ЯК ЖЕ ШВИДКО МИ ВСЕ ЗАБУВАЄМО …

0
891
views

Протягом останнього тижня назва населеного пункту Нові Санжари звучала в новинах частіше, ніж Київ чи Донецьк. Повірте, це ненадовго, вже зараз цей хайп іде на спад. А через місяць-два всі забудуть, де ці Нові Санжари знаходяться і що там було. Все це ми вже проходили.

У перший тиждень лютого в усіх на вустах була близька нам Аджамка та її головні герої – баба Люба, собака Шарик і якийсь народний депутат з глибоким знанням життя народу та зі своїми рецептами економічного добробуту простих людей. А сьогодні все, немає ніякої Аджамки. Її змило новим потоком новітніх новин.

Наприкінці 2018 року всі кругом тільки й говорили про Смілу. Там принципово не почався опалювальний сезон. Дійшло до того, що було оголошено надзвичайний стан, місцеві жителі кілька днів перекривали дорогу на Київ. Люди спали у валянках і кожухах, порвало безліч комунікацій. Ну і хто сьогодні пам’ятає за ту Смілу?

А до початку Євромайдану в 2013 році головним містом країни в новинах була Врадіївка. Пам’ятаєте? Там місцеві міліціонери ґвалтували та били дівчат, були підозри і в убивствах. Згвалтована та сильно побита дівчина назвала винних – двох міліціонерів. Так місцевий суд їх незабаром відпустив на волю. Обурені жителі Врадіївки пішли на штурм райвідділу міліції. Повибивали всі вікна, перепало і тим міліціонерам, які не встигли втекти через чорний хід. А тепер скажіть, чи багато хто пам’ятає взагалі, в якій області та Врадіївка знаходиться? У Миколаївській, звичайно, знають освічені читачі “Народного слова”, але як інші?

Так було завжди. Якщо згадати, то в кінці 2000-го – на початку 2001-го років найбільш згадуваним населеним пунктом України була Тараща. Саме там після зникнення відомого журналіста Георгія Гонгадзе знайшли обезголовлене тіло. Півроку в новинах ялозили – “експертиза показала, що це не Гонгадзе”, “експертиза підтвердила, що це Гонгадзе”. Ви після того зустрічали хоч одну новину з Таращі?

Повернемося до рідних країв. Про Кіровоградщину взагалі-то на всеукраїнському рівні говорять нечасто. З останнього Аджамка, звичайно. А раніше можна згадати Кіровоград зразка 2004 року, вибори. Справа “сотого округу” про найбільш брутальні фальсифікації на виборах президента України тоді гриміла на всю країну. Ну то й що? Нікого навіть не посадили. Згодом про місто трохи згадали, коли воно було перейменоване на Кропивницький.

Ще іноді взимку говорять про проблеми наших обласних міст. Так було з Олександрією в 2005-му та зі Світловодськом наприкінці минулого року.

А взагалі ми живемо, наче колишні в’язні концтабору, які дорвалися до їжі. Нам усе мало новин, усе мало телевізійної їжі, нам потрібно, щоб ставала все гострішою, жирнішою, якщо м’ясо – так із кров’ю. А що ми там їли вчора? Та яка різниця, подавайте нову страву. На жаль, так влаштований наш чудовий новий світ. Треба сідає на дієту. До речі, частково багатьом це вдається Зараз модно не дивитися телевізор взагалі, чимало знайомих вже роками обходяться без «ящика». Але … вони сидять в Інтернеті. А там теж саме, лише трохи в іншому, електронному, вигляді, але тих же Санжар не менш, ніж на ТБ. Тобто насправді люди, умовно кажучи, з американської кухні перейшли на латиноамериканську. А м’ясо залишилося те саме.

Геннадій РИБЧЕНКОВ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here