Як відомо, перед визначними державними датами кропивницькі вулиці заповнюються бoрдами з портретами полеглих за Україну земляків та гаслом «Герої не вмирають!». Не став виключенням і цей рік, адже в серпні з невеликим проміжком часу відзначались святкова й сумна дати – День Незалежності та День пам’яті захисників України, і місто Кропивницький знову вкрилося бордами. Все б нічого, але один з бордів прикро вразив весь колектив редакції – під фотографією одного з захисників було лише прізвище… Що це – недопрацювання замовників робіт чи нестача фарби у виконавців – з’ясовувало «Народне слово».
Одночасно під час заходів спливли інші прикрі факти. Так, чомусь на Алеї Слави, що на Валах, відсутні прізвища загиблих у 2014 -15 роках двох офіцерів третього полку спецпризначення. Під час забігу «Біжу за Героїв України», коли згадували всіх поіменно, знову забули одного з «полкових», а наступного дня, після скорботної ходи з нагоди роковин Іловайської трагедії, прізвища двох офіцерів полку знову не згадались. Дивно, чи не так? Тож нагадаємо про них ми.
«Безіменний» військовий – це Сергій Безносенко, портрет якого в сталевому однострої ССО напередодні згаданих дат з’явився на стелі Алеї Слави. Проте жодної інформації в Книзі пам’яті загиблих щодо місця та обставин його смерті не знайдено, хоча датою є лютий минулого року. Колеги з місцевих видань теж жодним чином про нього не згадували. На неофіційне звернення до Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній обласний військкомат) його речниця Руслана Францішкевич повідомила наступне:
-За нашими даними, серед загиблих на фронті чи зниклих безвісти лейтенанта Безносенка немає. Проте відомо, що лейтенант ЗСУ Безносенко Сергій Васильович проходив військову службу в третьому окремому полку спецпризначення, є учасником АТО та раптово помер від зупинки серця… Стосовно власне борду, то ми цим не займались – це замовляла міська влада одному з рекламних агентств…
Напередодні розмови допис з обуренням «безіменною» світлиною офіцера зробила головна редакторка нашого видання Оксана Рибченкова. Вже наступного дня колектив редакції дізнався про виправлення недопрацювання. Сподіваємось, більше не зганьбляться ні замовники, ні виконавці.
Інші два офіцери, обділені увагою – це капітан Станіслав Таранець та майор Максим Латаєв. Перший, згідно з довідниками, 29 листопада 2014-го о 5-й годині ранку вирушив з черговим конвоєм з паливно-мастильними матеріалами до Донецької області, їхав у голові колони. Поблизу селища Куколівка неподалік Олександрії на слизькій дорозі водій не впорався із керуванням, бензовоз декілька разів перекинувся. Від травм Станіслав Таранець помер на місці, водій вижив.
Другий теж загинув в автокатастрофі – 3 липня 2015 року мікроавтобус, яким майор Максим Латаєв їхав у відпустку до нареченої, потрапив у ДТП з вантажівкою біля села Пішки неподалік Корсунь-Шевченківського. Офіцер, який сидів одразу за водієм (який, до речі, вижив), загинув на місці, інші пасажири отримали травми різної складності. Знайомі офіцери полку пообіцяли розібратись в ситуації. Але, даруйте, незабаром 2021 рік скінчиться! За весь цей час ніхто цю прогалину не помічав та не здіймав бурю… Невже так потроху все зітреться і згадуватиметься лише на час «офіціозів» різного ступеня важливості? Питання риторичне…
Максим ГУЦАЛЮК, фото автора та Оксани РИБЧЕНКОВОЇ
