ДОПОМОЖІТЬ СКАЗАТИ: «МАМО, Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ».

0
555
views

«Я мрію, щоб Костик розмовляв. А донечка мріє, щоб він навчився сидіти і ходити, щоб вони могли гратися…», – каже мама двох дітей Марина Малухіна, яка сама їх виховує, яка намагається за посмішкою заховати свої тривоги і, навіть, мрії.

Марина – одна із перших знала, що незабаром відкриється наш благодійний фонд, у який вона зможе прийти за допомогою. І ми знали про Костика вже давно, тож пообіцяли собі обов’язково взяти його під опіку. І взяли.

У Кості важкі діагнози: ДЦП, спастичний тетрапарез, затримка психомовного розвитку. У нього травми під час пологів та сильна гіпоксія головного мозку, звідси – наслідки. Єдиний порятунок – це реабілітації, після яких Костя набуває нових для нього навиків.

«Ми почали реабілітації  з дев’яти місяців. Після першого курсу він тримав голову і в нього розігнулася права рука. Раніше кість руки була зігнута в середину. Після другого курсу реабілітації – він почав трохи стояти, не гнутися. За третім разом – він міг самостійно одну хвилинку стояти під стінкою. Я могла його тримати за ручку і він міг зробити до десяти кроків. Потім ми топали за дві ручки, я тримала його спереду. Така динаміка тривала до семи років», – розповідає Марина, як вдалося досягти перших успіхів.

Проте все в одну мить змінилося. Із семи до восьми років Костя дуже сильно витягнувся, майже на 10 см. І його м’язи не встигли розтягнутися через основний діагноз – спастичний тетропарез.

«Через це розпочалися підвивихи, вивихи. У нього одна ніжка стала коротшою за іншу. Він був ніби нахилений. Ходити взагалі не міг. Ми вже не їздили у клініку реабілітації Козявкіна, що в місті Трускавець. І не було навіть такої можливості… Ми проходили лікування у Кропивницькому. Додому запрошували реабілітологів-масажистів. Але… Близько десяти років у нас була перша операція. Це була складна операція – вправлення вивихів, укорочення кістки на лівій ніжці та титанові пластини… Півроку тому нам витягнули ці пластини. Через 3-4 місяці ми знову поїхали у клініку Козявкіна повертати всі наші навики», – каже мама.

І розпочалося відновлення, знову ніби повернулися туди, звідки все починалося. Після тижня процедур Костя починав стояти на ніжках, краще тримав спинку. Цього вистачило на півроку. Тоді знову постала потреба в реабілітації, питання в коштах… Кілька разів виручали «державні» путівки, але тепер їх немає. Тепер самотужки доводилося жінці шукати можливість допомогти своєму синочку відчути цей світ…

Зараз Маринка із сином в клініці Козявкіна проходять дев’яту реабілітацію. Це при тому, що їм радять три реабілітації в рік. Тому наступна має бути, як мінімум взимку, її вартість – 12 500 грн.

Ми взяли на себе таку сміливість оголосити збір коштів заради того, щоб Костя зумів сказати: «Я люблю тебе, мамо…», щоб зумів сидіти, ходити, самостійно тримати ложку в ручці, їсти, бавитися із сестричкою… Для цього потрібно лише проходити реабілітації за порадами лікарів, тоді будуть покращення. Ми віримо в диво.

РЕКВІЗИТИ БО МБФ «Дивожиття»:

ПАТ КБ «ПриватБанк»

Рахунок: 26003052916748 

МФО: 323583

Код за ЄДРПОУ: 42467845

Призначення платежу: «Благодійна допомога для Кості Малухіна»

Контактна особа: Семененко Вікторія (099 65 73 923)

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here