Боже, як голосно виє сирена! Через історичну маячню діда Пу розпочалася масштабна війна в центрі Європи. Хочеться якось відволіктися від усього цього. Ми витримали перший удар. Ми боремося на своїй землі і за своє право жити на ній так, як ми хочемо. За нами – Правда і Справедливість, тож і Перемога буде за нами…
Звук сирени проникає в саму голову, заходить так, що мізки починають закипати. Виснаживши рашистів в обороні, перейшовши в наступ, ми не лише повернемо собі всі тимчасово окуповані території від Луганська до Криму,але й підемо далі, визволяти віковічні українські землі – Східну Слобожанщину, Кубань, Пониззя Дону, Краснодарський край, усе, що у нкс колись відібрали, аж до Кавказу й Північного Каспію. А ще треба визволити південні частини Курщини й Вороніжщини. Але чому лише частини? Скрізь утворимо наші народні республіки, захистимо там поневолені рашистами народи, роздамо там наші паспорти, повернемо нашим людям нашу мову, понесемо наш український світ в усі світи…
А Таганріг? Сто років тому там жило більше 70 відсотків українців, греки й жалюгідна купка росіян. Більше того, сто років тому цей край входив до складу України. А потім присланий звідти сюди якийсь Постишев чи інший москаль узів і «подарував» нашу землю тій самій Московії. Та що там Таганріг? Азовське море має стати внутрішнім нашим морем.
Ось тільки що робити з Зеленим Клином, що між Владивостоком та рікою Уссурі? Там сто років тому жило більше пів мільйона українців, що було більше усієї тамтешньої решти, включаючи китайців. А нам там забороняли розмовляти рідною українською мовою, принижували,гнобили.
Але – треба бути реалістами, навряд чи ми туди дійдемо. Просто занадто далеко. А ще російське бездоріжжя. Адже ніхто там спеціально для нас доріг не будував. Та й Китай може образитись, якщо раптом ми туди прийдемо…
Взагалі, можна відродити Балтсько-Чорноморський Союз, таку собі сучасну модернову Річ Посполиту у складі України в її нових, розширених кордонах, Польщі, звільненої Білорусі, Литви. Можна сюди долучити й Прусію з Кенігсбергом – замість Зеленого Клину як моральну компенсацію. Німці, думаю, будуть не проти. Там і референдум провести можна!
Перестала вити сирена. Нарешті! У мене теж могла розгулятись уява – не гірше, ніж у діда Пу. Але мої історичні фантазії нікому не несуть лиха, а лише відволікають мене від наслідків його істеричних фантазій, через які на наші міста і села падають його ракети і його бомби…
Пройдуся по найближчих аптеках – може, десь знайду якесь заспокійливе…
Віталій Постолатій, м. Кропивницький
