КОСТЯНТИН ЧУРПІЙ: «ЧИ ПІДЕ НА КОРИСТЬ СІЛЬСЬКІЙ МЕДИЦИНІ РЕФОРМА, ПОКАЖЕ ЧАС»

8
2023
views

Незабаром мине 40 років, як герой нашої розповіді посів крісло головного лікаря Маловисківської центральної районної лікарні. Костянтин Чурпій – знана і поважна людина не тільки в нашій області, а й далеко за її межами.

Кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар України, має десятки запатентованих винаходів, чимало нагород, депутат обласної ради кількох скликань.

Наша зустріч із Костянтином Леонідовичем Чурпієм відбулася трохи не так, як уявлялося. Зазвичай люди такого рангу починають із досягнень закладу та своїх власних досягнень. Костянтин Леонідович почав з того, що на сьогодні болить не тільки йому, а й усім медикам та українським людям. З того, що  наразі руйнує медицину України, те, що чималими зусиллями будувалося ним та його колегами протягом багатьох років.

– У лікарні не вистачає лікарів, – отак з ходу почав розмову  Чурпій. – На сьогодні законом передбачено, що медик після вузу може не відпрацьовувати визначений час  там, куди він направлений за розподілом. Звичайно, у великих містах працювати краще, там і зарплата вища, і побутові умови кращі. Я вважаю, що цей закон спрямований на знищення сільської медицини.  Візьмемо хоча б той факт, що інтернатуру треба проходити тільки в закладах обласного рівня. За три роки молодий лікар знайде собі роботу в області, тож в район він уже не повернеться.  Але ж усі ці роки районна лікарня платить йому зарплату. До того ж нерідко лікар, зокрема хірург, не проходить тієї практики, яка йому необхідна для набуття навиків. У результаті цей лікар не може навіть зашити просту рану. Бува, за три роки  він тільки двічі асистував на операціях. А що він робитиме в селі, де до нього приходитимуть з різного роду проблемами?  Дивно те, що це їх влаштовує! В той же час ми можемо надати інтерну усі необхідні умови для його зростання як лікаря. З минулого року ми не оплачуємо інтернів, які практикують в обласних закладах.

Ще одна проблема, на якій наголосив Костянтин Леонідович, – це наповненість лікарні кадрами середньої ланки. І знову на заваді стає законодавство. Не зрозуміло, чому медсестри мають проходити практику тільки там, де вчилися, – у Кропивницькому та Олександрії. Але ж, на думку лікаря, це ускладнює набуття ними необхідних навичок. Коли на одну медсестру доводиться десять практиканток, приділити увагу кожній просто неможливо. В той же час у районних лікарнях цей процес значно спрощується. Сестричка швидше стає самостійнішою і впевненішою.  Чурпій неодноразово порушував цю проблему. Але…

– У нашій лікарні є все необхідне обладнання, крім комп‘ютерної томографії, – продовжує Костянтин Леонідович. – Придбати її можна. Але вона коштує дуже дорого. Фінансування центральної лікарні сьогодні майже на нульовому рівні. З утворенням ОТГ воно геть припинилося. У законі про об’єднані громади нічого не сказано про фінансування ЦРЛ. А нинішній обраний голова ОТГ проти того, аби дати якісь кошти на лікарню. Це повна відмова від медицини другого рівня. Йому простіше, бо він сяде на машину і поїде лікуватися в область, а як бути пенсіонерам?  Якщо зазначити, що в нашій лікарні лікуються  85 відсотків жителів району, то чи зможе прийняти їх усіх обласний центр? Та чи зможе пенсіонер за свою мізерну пенсію там лікуватися? Та й навіщо їхати в область зі звичайним апендицитом, якщо в районі ця операція коштує набагато дешевше.  В нас давно вже немає безплатної медицини, але на законодавчому рівні це  не підтверджено. То чому ж не оголосити про це офіційно?

Ще раз повертаючись до кадрових проблем, Костянтин Леонідович нагадав про ту заробітну плату  медиків, про яку й говорити соромно.  Якщо у 2014 році зарплата лікаря становила близько 300 доларів, то у його німецького колеги – дві тисячі. Тому й не дивно, що зараз багато медиків їдуть на заробітки на Захід. Але ж де вони працюють? На заводах та у сільському господарстві, де їм платять за некваліфіковану працю набагато більше, ніж у наших медичних закладах.

– Якщо ми йдемо в Європу, – з гіркотою говорить головний лікар, – то дайте нам і європейську зарплату.  У нас є необхідне обладнання, але ж нам потрібні і ті кадри, які зможуть на ньому працювати.

От щодо обладнання, то це гордість Чурпія, бо лікарня може проводити найскладніші операції, приміром, ті ж лапороскопічні – на рівні обласного медичного закладу. Лікарня працює цілодобово і може у будь-який момент надати невідкладну допомогу. Чергують професіонали з усіх профілів, лаборанти, які проводять дослідження з-понад ста параметрів, працює рентген, де можна «просвітити» хворого з усіх боків і відразу ж мати повну картину,  реанімація тощо. За годину пацієнт обстежується повністю. Обов’язково  перевіряється чутливість на антибіотики.

В лікарні проводяться операції на шлунку, товстій кишці, підшлунковій залозі. Є захищені патенти на винаходи, в тому числі по резекції шлунка, гінекології, варикозу, де вже є трофічні розлади.

У обстеженні молочних залоз  практикується термографія, що дає можливість жінкам уникнути шкідливого опромінювання мамографа. Вимірювання температури молочних залоз на картинці  показує, де можуть бути небезпечні зони. Синій колір вказує, що все в порядку, а червоний сигналізує про небезпеку. Таким чином майже у половини жінок відпадає потреба зайвий раз піддаватися небезпеці.

Лікарня має свою станцію переливання крові, чим може похвалитися не кожен медичний заклад. Тут завжди є необхідний запас крові. Працює кабінет довіри, де людина може анонімно пройти тест на ВІЛ/СНІД і тут же отримати результат. Біля кожної палати встановлені диспенсери, тож кожен, хто заходить туди, може обробити руки дезінфекційним розчином.  Впроваджено новий вид стерилізації інструментів, які складаються в окрему упаковку, стерилізуються, герметично закриваються і таким чином зберігаються рік без додаткових обробок. Три відділення – хірургія, дитяче та гінекологія – мають звання «Чиста лікарня». Назва говорить сама за себе – стерильність на найвищому рівні.

– Багато уваги приділяємо науковій роботі, – продовжує розмову Костянтин Леонідович. –  Кожного року зі стін лікарні виходить 5-7 наукових статей, які друкуються у ваковських журналах, у тому числі міжнародних. Маємо диплом на винахід  з визначення антитіл. Тісно співпрацюємо з Одеським та Івано-Франківським медичними університетами.  У першому випадку – з трактовки аналізів, у другому – з нестандартними  випадками. Наукова робота стимулює лікаря, який працює, узагальнювати набуте, думати. Вже 15 років перепідготовка середнього медичного персоналу проводиться в стінах нашої лікарні. Лекції читають переважно наші лікарі та працівники медичних коледжів, тож вчаться й вони самі, бо змушені готуватися, шукати щось нове.  Тут же проводяться й екзамени. По-перше, не потрібно нікуди їхати, кидати родину, витрачати кошти. По-друге, ми бачимо, хто й як засвоїв науку. Якщо потрібно, то вчимо їх   додатково,  поки не набудуть бажаного рівня підготовки.

Костянтин Леонідович працює головним лікарем ЦРЛ з 1981 року. Пережив не одну владу, чотирьох президентів. Може дати оцінку будь-кому з них.

– Кожен новий господар приходить зі своїми новаціями, реформами, які, на жаль, працюють не на користь медицині. Але те, що відбувається сьогодні, ні з чим не порівняти. Це не реформа, а знищення населення України. По суті сільської медицини майже немає. Так, є ФАПи, амбулаторії, але ж нема кому там працювати. Залишилися ті,  хто за віком чи з інших причин вже не може їхати за кордон, або пенсіонери, які ще рік-два попрацюють і все – на заслужений відпочинок. Знищується і друга ланка медицини, причини названі вище. Мені як лікарю, який бореться за кожне життя, боляче на це дивитися. Я не боюся і маю право про це відкрито говорити. Як депутат обласної ради, не раз виступав на сесіях, доводячи, що медицину треба рятувати.

Все, що ми подали вище, показує Чурпія як головного лікаря, організатора колективу, але є ще інший, той, хто любить природу, любить подорожувати, не відмовиться посидіти з вудкою на березі ставка, вполювати кабанчика. Чи є в нього на це час?

– Більше 30 років не сидів з вудкою. А природу дійсно люблю. Особливо  природу Карпат. Частинка їх – на подвір‘ї лікарні, це хвойні дерева різних порід. На жаль, не всі приживаються. Тримаю вулики не заради меду. Біля бджіл я відпочиваю, вони незвичайні створіння природи і дуже схожі на людей. Вирощую помідори, це теж моє давнє захоплення. І полювання люблю. Подорожую. Був у багатьох країнах – Туреччині, Єгипті, Угорщині, на Далекому Сході. Але кращої за Україну немає. Можливо, хтось із наших земляків, бува, кине докір, мовляв, десь живеться комфортніше, десь влада краща. А я кажу, що влада змінюється, а ми залишаємося. Ми і є Україна.

Користуючись нагодою, хочу поздоровити усіх моїх колег з Днем медика та побажати їм здоров’я та усіляких гараздів, мирного неба і міцного плеча рідних та друзів.

Світлана КОСТЕНКО

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here