ПРОЄКТ «УНІКАЛЬНОСТІ КІРОВОГРАДЩИНИ»
У нашій області є справжнісінький Едем. Неймовірно, але він створений не вищим промислом, а людським задумом та потужною технікою. Не вірите? А дарма.
На Кіровоградщині, в межах Олександрії, пролягає величезний, масивний буровугільний розріз. Тут розташований один із найбільших кар’єрів Європи – Морозівський (с. Морозове), який працював впродовж 40 років, з 1970 до 2009 року. Він давав країні енергетичну сировину – буре вугілля, причому у фантастичній кількості – приблизно 3 мільйони тон на рік! Можна лише уявити вражаючі масштаби створеного котловану та поверхню Г-подібної водойми довжиною у 6 кілометрів та глибиною у 70 метрів!
Учасники групи, яка входить до складу громадської організації «Ексампей – Еко», у рамках проєкту «Унікальності Кіровоградщини» польового сезону-2024 докладно ознайомились та дослідили п’ять водойм на теренах краю, утворених внаслідок затоплення відпрацьованих кар’єрів. Група дослідників встановила співвідношення їх сутності історичним та геологічним назвам водойм, виявила ступінь придатності та умови для перебування людей на відпочинку, корисність для здоров’я і ступінь естетичної насолоди, можливості виконання правил техніки безпеки. А також перспективи віднайдення у цій місцевості конкретних артефактів, підтверджуючих цікаві, іноді інтригуючі факти.
Найбільш вражаючими, цікавими та багатообіцяючими в плані відкриттів виявилися кар’єри Олександрійського району. Першим, найзахоплюючим з них став Морозівський кар’єр. Треба знати, що поклади бурового вугілля утворювались у період 44-42 мільйони років тому, що відповідає Бучакській свиті Середнього Палеогену в межах заболочених палеодолин. Утворення бурого вугілля починається з торф’яників, тобто з найнижчих рослин. Після хімічних та фізичних процесів утворюється буре вугілля, а в подальшому – камінне вугілля та антрацит. Але це вже у сусідніх з нами областях.
…Але повернімося до подорожі. Спекотно. Мліємо. Скиглимо. Але розуміємо, що полегшення можемо отримати тільки поблизу води. До речі, у нашій області є два природних озера –Берестувате (болото Чорний ліс) та Солоне – на околиці села Веселе Устинівського району. Все інше – з різними чудовими назвами, але без найменших зручностей – це кар’єри, які припинили свою діяльність, заповнившись водою, бо природа не терпить порожнечі.
Ще трохи історії, цього разу – вже економічної. Чому кар’єр, який пропрацював 40 років, давав фантастичні результати та видав свій ресурс хіба що наполовину, раптом зіткнувся з фінансовими проблемамии? У 2004 році Морозівський кар’єр державного підприємства «Олександріявугілля» був переданий у приватну власність Дніпропетровському підприємству «Експлерент». Його використовували за призначенням трохи більше року, а потім цинічно розграбували – з усіх механізмів та мереж було вирізано кольоровий метал – тож діяльність кар’єру стала неможливою. Як виявилось, назавжди: у 2007 році його повернули державі, але нестача коштів не дозволила відродити видобуток вугілля. Кар’єр і вся техніка почали занурюватись у воду. У 2009 році роботи були офіційно припинені, техніку не рятували. Нині глибина кар’єру сягає 70 метрів. 
На виступі, окремо, стоїть роторний екскаватор – надпотужна машина, висотою з 9-поверховий будинок, раніше – один із найбільших у світі самохідних механізмів . Зараз цей екскаватор можна вважати пам’ятником злодійству та нехлюйству.
Але нічого не зникає безслідно! Нам у спадок дістався шматочок землі, який із рани на тілі Землі перетворився на справжній куточок раю неймовірної краси і спокою, хоч і техногенного походження. Це куточок дикої, брутальної, але чаруючої природи, далекої від урбанізації. Тут все сприяє медитації! Перед нашими очима простягається величезне Г – подібне 6 -тикілометрове озеро із неймовірно бірюзовою водою – моря позаздрять!
Озеро знаходиться в обрамленні брунатно – білих підвищень та піщаних мілин давнього палеогенового віку , вкритих смарагдовими насадженнями – спокій та воля! Уважний погляд може помітити зеленуватий відтінок у відкладеннях. Це мінерал глауконіт, який, розчиняючись у воді, надає їй кольору морської хвилі та цілющих властивостей. В той же час глауконіт – цінна агрохімічна сировина, яка підвищує урожайність сільськогосподарських рослин. Місцями помітні піщані лінзи, збагачені білим недоробленим бурштином. Тут його, як і глауконіта, багато, але він знаходиться достатньо глибоко. Для великих поціновувачів – можна пошукати і знайти у відвалах (щоби не нудьгувати, засмагаючи).
І такі поціновувачі є, це ті самі «ексампейці» – зокрема, Артем Беспалов, учень 8 класу комунального закладу “Ліцей «Вікторія – П»” міста Кропивницький та Микола Передрій, учень Селидівської гімназії Донецької області. Хлопці знайшли скам`янілого (окремненого) морського їжака, кілька гарних зразків білого бурштину і чудову конкрецію, яка почала окремніюватись
Допомагали і батьки – в ризикованих місцях пошуку. 
Тож маємо прекрасні підтвердження нашої загальної інформації! За результативні наукові дослідження Морозівського кар’єру в Олександрійському районі Кіровоградської області юні дослідники нагороджені грамотами «Центру підтримки інтелектуальних ініціатив “КОЛЕСО” і групи”ЕКСАМПЕЙ-ЕКО».
Нещодавно група «Унікальності Кіровоградщини» вкотре відвідала Морозівський кар’єр з метою досліджень місць пляжного відпочинку. Вже є позитивні зрушення у цьому питанні. Тож що побачили? На лівому березі – невелика стоянка для авто вздовж берега. За нею смуга завезеного пляжного піску і дуже крутий спуск до води. Зелені навкруги не дуже багато. Ми об`їхали озеро і навпроти знайшли справжню, природню лагуну. Спуск до неї теж крутий, але більш доступний. Прилеглий берег трохи піднятий у північно – західному напрямку і відкритий до півдня, створює «мікроклімат кримський». Вхід у воду лагуни вкритий палеогеновим піском. Для дітей – просто рай! Одна з мам-відпочивальниць сказала: «Лагуна – просто золото! Золота лагуна!». Із цього ж піску складені сипучі гори (терикони), вкриті смарагдовою зеленню. Ми були не самі, але місця під сонечком та у затінку вистачило всім. Щоправда, настрій дещо псували водні мотоцикли, які літали прямісінько поряд із відпочивальниками. Невимовний тріск двигунів та сморід від вихлопів був жахливий! Паркувалися і дозаправлялися бензином прямо з каністри, поруч із дітьми, які на мілині “випікали кулічики” з піску. Відпочивальники, переважно жінки із дітьми, намагалися протистояти цьому свавіллю, але дарма. Адже це непоганий бізнес – 10 хвилин за 1500 гривень…
Та загальна атмосфера відпочинку тішила позитивом, спокоєм і дружністю – було враження, що знаходишся у колі рідних чи добре знайомих людей. Ніхто не смітить, всі за собою прибирають. Треба відзначити, що все сміття забиралося з власної ініціативи, жоднихтабличок із нагадуванням прибирати і представників правопорядку за кілька відвідувань пляжу ми не зустріли.
Насолодившись сонцем і прохолодною водою, засмаглі та втомлені, ми нарешті заповнюємо розжарений на сонці автобус, і раптом – тихий голос: «Ніно Ігорівно, а можна знову повернутися у Золоту Лагуну наступної неділі?» За два дні група була зібрана. Їдемо в 5-й раз – не можемо зупинитися в пошуку і дослідженні нових місць відпочинку, насолодитись водою, сонцем, атмосферою затишку!
Прохання до всіх, хто спокусився на поїздку у це місце – дотримуйтесь, будь ласка, вже сталої традиції доброзичливості, чистоти та дбайливого ставлення до неймовірно гарного місця. Адже це допоможе в плані розвитку туризма і можливого надання йому статусу заказника, як мінімум, місцевого значення, хоча техногенні місця і не підлягають заповідності. Та ми вже маємо досвід з відоміми озерами “Велка і Мала скеля”, що теж в Олександрійському районі, про що обов`язково розповімо вам на сторінках «НС».
Загалом наша область багата на унікальності. У будь-якій країні, в усі часи головним надбанням була земля. Земля – надра, які зберігають у собі найкоштовніші скарби краю. А прекрасна наука геологія завжди допоможе все пояснити і зрозуміти всі «земельні» загадки!
Ніна БАБАНСЬКА, учитель-методист,
керівник секції екології громадської організації
“Центр підтримки інтелектуальних ініціатив “КОЛЕСО”
та групи “ЕКСАМПЕЙ-ЕКО”,
відмінник освіти України
