина Кондратенко-Процун.
Василь Володимирович розповів присутнім, що премія заснована 2019 року у місті Фастові Київської області на вшанування пам’яті письменника, кінодраматурга, одного з найкращих українських новелістів. Її мета – сприяння розвитку короткої прози, відзначення сучасних майстрів новели та оповідання, а також пошук нових імен в українській літературі. А Василь Васильович як член журі уточнив, що оповідання подаються анонімно і прізвища оголошуються лише після визначення переможців. А це свідчить про об’єктивність відбору кращих робіт. Так, наприклад, з понад двохсот поданих цьогоріч творів до антології увійде лише п’ятнадцять. Письменник зазначив, що найкращим серед них, виключно на його думку, є оповідання «Янгол» В’ячеслава Дударя, з яким до цього моменту не був особисто знайомий. Також Василь Бондар представив присутнім першу збірку Василя Портяка «Крислачі» («Молодь», Київ, 1983), що зберігається в його домашній бібліотеці. А Надія Гармазій на інший бік терез Астреї поклала повне зібрання творів письменника – книгу «Вибір Скорого», що побачила світ у видавництві «Дискурсус» 2021 року.
За словами Василя Трубая, на відміну від більшості засновників різнобічних літературних премій, влада Фастова під час війни не відмовилась від проведення конкурсу і не обмежила фінансову складову премії імені Василя Портяка. А це серйозна моральна і матеріальна підтримка для творчих людей у ці скрутні часи. Це запорука стійкості духу і віри в перемогу.
Надія Гармазій відзначила, що одним з прикладів такої стійкості є також антологія «Поезія без укриття» – проєкт, який у перші місяці війни вийшов з Кропивницького і об’єднав 70 авторів з усієї України.
Директорка музею Лариса Хосяінова професійним поглядом помітила, що є ще одна, суто професійна обставина, яка поєднує музей з Василем Портяком і Василем Трубаєм: «Перший близько десяти років життя присвятив музейній справі, працював ученим секретарем Національного музею Тараса Шевченка та старшим науковим співробітником Музею історичного центру міста Києва, а другий і в теперішній час – старший науковий співробітник музею археолога і дослідника Вікентія Хвойки в селі Халеп’я Обухівського району Київської області».
Під час зустрічі Василь Трубай розповів декілька правдивих фактів та випадків з життя Василя Портяка. Будучи сам скромною людиною, він при цьому підкреслив непоказну скромність свого товариша, яка поєднувалась з глибокою ерудованістю та винятковим почуттям гумору.
Говорячи про сенси української літератури, на завершення гість пригадав казку «Курочка Ряба». Хоча існує принаймні три версії цієї народної казки, на думку письменника, лише одна відповідає українській ментальності. А саме та, де спростовується прихильність Діда і Баби до «золотого тільця»: «…Знесу вам яєчко не золотеє, а простеє». Тому Василь Трубай дорікнув Івану Малковичу, у видавництві якого «А-ба-ба-га-ла-ма-га» казка має фінал: «Не плач, діду, не плач, бабо, я знесу ще вам яєчко, не просте, а золоте». До речі, саме такий фінал має «Курочка Ряба», позначена в Інеті як «Українська народна казка Кіровоградщини».
Однак ми знаємо, що більшість наших краян не шкодують ні життя, ні сил, ні коштів, щоб вигнати підступного ворога з української землі. І ті, хто воюють, і ті, хто волонтерять, і ті, хто донатять на ЗСУ – усі разом наближають перемогу. Зокрема і Василь Трубай вкотре долучився до цього. Виручені від продажу його книг кошти (1800 гривень) було передано під час благодійного виступу гурту «Компот» на придбання зарядного пристрою для розвідгрупи 121-ї бригади ТРо. Разом же було зібрано 16192 гривні. Отже, курчат по осені рахують.
Роман ЛЮБАРСЬКИЙ
