Зараз українці жваво обговорюють нову біографічну стрічку про Назарія Яремчука – гарячі дискусії, затяті суперечки, рецензії критиків. І якраз цими днями «НС» пощастило потрапити саме туди, де народився й починав свій шлях до слави народний артист – до Вижниці.
«Дзвонить осінь у Вижниці»
Вижницю, що у Чернівецькій області, називають Карпатськими воротами, бо саме тут закінчується рівнинне Прикарпаття і починається шлях у гори. Ось як поетично розповідають місцеві мешканці, гостинні, але гонорові гуцули про свій край: «Ці ворота гостинно відчиняються перед кожним, хто хоче потрапити в прославлений поетами та співаками край гомінких струмків, що численними водоспадами зриваються зі стрімких схилів; тут у віковічних смерекових та букових пралісах заховані печери та величні кам’яні скелі, що надихають гуцулів на розповіді захоплюючих легенд; а мінеральні джерела та цілюще гірське повітря дарують відвідувачам здоров’я та наснагу».
Край цей, до речі, дійсно неабияк прославлений, адже з Вижницею пов’язані імена видатних діячів української культури: Івана Франка, Юрія Федьковича, Лесі Українки, Корнелія Устиновича, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Гната Хоткевича. «Сіножаті скосяться,/ І пшениця вижнеться,/Плотогонів Черемош пронесе./Дзвонить осінь в Косові,/Дзвонить осінь в Вижниці, /Перестиглі яблука нам несе» – це пісня поета Степана Пушика та композитора Олександра Білаша.
Та найпомітніше Вижниця прозвучала у зв’язку з іменем Назарія Яремчука, який починав у місцевому будинку культури солістом ансамблю «Смерічка». Символічно, що саме у ці дні, 13 вересня, але 1970 року, «Смерічка» вперше виконала легендарну «Червону руту», а на репетиції колективу приїздив у Вижницю її автор Володимир Івасюк… І саме в цьому будинку культури свого часу була синагога – одна з дев`яти, що й досі діють у місті. 
Адже у кінці XIX-го століття місто було центром розвитку хасидизму. Одним з його засновників є Баал Шем Това, життя якого понад сім років було пов’язане з цим краєм. У селі Виженка, що поблизу Вижниці, збереглася його купальня, і сюди приїздять євреї з багатьох країн світу. У Вижниці знаходилася школа равинів, 11 синагог, а у 1902 році тут відбувався з’їзд хасидів усього світу.
Тяглість традицій – зв’язок поколінь
Вижниця вперше згадується у молдавському літописі за 1501 рік. Розташоване на перетині торгівельних шляхів, місто здавна розвивалося як торгове поселення, тісно пов’язане з гірськими і низинними районами Буковини та Галичини, широко відоме гарними ярмарковими традиціями. Наприкінці XVIII-го століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі лісом. По Черемошу і Пруту будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти – на Бесарабію і Поділля. До речі, професія плотогона вважалась однією з найбільш престижних, адже за важку та відповідальну роботу, яка була до снаги лише найсильнішим та найсміливішим, платили неабиякі кошти. До прикладу, за одну подорож Черемошем можна було купити цілу корову…Зрозуміло, що мужні та грошовиті плотогони були улюбленцями місцевих жінок та дівчат.
Власне, Вижницька міська територіальна громада Вижницького району Чернівецької області утворена у 2016 році. Адміністративний центр громади – місто Вижниця, розташований за 70 кілометрів від Чернівців. До складу громади входить 10 населених пунктів: місто Вижниця (центр громади, одне із найстаріших населених пунктів) та 9 сільських населених пунктів (с.Багна, с. Виженка, с. Черешенька, с. Чорногузи, с. Іспас, с. Майдан, с.Мілієве, с. Кибаки, с. Середній Майдан). Кількість мешканців коливається тут від 16 до майже 20 тисяч. Це пояснюється тим, що з початку повномасштабного вторгнення у невеличку громаду прибуло близько 10 тисяч переселенців, яких зараз залишилося тут до 3 тисяч. Якщо вже говорити про нинішні, воєнні, реалії, то громада має власний скорботний рахунок: 42 її мешканці загинули на війні з Росією, 20 вважаються пропалими безвісти… У Вижниці знаходиться реабілітаційний центр для військових та ветеранів – у амбулаторії-первинці.
Що ж стосується традицій, то Вижниця є центром розвитку декоративно-ужиткового мистецтва. Здається, ще з колиски дітей тут навчають ремеслам та промислам їхніх дідів-прадідів. Вишивка, різьба по дереву, плетіння з бісеру, випалювання, ткацтво – це лише мала частина того розмаїття, яке ревно бережуть старші мешканці та щедро передають дітям та онукам. А Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка, де навчаються понад триста студентів, має 3 спеціальності та сім спеціалізацій, серед яких художня обробка дерева; художня обробка металу; художнє ковальство; художнє ткацтво; художня вишивка, моделювання та конструювання одягу.
Щорічно у громаді проводяться конкурси та фестивалі: «Миколайчук-фест» (фестиваль пісні та кіно на честь видатного актора Івана Миколайчука), відкритий фестиваль-конкурс української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас», регіональний фестиваль народної творчості «Калинові обереги», міжнародні гуцульські фестивалі.
Цікавою є й інша частина історії Вижниці – архітектурна. Ось будинок, у якому в різний час бували Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська. 
Напроти – приміщення, де займаються художньою творчістю діти, а свого часу тут, у тодішньому приміщенні НКВС, була катівня… А ще поряд – будинок Нацполіції, де, кажуть, колись був будинок терпимості, тобто бордель. До якого приїздили після вар’єте, де зараз розташований молодіжний центр…
Але є й чимало інших можливостей доторкнутись до унікальної гуцульської культури та побуту. До прикладу, відвідавши колоритну садибу «Заманушка» у селі Багна, де гостинно приймає неймовірно харизматична красуня-гуцулка Наталія Вятковська. 
Пані Наталя не лише пригостить вас неймовірно смачними, приготованими в печі, автентичними стравами, але й занурить у світ правічної народної мудрості, моралі, традицій та історії. А її гра на дримбі та виконання коломийок зачарують навіть тих, кому, як-то кажуть, ведмідь по вухах пройшовся…
Зціливши душу, лікуємо тіло
Загалом так званих «зелених садиб» тут – більше трьох десятків. Але, скаржиться голова громади Олексій Чепіль, від такого туризму бюджет громади має небагато: з 200 бюджетних мільйонів приватні туристичні садиби дають десь 200-300 тисяч.
Загалом туристичні, а також лікувально-реабілітаційні можливості громада, яка обрала гасло «Громада можливостей», зробила своєю «фішкою». Адже тут налічується п`ять джерел мінеральних вод, тож облаштовані та працюють численні оздоровчі пансіонати. Тут розташований національний природний парк «Вижницький», де розробили п`ять екологічних маршрутів по території громади. Культивують у громаді й екстремальні види спорту як засіб залучення туристів: тут відбувається Чемпіонат України з авторалі та мотоспорту «Шлях мольфара», екстремальні спуски ZIP-LINE, рафтинг Черемошем тощо. А на поціновувачів екзотичної кулінарії чекає равликова ферма (село Багна), де вам проведуть екскурсію та пригостять вишуканими стравами на кшталт равлика з горгонзолою та мигдалем. Але справжньою гастрономічною родзинкою цього краю є страви з форелі, яку, за легендою, подавали австрійському імператору.
Але форель у цій місцині можна не лише скуштувати. А й на власні очі побачити, як працює справжня форелева ферма. І не одна, а цілих дві поряд. Цікаво? Ось і ми, зацікавившись, завітали у село Мілієве, де на сусідніх вулицях живуть друзі дитинства та бойові побратими Михайло Головач та Микола Смук. Повернувшись з війни, хлопці, завівши родини, зайнялися розведенням форелі – кожен на своєму обійсті. Конкуренції, кажуть, немає, бо у кожного своя мета: Михайло коптить рибу та бере ікру, Микола постачає живі рибини для зелених садиб. Останній отримав на розвиток своєї справи 180 тисяч гривень – в рамках проєкту «PEARL» організації Global Communities, виконавця Програми USAID DOBRE. На старті проєкту у його господарстві налічувалося 7 тисяч штук мальку райдужної форелі та 2 бетонні басейни. За рік він добудував ще один бетонний басейн та реалізував 3,5 тисячі штук мальку…
Обидва кажуть: справа непроста, багато залежить від безперебійного електропостачання та кормів, недешево обходяться й препарати для очищення та знезараження води, лікування чи профілактики захворювань риби. Та найголовніше – саме ця справа допомогла обом захисникам повернутися до повноцінного мирного життя, залікувати душевні рани…
У співпраці з DOBRE
Форелеве господарство – далеко не єдиний проєкт, підтриманий програмою DOBRE у Вижницькій громаді. Проєкт по придбанню станції для видачі посвідчень водія і реєстрації транспортних засобів знаходиться на стадії реалізації, його вартість – близько півмільйона гривень. Ці послуги будуть надаватися безпосередньо в ЦНАП Вижницької громади. Спільно із Програмою DOBRE у 2022 році був впроваджений проєкт екстреного реагування на суму близько 2,4 мільйона гривень, що передбачав придбання 180 ліжко-місць для ВПО (ліжка, постільна білизна, ковдри, подушки, матраци) та техніки (пральні машини, мікрохвильовки, холодильники).
Освітлення та водопостачання – ось пріоритети, які обрала громада для поліпшення умов життя. Тож у співпраці з DOBRE розробили відповідні проєкти. В межах Програми USAID DOBRE вдалося закупити та поставити в громаду нову електрогідравлічну автовишку висотою 13,7 метрів вартістю понад 64 тисячі доларів. Протягом тільки першого року проведені 48 виїздів по ремонту та встановленню вуличних ліхтарів. 
Як співфінансування проєкту Вижницькою міською радою встановлено систему автоматичного управління вуличним освітленням – це 29 станцій на лініях у 6 селах та місті Вижниця. Спільно із консультантами Програми USAID DOBRE був розроблений стратегічний документ «Програма покращення послуг водопостачання та водовідведення на території Вижницької громади на 2023-2027 роки». Для проведення ремонтних та аварійних робіт у межах цього проєкту від Програми USAID DOBRE Вижницька громада отримала екскаватор-навантажувач JCB-3 вартістю 2,67 мільйони гривень, тож власні ресурси місцевого бюджету планується використати на заміну застарілих труб системи водопостачання.
Одним з найбільш ефективних у цій співпраці став проєкт, де взяли участь разом одразу кілька громад. Проєкт “Доступні і якісні послуги первинної медичної допомоги у сільській місцевості для населення Конятинської, Селятинської, Усть-Путильської, Банилівської та Вижницької територіальних громад” став одним з 4 переможців конкурсу проєктів ММС у квітні 2024 року. І вже наприкінці липня КНП «Центр первинної медичної допомоги» Вижницької міської ради отримало систему УЗД MyLab Omega, до складу якої також входять: регульований по висоті візок, датчик конвексний, датчик лінійний, датчик фазований вартістю майже 2 мільйона гривень для проведення обстежень черевної порожнини, малого тазу, заочеревинного простору, калитки, щитоподібної та молочної залоз, гінекологічні обстеження, скринінги дитини.
Протокол про співпрацю Програми USAID DOBRE з Вижницькою громадою підписаний у листопаді 2020 року. За цей час спільно реалізовані 9 твердих проєктів на суму близько 9,5 мільйона гривень у сфері покращення роботи ОМС, комунальних послуг, послуг для ВПО, розбудови молодіжної інфраструктури.
«Дій, бо ти – рушій!»
Саме такий слоган обрала для себе місцева «молодіжка» – Молодіжна рада Вижненської громади. Молоді буковинці сповнені завзяття та ентузіазму. Вони не лише вивчають та бережуть традиції краю, але й працюють над його вдосконаленням та розвитком. Форум молоді Буковини, «Діалоги Перемоги», «Ідеатони 2023», а ще – облаштування стадіону та навіть…бомбосховища, спільний перегляд фільмів тощо згуртовують місцеву молодь. Для місцевого молодіжного простору Програма DOBRE доставила меблі і техніку на суму близько 350 тисяч гривень згідно запиту від Молодіжної ради. Ремонт приміщення молодіжного простору «Carpathian Gate» провели за рахунок місцевого бюджету.
Отже, громада живе та розвивається: бо тут бережуть історію та традиції, тут залишається молодь. Гостинні ворота Карпат, «Carpathian Gate», чекають на вас!
Оксана ГУЦАЛЮК
Прес-тур у Вижницьку громаду
організований спільно програмою DOBRE
та Українським кризовим медіа центром
