Перед закриттям 64-го театрального сезону молодіжний театр «Резонанс» ім. Валерія Дейнекіна подарував кропивничанам нову виставу за п’єсою російського драматурга Валентина Красногорова «Жорстокий урок» у постановці заслуженої артистки України Ірини Дейнекіної. І вона гідна особливої уваги.
По-перше, в основу сюжету п’єси покладений сумнозвісний експеримент психолога Єльського університету Мілґрема, про який, до речі, мало хто з глядачів здогадується. По-друге, глядач разом з героями протягом дії п’єси заглядає в найдальші куточки людської душі, мимоволі приміряючи те, що відбувається, на себе, стає співучасником. І приходить до сумного висновку: жорстокість притаманна більшості людства і за певних умов деякі з Homo Sapiens перетворюються на садистів. І найстрашніше, що і експеримент, і п’єса показують, як люди в критичній ситуації поводяться насправді. І навіть необов’язково у критичній. Тому що в п’єсі відмінно показано, до чого здатні дійти цілком звичайні, добропорядні люди, якщо сказати, що жертви необхідні «для загального блага», або «вчений же сказав, що 450 вольт – безпечний удар» тощо.
На перший погляд, сюжет дуже простий: дві чоловічі ролі, дві жіночі, науковий експеримент. І тільки наприкінці вистави стає зрозуміло, що і тебе, і деяких персонажів цілу годину водили за ніс, адже все обертається не так, як здавалося на початку.
А на початку правильна студентка-психолог Кіра у виконанні Валерії Бондюк не поспішає відповідати на пропозицію про заміжжя своєму однокурсникові Михайлу (Максим Козинний). Він теж повинен отримати диплом психолога і входить у коло довірених осіб професора Кольцова, роль якого виконав Андрій Бондар. Любовні непорозуміння стрімко ховаються на задній план, коли починається головна гра в лабораторії професора, тобто експеримент, що проводить Кольцов. У його підпорядкуванні асистентка Аліса (Ольга Петровська), яка погодилася страждати в ім’я науки, вивчаючи напам’ять зі слуху чималий уривок шекспірівського тексту. Професор переконує своїх студентів, що вони повинні перевірити, чи дійсно урок запам’ятовується краще, якщо учня стимулювати страхом, карати його розрядами електричного струму за кожну помилку, натискаючи заповітну кнопку, підключену до проводів у кріслі для піддослідного.
Насправді ж за цим експериментом криється інший: наскільки людина може бути жорстокою, нещадною до собі подібних. Не підозрюючи про другий, Кіра відмовляється брати участь у першому, коли напруга начебто сягає 80 вольт. Михайло ж під авторитетним впливом професора доводить напругу до максимуму і «вбиває» піддослідну.
Його образ уособлює тих, хто начебто не розуміє своєї провини і потім виправдовує себе тим, що керується наказом згори, політичними догматами, беззаперечними військовими командами чи розпорядженнями, перекладаючи свою вину на інших, посилаючись на «тиск» ззовні. Але вони завжди чомусь забувають, що у них був вибір відмовитися від аморальних, нелюдських вчинків.
У фіналі напруга досягає межі, але несподівана розв’язка дозволяє героям і глядачеві дати вихід емоційній напрузі, поглянути на те, що відбувається, зовсім іншими очима. Репліка Кольцова «Нас з дитинства вчать дисципліні, але чому нас не вчать людяності?» зависає у повітрі, і це запитання адресоване аудиторії.
Роман ЛЮБАРСЬКИЙ
Фото Ігоря ДЕМЧУКА
