Днями в Черкаській області на території Липовського орнітологічного заказника сталася масштабна пожежа. Полум‘я знищило вісім гектарів сухого комишу. Рятувальникам, лісникам і волонтерам довелося гасити його понад п‘ять годин. Цей заказник був заснований у 70-х роках минулого століття. Щороку на його території гніздяться більше сотні видів птахів, у тому числі й червонокнижні. Скільки саме пернатих та звірів загинуло у вогні, наразі підраховують екологи. Одна з версій пожежі – підпал.
Спалювання сухої трави – злочин проти природи, який щодня набирає обертів по всій Україні. Судячи з того, що ледь не кожного дня вогонь пожирає не тільки сухостої, а й забирає життя людей, ситуація вийшла з-під контролю і набуває масштабів епідемії. Поки що з вогнем відважно борються пожежники, а от з паліями, по всьому видно, не бореться ніхто. «Невстановлена особа», яку Господь позбавив розуму, на жаль, щоразу уникає покарання.
ВОГНЕБОРЦЯМИ ПРИБОРКАНО 17 ПОЖЕЖ НА ВІДКРИТИХ ТЕРИТОРІЯХ КІРОВОГРАДЩИНИ
Тільки за одну добу рятувальникам Кіровоградщини доводиться близько двадцяти разів виїжджати, щоб долати пожежі на відкритих територіях. Гасіння сухої трави та очерету наразі є, без перебільшення, їхнім головним болем. Ділянки, пошкоджені вогнем, щодня складаються у тисячі гектарів, де вже ніколи не відродяться маленькі життя птахів і звіряток, не зацвіте різнотрав‘я, а бур’яни швидко захоплять звільнену територію. Не можна без сліз дивитися на знімки чи відео жертв, що пали від рук «вінця природи», – згорілих гнізд із ще не вилупленими «жовторотиками», мати яких загинула, захищаючи потомство, але не кинула його. Гніздовий період цих птахів розпочався у квітні, але з випалених місць крилаті, які дивом уціліли, йдуть назавжди.
Від розумового та духовного каліцтва тих, хто кинув сірник у суху траву, тільки на свято Благовіщення бійці Першого ДПРЗ Кропивницького шість разів виїжджали, щоб загасити вогонь на 80 квадратних метрах по вулиці Жадова, 15 кв.м по вулиці Волкова, майже стільки ж – по вулицях Амурській, Північній, у селі Соколівському – 130 кв.м, селі Липове – 500 кв.м. Двічі залучались вогнеборці 30-ї Державної пожежно-рятувальної частини смт Вільшанка на подібні пожежі в селах Осички, де горіло 150 кв.м сухої трави, та Добрянка – 600 кв.м. Рятували того дня природу і бійці в Маловисківському, Знам’янському, Світловодському, Добровеличківському, Олександрівському, Гайворонському, Онуфріївському районах та у місті Олександрії. І це тільки за один день на Кіровоградщині приборкано 15 названих займань. Бездуховність паліїв нищить не тільки унікальну флору і фауну земель, подібних яким немає у всьому світі, потерпілими стаємо й ми, люди.
Днями до служби поpятунку надійшло повідомлення про те, що горить суха трава біля Звенигоpодки під Олександрією. Полум‘я охопило територію у 200 кв. метрів. До приїзду пожежників вогонь намагалися загасити четверо підлітків Олексій Рудьєв, Анастасія Рудьєва, Маргарита Одінцова та Вероніка Бабенко, які разом зі своїм керівником випадково опинилися біля місця загоряння. Благі наміри дітей обернулися для них травмами, їх доправили до міської дитячої лікарні у місті Олександрії із легким ступенем інтоксикації продуктами горіння. Причину пожежі та винуватця встановлюють фахівці, але, ймовірніше, у протоколі знову буде написано – «невстановлена особа», яка через свою безграмотність жорстоко розправляється з природою, яка її годує і лікує.
– Природа – це своєрідний ланцюг харчування, – розповідає відомий еколог Ніна Бабанська. – Приміром, у вогні гинуть мурахи. Здавалося б, ну що тут особливого – мурахи? Але слідом за ними можуть вимерти куріпки, які харчуються тими мурахами. За ними – більші птахи, звірі тощо. Наші предки дуже обережно ставилися до природи, поклонялися їй, зналися і користувалися її цілющими травами. Але, скажімо, перед тим, як прикласти подорожник до рани, говорили з ним, як з лікарем. Зверніть увагу на знамениту скіфську пектораль. На ній зображено тваринний світ – маленька комаха, пташка, зайчик… Не знаючись на науках, вони серцем розуміли, що є ланкою у великому природному ланцюзі. Збережи природу – збережеш і своє життя. І це називається духовність.
Україна має унікальний чорнозем, якого не знайти у жодній країні світу. Не даремно під час Другої світової війни фашисти вивозили його ешелонами. Ми ж, навпаки, знищуємо його властивості, випалюємо, немов напалмом, і труїмо хімікатами.
– Чорнозем багатий на гумус, бактерії, які поглинають азот, що необхідний усім рослинам, – продовжує Ніна Ігорівна. – Під час пожеж гумус згорає, земля втрачає і необхідний їй хімічний елемент, що поповнюється за рахунок хімічних добрив, яким щедро «годує» землю дбайливий фермер. Але зазвичай «передає куті меду». Рослини ж візьмуть азоту рівно стільки, скільки їм потрібно, а перенасиченість хімією користі не приносить. І це ще не всі негативні наслідки від варварського ставлення до землі. Коли помирає жива істота, її клітини ще довго «кричать». Віками! Це ультразвук, який ми не чуємо, але наш організм приймає ці «крики», цю ворожу енергію, яка негативно, а то й смертельно позначається на нашому здоров‘ї. От чому не рекомендується довго ходити по кладовищу? Бо там ця енергія лине до нас з усіх боків. Після загибелі рослинного і тваринного світу внаслідок підпалу сухої трави навколо нас виникають такі ж кладовища і з тими ж ультразвуками. Суха минулорічна трава – не сміття, а безцінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою.
Злочин без покарання
Як запевняють рятувальники, вони постійно проводять профілактичні бесіди із населенням, особливо сільським, адже саме там найчастіше виникають пожежі сухостою. З керівниками сільгосппідприємств проводяться інструктажі щодо обережного поводження з вогнем на полях, особливо у спекотне літо. Начебто всі усе розуміють, а в результаті…
«Моя земля. Хочу – палю!» ‒ ці слова доволі часто можна почути від тих же фермерів, а то й «хазяйновитих» домогосподарок. Одна така вирішила на своїй дачній ділянці позбутися сухої трави, але, врешті-решт, позбулася господарської будівлі. У даному випадку хазяйка покарала сама себе. А що ж готує паліям законодавство?
Порушення вимог ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Самовільне випалювання рослинності або її залишків», де йдеться, що випалювання стерні, лугів, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного гасіння тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ми намагалися знайти хоч якісь дані про те, як покарали паліїв саме сухої трави та очерету в нашій області. Але це, як правило, «невстановлена» особа, яку встановити дуже важко. Та й хто її шукатиме? Згорів же не будинок, не машина, а всього лише трава…
Коли верстався номер, нам стало відомо, що за останню добу вогнеборці Кіровоградського гарнізону 17 разів виїжджали на ліквідацію пожеж сухої трави, очерету та сміття, які виникли на відкритих територіях.
Так, бійці 1-го Державного пожежно-рятувального загону Кропивницького приборкали сім пожеж сміття, очерету та сухої трави, які виникли в обласному центрі та у передмісті, загальною площею понад 3 га. Пожежі сухої рослинності зафіксовані також на відкритих територіях сіл Олександрійського, Маловисківського, Гайворонського, Благовіщенського, Олександрівського, Новоархангельського, Світловодського, Знам’янського та Новоукраїнського районів. Загальна площа територій, де погосподарював вогонь, становить понад 7,5 га.
Світлана КОСТЕНКО
