ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА: ЗАПИТАННЯ ТА СТРАХИ

Чергова реформа, яку вже багато років чекає Україна, – це земельна. І як навколо будь-якої реформи, довкіл цієї також точаться запеклі дискусії: приведе вона до процвітання чи до занепаду? І як будь-яка інша реформа в державі, вона має бути продуманою та прорахованою і доведеною до кінця.

Трохи історії

Насправді земельна реформа в Україні була розпочата ще у 2001 році: саме тоді близько 7 мільйонів українців отримали у власність земельні сільськогосподарські паї. Однак вже наступного року Верховна Рада наклала мораторій на продаж-купівлю землі. Планувалося, що він буде короткостроковим – допоки приймуть закон про обіг землі, який регулюватиме правила на ринку землі в Україні. Таким чином, власники паїв можуть здавати свої ділянки в оренду, міняти на іншу, передавати у спадок або працювати на ній самостійно. Разом з тим законом заборонено продавати землю, змінювати цільове призначення, вносити в статутний капітал підприємства або передавати в заставу. Але ось 2016 рік, коли парламентарії вже ввосьме продовжують мораторій – тепер до січня 2018 року, а закон про обіг землі досі не прийнятий. Та цьогоріч крига скресла: Кабінет Міністрів офіційно заявив, що має на меті до 2020 року створити в Україні ринок землі.

Наразі в різних районах Кіровоградської області проходять інформаційні зібрання з фермерами, землевласниками, представниками місцевих органів влади та місцевого самоврядування. Ці зустрічі, на яких виступають представники Держгеокадастру, ГО «Кіровоградська обласна сільськогосподарська дорадча служба», юристи, присвячені лише одній темі: якою має бути земельна реформа в Україні? Звичайно, під час зустрічей було оголошено багато запитань. І ми хочемо відповісти на ті, що найбільше турбували аграріїв Кіровоградщини.

Всю землю скуплять  олігархи та іноземці?

Кожен власник землі може бути спокійним: ніхто і жодним чином не зможе змусити власника продати землю. Тож ціну за свою власність кожен встановлюватиме особисто. Справді, земля в європейських країнах є цінним товаром: у більшості західноєвропейських країн ціни коливаються від 15 до 30 тисяч доларів США за гектар, а в Східній Європі – від 1000 до 5000 доларів. Через те, що український пайовик не має іншої можливості розпоряджатися землею, як здавати її в оренду, то й ціна оренди в нас є однією з найменших в Європі. Тож ціна на землю буде маленька в країні лише в тому випадку, якщо власники поспішатимуть продати її, проґавивши вигідні пропозиції. Адже з часом після зняття мораторію на продаж землі ціна за кожен гектар тільки зростатиме. При цьому урядом передбачається, що матимуть можливість купувати і продавати землю лише фізичні особи, і не більше 200 гектарів на одну людину. Зрозуміло, що іноземці можуть запропонувати набагато більші суми за гектар чорнозему, але в запропонованому законопроекті, який є складовою частиною земельної реформи, передбачається, що купити землю зможуть лише громадяни України.

Розквітне рейдерство?

Згідно з Конституцією України, кожен громадянин вільний розпоряджатися своєю власністю. Але при цьому власник землі в Україні має безліч обмежень у тому, що робити зі своїми гектарами. І це далеко не єдина колізія в земельному законодавстві: загалом право власності на землю через відсутність ринку є недолугим, має безліч «дір», якими користуються рейдери. Саме неповноцінність права власності на землю і провокує рейдерство, адже власники земель незахищені навіть на законодавчому рівні.

Хто збереже українські чорноземи родючими?

Навіть самі фермери Кіровоградської області наголошують, що орендні відносини виснажують українські землі. Адже коли поле орендується, то орендарю нецікаво, яким воно буде, коли спливе строк оренди. Тож засіваються вони соняшником, рапсом, кукурудзою – тими культурами, які дають швидкий прибуток, але при цьому виснажують ґрунти. Та й перейматись через добрива та кількість використаних пестицидів буде далеко не кожен орендар. Але якщо земля належить фермерові? Зрозуміло, що в його ж інтересах зберегти родючість полів на багато років: для того, щоб самому використовувати її, щоб передати родючі поля у спадок. Навіть якщо земля буде виставлена на продаж, то важко буде знайти покупця, який насамперед не захоче ознайомитися з агрохімічним паспортом земельної ділянки або навіть особисто провести лабораторні дослідження. Ринкові відносини сприяють покращенню товару, а у випадку ринку землі – підвищенню родючості ґрунтів та дбайливе ставлення до полів.

Чи не хочуть таким чином знищити селянство?

В Україні із 27 тисяч сільських населених пунктів, які є на обліку, без населення числяться 369. При цьому лідирує по кількості знелюднілих сіл Сумська область – 59, за нею йде Полтавська – 57 сіл без душі. Замикає сумну трійку Кіровоградська область, яка налічує 41 безлюдне село. І це не враховуючи велику кількість сіл, в яких проживає не більше кількох сотень, а то й десятків мешканців! Тож очевидно, що реальна ситуація в селах потребує змін.

Наразі основний обсяг власної сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами генерується в галузі рослинництва – понад 90%. Це ті ж агрохолдинги, які орендують за низьку ціну поля, фермери-одноосібники, які женуться за швидким прибутком. Ухвалена урядом «Концепція розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки» передбачає, що за цей період  вдвічі збільшиться виробництво валової продукції сільського господарства, а також «оживе» переробка сировини всередині країни. Для втілення цих цілей у держбюджеті на наступний рік планується закласти 1 мільярд гривень на підтримку фермерських господарств. У тексті самої концепції зазначено, що її реалізація дасть змогу перемістити фокус аграрної політики держави на підтримку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації для створення середнього класу на селі, збільшити тим самим кількість робочих місць на селі у п’ять разів. Також передбачається, що після зняття мораторію з боку держави будуть запропоновані різноманітні програми підтримки малого та середнього фермерства, мотивації для створення сімейних ферм, підтримка тваринництва, ягідництва тощо. Власник землі матиме можливість використовувати пай як заставу для отримання кредиту на розвиток власного бізнесу, а також передбачаються довготермінові безпроцентні або з мінімальним процентом кредити для розвитку селянства. Таким чином, селяни та ті, хто справді хоче зайнятися сільським господарством, матимуть і можливість, і мотивацію створювати сімейні ферми, об’єднуватися в кооперативи. Це забезпечить і робочі місця в селах, і розвиток інфраструктури на сільських територіях.

Навіщо це державі?

Україна вже більше 15 років не користується таким важливим ресурсом, як земля: держава недоотримує мільярди гривень податків, які залишаються в тіні. Також мораторій приводить до споживацького відношення до ґрунтів, збіднілості селянства (незацікавленість чи неможливість розпочати власну справу, занижені ціни на оренду полів). Державі вигідні заможні селяни, які вирощують більш складні за звичні зернові культури, займаються тваринництвом, переробляють сировину всередині країни – все це впливає на відсоток валового продукту. При цьому в аграрну галузь можна буде залучати інвестиції, що сприятиме технологічному переоснащенню та підвищенню конкурентоздатності української продукції.

До того ж вже зараз у проекті держбюджету-2018 передбачені кошти на проведення всеукраїнської нормативної грошової оцінки земель сільгосппризначення. Це дозволить оцінити земельний фонд, забезпечити додаткові надходження до місцевих бюджетів за рахунок продажу прав на ділянки державної та комунальної власності. Зокрема, в проекті держбюджету передбачено, що у 2019-2028 роках в місцеві бюджети додатково надійде десять з половиною мільярдів гривень за рахунок орендної плати за землю. З метою ефективного використання земельних ділянок державної власності проект держбюджету передбачає передачу прав оренди на них через земельні торги.

Звичайно, вищезгадана концепція не дає всіх відповідей, а закон про обіг землі досі недоопрацьований. Під час інформаційних зустрічей з різних районів Кіровоградщини лунали цікаві пропозиції: зробити пілотним проектом зняття мораторію на продаж землі спочатку в одній області чи районі, дехто пропонував знімати мораторій поступово. Та більшість землевласників, фермерів та інших учасників інформаційних зустрічей раз у раз підсумовували: головне, щоб закон був прозорим, зрозумілим та продуманим. «Ми готові грати за правилами ринку землі. Але лише при умові, що ці правила будуть прозорими, чесними та доступними для всіх», – пояснив однин із пайовиків.

Ірина ТРЕБУНСЬКИХ

Напишіть відгук