Щорічне свято визволення Болгарії знов з’єднало друзів.
Цього разу гостей радо зустрічав колектив Кіровоградського обласного краєзнавчого музею на відкритті виставки фоторепродукцій картин “Війна за свободу Болгарії 1877-1878 рр. у творах художників XІX-XXІ ст. та спогади про війну її учасника Миколи Садовського”, організованої за ініціативою Кіровоградської обласної громадської організації “Об”єднання болгар “Нашите хора”. Захід був присвячений національному святу всіх болгар – Дню звільнення від османо-турецького поневолення під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр., який щорічно святкується 3 березня.
У цей день піднімають прапор і покладають вінки до меморіалу Невідомого воїна в Софії в пам’ять про загиблих в боротьбі за звільнення Болгарії. На свято пришли не лише українські болгари , а й болгаролюби.
Російсько-турецька війна стала вирішальною подією в історичній долі народів Балканського півострова. Тривала боротьба південнослов’янських народів за визволення з-під османського гніту в середині 70-х рр. XІX ст набула перманентного характеру , спалахуючи то в одній, то в іншій країні.
Слідом за квітневим, 1876 року, повстанням почалася справжня визвольна війна проти османського іга.
На території нашої області було чимало лазаретів, де рятували життя солдатам і офіцерам, визволителям Болгарії. Серед сотні тисяч підданих Російської імперії, які брали участь у війні на Балканах, були росіяни і українці, румуни ,навіть фіни та представники інших національностей. Серед них чимало наших земляків, у тому числі – Микола Садовський – актор, режисер і корифей українського театру.
Історично склалося, що на території нашої області болгари проживають ще з кінця XVIII століття. Їх опорним населеним пунктом є селище міського типу Вільшанка. На цю територію почали переселятися ще 247 років тому. У обласному краєзнавчому музеї представлено експонати про народ, у т.ч. національний одяг, прикраси. посуд та рушники болгар, а також ікона їхнього найбільш шанованого святого – Іоана Милостивого.
Двадцятилітній тоді доброволець – Микола Садовський як безпосередній учасник бойових дій залишив спогади про жахливу війну. Його “Спомини з російсько-турецької війни 1877-1878 рр.” були опубліковані у 1917 році як пам’ять про те, що війна – це завжди випробування для кожної людини. Він розкрив і відобразив переживання свої й чужі, трагедії і важкі побутові умови. Один з примірників цього видання зберігається у фондах обласного краєзнавчого музею. Про це і про його життя і творчість, роль у становленні українського театру розповіла завідувачка філією цього музею-заповідника – музею І.К. Тобілевича (Карпенко-Карого) Хутір Надія Тетяна Кравченко, демонструючи уривки життя на екрані.
Присутніх привітала зі святом вірменка Олена Арутюнян, керівник центру національних меншин “Єдина родина”. А ще перший настоятель храму “Кирила і Мефодія” – отець Віталій, який в своїй промові наголосив на важливості об’єднання православних слов’ян в боротьбі за свободу. Очільник Кіровоградського обласного “Об’єднання болгар “Нашите хора” – Сергій Осадчий провів паралель між війнами російсько-турецькою і російсько-українською на Донбасі, висловивши упевненість, що й Україна, як і Болгарія, вивоює свободу.
Болгаролюб Ростислав Климишин виступив із відомою козацькою піснею “Чуєш, брате мій?”, яка ніби зв’язала проблеми борців за свободу з різних епох. Він також розповів про подорож і навчання в Болгарії, природа і архітектура якої надихнули його на створення цілого альбому живописних етюдів, адже у нього два хобі – спів і живопис.
Відбулася і прем’єра болгарської патріотичної пісні, яку виконала солістка ансамблю “Чиста криниця” болгарка Димура Галина (її музичний керівник – теж болгарка Олександра Корпусова).
З вітанням від польської общини “Полонія” виголосив її керівник – Олександр Полячок, а два музичні номери, в т.ч. разом із Світланою Концедаловою, виконала скрипалька Катерина Мисько.
Виступили також дві поетеси-болгаролюбки – Олена Надутенко з віршами про Шипку, а з перекладом твору І .Вазова про війну – Антоніна Корінь
Серед представлених репродукцій – триптих уродженця нашого краю відомого художника Петра Оссовського, чий дід визволяв Болгарію. Під впливом дідових спогадів була написана картина “Пам’яті героїв Шипки”. У центрі картини зображена Шипка , а також з одного боку 2 чоловічі фігури, з іншого – 2 жіночі як символ слов’янських і східних рис обличчя, що символізують Болгарію між Сходом і Заходом. Викликала інтерес спільно створена учнями недільної болгарської школи “Нашите хора” (вона діє вже 4 роки) під орудою художника Анатолія Кімнатного картина “Шипка”.
Картини безпосереднього учасника війни і відомого художника Василя Верещагіна – найяскравіші на виставці: “Перед атакою. Під Плевною”, “Солдат в снігу”, “На Шипці все спокійно”, “Переможці”. А напевно найбільш актуальна – “Апофеоз війни” з підписом на рамі “Присвячується всім великим завойовникам – минулим,сьогоднішнім і майбутнім”. Також гостей зацікавили роботи зі шпагату, які створила народна майстриня, членкиня клубу народних ремесел “Ниточка” – Людмила Люненко.
Кожен такий багатонаціональний захід зміцнює дружбу між народами та народжує нові види співпраці. Свої враження гості залишили у “Книзі відгуків” цієї міжнародної виставки. Кожен гість пішов зі свята із сувенірами – болгарськими “мартениічками” – символом весни, відродження і єднання.
Гадаю, після такого міжнародного заходу побільшає бажаючих взяти участь у ХХ Кубратовському соборі на Полтавщині, коли переможемо коронавірус.
Антоніна КОРІНЬ, відповідальний секретар
об’єднання «Нашите хора»
