Лист відчаю, який надійшов до редакції зі Знам’янського району, викликав обурення всього редакційного колективу. Ми, на жаль, вже звикли до засмічення цвинтарів або випасу на них худоби, але таке… B цьому випадку старий цвинтар вирішили просто…розпаювати!
Історія розпочалася ще минулого року, коли старий цвинтар села Глибока Балка Знам’янського району, що знаходиться в межах земельної ділянки (пай) з кадастровим номером 3522282600:03:000:0175 та частково земельної ділянки (паю) з кадастровим номером 3522282600:03:000:0176, вирішили віддати у приватні руки, змінивши його цільове призначення. Обурений мешканець села Казарня Володимир Яновський звернувся за роз’ясненнями до начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та Кіровоградської ОДА. Також він зацікавився збільшенням розміру земельної ділянки понад встановлену норму громадянки Н. І. Богун, яка є матір’ю тамтешнього сільського голови.
За інформацією заявника, станом на липень 2019 року цвинтар містив з десяток поховань, хоча ще в 1999 році їх було близько семидесяти. У своєму зверненні Яновський посилався на «Гігієнічні вимоги щодо облаштування та утримання кладовищ в населених пунктах України», а саме п.7.3., де «При повному використанні територій під захоронення і неможливості проведення повторного поховання кладовище закривається. Території закритих кладовищ після завершення кладовищного періоду, при відповідному рівні упорядкування, можуть бути відведені під сквери і парки».
Зрозуміли, товариство? Під сквери і парки! Натомість Володимир Яновський свідчить про розорювання ділянки тракторами та вирощування сільгосппродукції та емоційно обіцяє, що в разі ігнорування його запитів сільрада «гримітиме на всю Україну».
Але облишимо емоції та звернемо увагу читачів на термін «кладовищний період». Згідно з чинним законодавством, він триває 20 років з моменту останнього поховання. А далі, як зазначено вище, цвинтар може перетворитись на зелену зону. Втім, за інформацією очільниці відділу комунального обслуговування Мінрегіонбуду Ольги Божко, нині зареєстровано новий законопроєкт щодо цвинтарів та процесу поховань. Зокрема, змінена процедура «підпоховання».
– У сфері підпоховання законопроєкт не змінює нічого. Важливо, що підпоховання можливе лише тоді, коли закінчується кладовищний період (тобто минає більше ніж 20 років з моменту останнього поховання).
Щодо документації, яка стосується поховання, зміни не передбачають ускладнення процедури. Навпаки, пропонують скасувати довідку про поховання, яку людина отримує дубляжем до свідоцтва про поховання.
Також пропонуємо скасувати можливість ритуальним службам укладати договори з приватними підприємствами, які хочуть надавати ритуальні послуги. Ми за те, щоб суб’єкт господарювання, який хоче надавати такі послуги, надсилав повідомлення не комунальному підприємству ритуальної служби, а адміністративному центру. – повідомила пані Божко в інтерв’ю «Громадському радіо».
Втім, повертаємось до нашої історії. ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області з відповіддю не забарилось, повідомивши про наступне:
«….відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії КР-З № 000020 від 03 квітня 2000 року на підставі рішення Знам’янської районної ради від 15 червня 1999 року №118 у колективну власність КСП «Землероб» передано 1239,3 гектари земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
[….] Внаслідок вивчення … документів та планово-картографічних матеріалів, які знаходяться у відділі в Знам’янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, на зазначених земельних ділянках згідно схеми поділу земель колективної власності ……розміщення кладовища не виявлено (виділено автором)»
Також, за повідомленням у відповіді заявникові начальника ГУ Держгеодастру в області Ігоря Зінченка, на вказаних ділянках кладовище «не обліковується».
В свою чергу, заступник голови ОДА Максим Калінін теж надав відповідь Володимирові Яновському, в якій повідомив наступне:
«На згаданих земельних ділянках поховання датується 40-ми роками минулого століття.
КСП «Землероб» надало вказані земельні ділянки у приватну власність громадянкам Галині Куженко та її онуці Риті Демченко для одноосібного господарства відповідно до розпорядження голови Знам’янської РДА від 12 березня 2002 року №99-р. На цих ділянках розташовані 5 могил, в яких поховані дід та бабуся згаданої Галини Куженко (зокрема, її дід помер та похований у 1944 році). Утримання могил здійснюється в належному стані, а здійснювати перепоховання родичів Галина Куженко відмовилася.
Відстань від поховання до села відповідає законодавчим нормам, а сільському голові Казарнянської сільради рекомендовано контролювати облік поховань згідно з ЗУ «Про поховання та похоронну справу» – адже перевіркою встановлено відсутність ведення сільрадою місцевої Книги обліку поховань.»
Отже, на чиєму боці правда? Доведеться вирушати на місце суперечок.
Знайти його не склало особливої проблеми: від місцевого мешканця отримали потрібні орієнтири. За пару кілометрів відкрився наступний «пейзаж»: майже посеред соняшникового поля росте невисоке дерево, навколо якого бовваніють декілька металевих хрестів.
Рушивши полем навпростець, підходжу ближче. На відміну від інформації пана Калініна про належний стан поховань, ділянка вельми захаращена, хрести не фарбувались мабуть з десяток років, до того ж жодних відомостей про тих, хто під ними похований, немає. Лише на одній могилі, з якої, власне, й росте дерево, є прибита до дерева табличка: «Тут похоронен прах Демченко Леонтия Кл. І.ІІІ.1953г.». В хащах знайшов декілька дерев’яних хрестів, що згнили та лежали на землі -отже, могили під ними таки були розорані тракторами …
Думки після побаченого були різними – від суму до люті. Чим керувались представники владних ланок у діях з цвинтарем, невідомо. Про що міркували колишні посадовці КСП – теж історія замовчує. Але навряд чи всі вони бажали б бути похованими таким чином, щоб по завершенні наступного «кладовищного періоду» їхні могили разом з хрестами (чи монументами у повний зріст) були знищені їхніми нащадками-землеробами. Чи на могилах врожай ряснішим стає?
Максим ГУЦАЛЮК, фото автора
P.S. Редакція готова надати можливість висловитись всім причетним до цієї неприємної, на наш погляд, історії.
