У світлі подій останніх місяців ця дата виглядає геть інакшою і важливішою. Багато років Декларація про державний суверенітет України сприймалась мільйонами як щось таке під час літньої відпустки, зменшена копія Акту проголошення незалежності України 24 серпня.
Автор цих рядків взагалі не помічав святкування цього Дня, поки у 2003-му році не піднявся на Говерлу разом із десятком тисяч людей під головуванням Віктора Ющенка. Тоді це виглядало чимось на кшталт карнавалу, як і Помаранчева революція згодом. Нині все зовсім по-іншому.
Цей акт став першим цвяхом, який було забито у труну вікового рабства і залежності від московії (чи як там вона ще називалася в інші часи).
Хоч підтверджень тому немає, впевнений, що вже 17 липня Горбачова на молодіжному слензі «ковбасило та плющило». І це при тому, що на росії подібну декларацію прийняли на місяць раніше за нашу! Але то ж велікороси зробили, а не якісь «хахли»… А десь на околицях тоді ще Ленінграда, можливо, так само корчило маленького плюгавого чоловічка, який щойно повернувся з НДР, де на його очах рушився світоустрій, і який втратив комфортне життя в Європі. Кажуть, що тоді він навіть думав податися у таксисти. На жаль, його прилаштували помічником ректора університету. А так, можливо, вийшов би непоганий таксист, і не було би кровавого маніяка, хворого на всі психічні розлади, які лише є…
Аж мурашки шкірою, коли читаєш ці рядки:
“Верховна Рада Української РСР,
виражаючи волю народу України,
прагнучи створити демократичне суспільство,
виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,
шануючи національні права всіх народів,
дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,
визнаючи необхідність побудови правової держави,
маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,
ПРОГОЛОШУЄ
державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах”.
Знаєте, хто перший законодавчо схвалив такий вибір України? Звісно, це братський народ. Справжній братський народ – Польща.
У нашій новітній історії було багато гучних документів. Наприклад, сумнозвісний Будапештський меморандум, згідно з яким росія мала гарантувати нашу безпеку та територіальну цілісність. Або Великий договір про дружбу, співпрацю та партнерство між росією та Україною. Як колись розповідав Євген Марчук, учасник переговорів по договору, росіяни дуже довго наполягали, аби у документі навіть не було слів «державний кордон України»!
Але цей документ – Декларація по державний суверенітет України – для нас має бути святинею. За яку душу й тіло кладуть сьогодні кращі сини та доньки України…
Геннадій РИБЧЕНКОВ
