ПРОЄКТ “УНІКАЛЬНОСТІ КІРОВОГРАДЩИНИ”
Неподалік від села Полум’яне (Пустопілля) Бобринецького району на березі річки Сугоклеї височить масивний гранітний виступ. Це улюблене місце місцевих мешканців і численних мандрівників рідним краєм.
Кам`яне утворення ще здалеку притягує погляд, тож, зрозуміло, і геологи не змогли пройти повз незвичайного витвору природи і навіть дали йому ім’я – “Слони”… Один з таких ентузіастів – Аркадій Шоров, старший геолог ГРЕ-37, талановитий скульптор і поет. Виставки його робіт експонувалися у багатьох країнах в тому числі в США та Японії. Тож саме він ще у 1987 році створив малюнок колоритного об’єкта та неодноразово наголошував, що “Слони” мають бути визнаними пам’яткою геології зі статусом заповідності.
Жителі Полум’яного кажуть, що ця скеля була завжди. Як вона опинилася серед чорноземів степу – не зрозуміло. Але увагу не одного покоління вона приваблювала здавна. Схожість з групою слонів помічали і місцеві, і приїжджі. Назва прижилася.
Дивувало чудове та рідкісне для нашого степу поєднання в ландшафті: самотня величезна скеля в оточенні гранітних брил, мальовнича річечка, степові береги з прекрасними духмяними травами і привітні будиночки села вдалині …
Ось що про унікальний природний об’єкт розповідає геолог ГРЕ-37 Микола Ніколаєнко:
«Наша область розташована у південній частині Придніпровської височини на правобережжі Дніпра в прекрасному українському степу. За два кілометри на захід від траси Кропивницький – Миколаїв, на лівому березі Сугоклеї, у деякому віддаленні від об’єкта, знаходиться с. Полум’яне. Геологічно – це Компаніївська зона розломів Кіровоградського тектонічного блоку Українського кристалічного щита. Саме цим пояснюється незайманість деякої ділянки степу – заважають оранці поодинокі виходи кристалічного щита на поверхню (звідси і назва села – Пустопілля) і серед них – величезний останець. Об’єкт біля самої води – екзотична скеля, складена дрібнопорфіридними гранітами. Це кам’яний останець, який має по загальній конфігурації циліндричну форму. Висота його 5 метрів, діаметр біля основи – 8 метрів. Основа складена гранітними брилами, які утворюють навколо останця кругову терасу з декількома сходинками. Загальна висота – 17 метрів. Останець розбитий грубими вертикальними тріщинами на неправильні сегментні колони, які з боку річки створюють враження групи слонів, які прийшли на водопій, притулившись один до одного. А двом маленьким слоненятам вода переливається через спинки».
Мандрівники і туристи з подивом помічають, що на спинах «дорослих слонів» цілком комфортно влаштувалися рослини: типчак, калерія гребінчата, волошка рейнська. А навколо ніде стати ногою – кущики червонокнижної гвоздики бузької, «кам’яні» папороті – свідки давньої космічної екологічної катастрофи часів «Бовтиського вибуху», качалочки цибулі зміїної, червонокнижні сон чорніючий, ковила Лессінга, белевалія сарматська, не кажучи вже про чебрець, м’яту, кілька видів полину … Можна собі лише уявити, який аромат дарує степ! Як прекрасна далечінь під сліпучим літнім сонцем!
Виникає безліч запитань. На перше, про валуни, геологія відповіла. А ось чому співіснують квіти, які не повинні рости поряд? Чому тут нас огортає нез’ясовний спокій і умиротворення, чому звідси не хочеться йти? …
Ледь роздивишся квіти, аж раптом увагу привертають живі господарі степу – зелена ящірка, метелики, бабки … А добре знайомий нам з дитинства коник-стрибунець?! Він так давно живе тут, що іще скіфи прикрасили його зображенням свою знамениту Пектораль!
Тільки-но ніби звик до тиші, а її вже немає – виявляється, тут повно птахів – яскравих і особливо привабливих у шлюбний період. Дивовижна оаза з величезною скелею і брилами біля її підніжжя оточена справжнім, первісним, недоторканим степом. І такими куточками багата Україна, у європейській частині вони збереглися тільки у нас! Тому іноземці на запитання: «Що б ви хотіли побачити в першу чергу?» незмінно відповідають: «Ваш степ!» Краса, позитивна аура, своєрідність і унікальність ландшафту – все це приваблює нових і нових дослідників нашого краю і просто любителів природи, не кажучи вже про туристів. А для школярів такі куточки – чудова можливість вивчати флору і фауну рідної країни не лише по підручниках.
Цю красу захистили і зберегли для нас геологи. З огляду на унікальність ландшафту 2 листопада 1984 року з ініціативи геологів геолого-розвідувальної експедиції №37 в Кіровоградській області було обговорено повідомлення геолога В.Г. Руткевича про виділення об’єкта в якості державного пам’ятника природи. Після обговорення ухвалено постанову: «Екзотичну скелю під умовною назвою «Слони», розташовану на лівому березі р.Сугоклея на околиці с.Полум’яне (Пустопілля) Бобринецького району Кіровоградської області вважати геоморфологическим заказником місцевого значення, який має пізнавальну і естетичну цінність як мальовниче явище природи, яке утворилося в результаті вивітрювання.
Обгрунтування охорони: заповідна тривала.
Заходи щодо збереження та охорони: очищення місцевості навколо скелі, охоронний напис».
Ніна БАБАНСЬКА, керівник секції екології громадської організації
“Центр підтримки інтелектуальних ініціатив “КОЛЕСО”
і групи “ЕКСАМПЕЙ-ЕКО”,
учитель-методист, відмінник освіти України
