Нещодавно Державна служба якості освіти України представила результати опитування педагогічних працівників, які вимушено перебувають за кордоном у зв’язку зі збройною агресією росії проти України. Питання стосувалися як намірів повернутися в Україну, бажання продовжувати педагогічну кар’єру в Україні, так і організації дистанційного навчання, підвищення кваліфікації в країнах тимчасового перебування.
Індивідуальні інтерв’ю пройшли 315 педагогічних працівників з 29-ти країн перебування, з них 15 – з Кіровоградської області.
Стало відомо, що найбільша частина від загальної кількості респондентів перебуває в Польщі (29,5%). Далі йдуть Німеччина (27%), Чехія (6,3%), Словаччина (4,1%), Франція (3,5%), Італія та Нідерланди (по 2,9%).
Задля якісного та зручного опитування освітянам було надіслано листи щодо з’ясування дати, часу, формату проведення інтерв’ю на електронні адреси та месенджери. З тими, хто відгукнувся, відбулася розмова в призначений ними час переважно через Viber, WhatsApp та ZOOM.
Під час бесід з’ясувалося, що 87 відсотків вчителів планують повернутися в Україну. Зокрема,14 відсотків прагнуть це зробити до початку 2022/2023 навчального року, але за умови, якщо буде відновлене очне навчання в закладі освіти, де вони працюють. 11,4 відсотка педагогів наразі не прийняли рішення щодо повернення в Україну, 1,6 відсотка респондентів зазначили, що не планують повертатися.
На думку 70 відсотків респондентів, дистанційне навчання під час воєнного стану порівняно з періодом пандемії зазнало суттєвих змін. Зокрема, погіршився психологічний стан дітей у зв’язку з обстрілами, уроки переривалися повітряними тривогами, відчувалося емоційне напруження учнів і дорослих. Також виникали проблеми з синхронним навчанням, оскільки діти перебували в різних часових поясах.
Частина педагогів (7,6%) виокремили деякі позитивні зміни: учні стали активнішими під час занять (імовірно, причиною цьому – підтримка батьків, які більше часу проводять з дітьми), з’явилося більше відеоконтенту для використання під час уроків. 17 відсотків педагогів не відчули суттєвих змін у дистанційному навчанні під час воєнного стану порівняно з періодом пандемії.
З точки зору опитаних педагогічних працівників розв’язати проблеми, що виникали під час дистанційного навчання в умовах воєнного стану, можна через вирішення технічних питань (інтернет, мобільний зв’язок, гаджети) (21%), повернення додому у зв’язку із закінченням війни (10,5%), психологічну допомогу та психологічний супровід учителів та учнів (3,5%).
На питання про підвищення кваліфікації у країнах тимчасового перебування 71% респондентів зазначили, що їм не пропонували пройти підвищення кваліфікації чи працевлаштуватися у школах країни перебування, 3% -цікавилися цією темою, однак не знайшли потрібної інформації, 5%-отримували пропозиції щодо працевлаштування, але не за спеціальністю або ж на волонтерських засадах.
Виявилось, що 63,5% вчителів готові пройти підвищення кваліфікації за місцем тимчасового перебування за наявності такої можливості. Прийнятним строком для проходження підвищення кваліфікації 35% педагогів визначили 1 місяць, 18% – 3 місяці, 4,4% – 1рік, 6,3% – влаштує будь-який запропонований варіант.
Найбільшою перепоною у підвищенні кваліфікації педагоги назвали мовний бар’єр. Лише 2,9% респондентів добре розуміють співрозмовників і можуть висловлюватися на будь-які теми, 15% – розуміють основний зміст у повсякденному спілкуванні, можуть висловлюватися на буденні теми, 38,7% – розуміють загальновживані висловлювання при спілкуванні, можуть використовувати прості речення для опису своїх потреб, 35% – можуть лише розповісти про себе в кількох реченнях, представитися.
Частина педагогів поділилися інформацією про відвідування мовних курсів, які їм було запропоновано в країнах перебування (Польща, Німеччина).
Слід зауважити, що усі респонденти відзначили доброзичливе ставлення громадян країн, в яких вони зараз вимушено перебувають, а також дякували за можливість поспілкуватися, за невидимий зв’язок зі своєю Батьківщиною, за спілкування рідною мовою.
Підготував Руслан ПОДІЛЬСЬКИЙ
