Кожен з нас, українців, є мешканцем своєї громади. А отже, має право на низку як обов’язків, так і прав. І ці права має забезпечувати керівництво громади. Це – і запорука успішного розвитку території, і показник ефективності місцевої влади, яку, як відомо, ці ж мешканці й обирають. Корисні суспільні ініціативи теж сприяють тому, щоби громада ставала більш прогресивною та розвиненою. Але що робити, коли ці два чинники – права одних мешканців та добрі справи інших – йдуть врозріз? Що має переважити та яку роль тут відіграє місцева влада?
Звернення до редакції
Нещодавно до редакції «НС» звернулась мешканка Новоукраїнки, яка назвалась Вікторією Демиденко. Проблема, яку вона виклала, і стала темою цього матеріалу. Більше того, навела на роздуми, викладені вище. Про що, власне, йдеться? Як розповіла пані Вікторія, її безпосередні, найближчі сусіди утримують на своєму обійсті кілька десятків домашніх тварин – собак та котів. За її словами, таке вимушене співіснування неабияк дошкуляє: не здається їй безпечним, заважають запахи та звуки тощо. На запитання від редакції про те, скільки саме тварин тримають її сусіди та чи є їхня господа офіційним притулком, співбесідниця достеменно відповісти не змогла. Отже, саме з цього й почали.
«Вдячна лапа»: для братів менших
Як виявилося, сусіди пані Вікторії, точніше, їхня справа – тема вельми публічна, у тому числі у місцевих та навіть всеукраїнських ЗМІ. По-перше, перебування чималої кількості «хвостиків» тут цілком легальне, бо на прізвище господарки обійстя, пані Наталі Борисової, зареєстрована ГО «Вдячна лапа», про що свідчать відомості системи YouControl: «Юридична особа ГО “ВДЯЧНА ЛАПА”, код ЄДРПОУ 45088326, було зареєстровано 11.11.2022. Розмір статутного капіталу юридичної особи складає 0,00. Уповноваженою особою юридичної особи Громадська організація “Вдячна Лапа” є Борисова Наталія Василівна». Принагідно додамо, що у низці джерел «ВД» подається як «школа біоетики» – йдеться, зокрема, про Ютуб, Інстаграм тощо. Треба зазначити, що у «Лапи» є і доволі жвавий Tik-Tok, і сторінка на ФБ, яка є дуже активною та, судячи з ледь не щоденних постів, свідчить: господарі діють активно, спонсори та небайдужі громадяни – не менш.
Для тих читачів, кому зручніше отримати основну інформацію саме від «НС», робимо короткий екскурс про «ВЛ». Отже, започаткувала цю справу родина Борисових – Віталій, Наталя та син Артем – навесні 22-го. Спочатку – неофіційно: підбирали, у тому числі – безхатьків з окупованих територій, опікувались (лікування, стерилізація тощо). А вже потім зареєстрували ГО. Як повідомляється у ЗМІ, ініціатива Борисових – це перший в Новоукраїнській громаді притулок для тварин. Далі ця ініціатива стала поширюватись та набула нових обрисів та прихильників, отримала підтримку обласної ради, були залучені гранти тощо. Більше того, наприкінці минулого року ГО перетворилася на соціальне підприємство з низкою відповідних послуг – на кшталт стерилізації тварин тощо. Тоді ж, розповідаючи про цю трансформацію у грудні минулого року, видання «Гречка» (матеріали якого щодо «Вдячної лапи» у підготовці цього матеріалу серед інших використовує «НС») зазначає: «наразі у притулку перебуває 65 котів та 40 собак».
Власне, інформацію про все це можна легко отримати, прогугливши: «ВЛ» є в усіх соцмережах, демонструє неабияку активність та комунікацію, дієво співпрацює з вітчизняними та іноземними партнерами, про роботу ГО розповідають і місцеві, і всеукраїнські ЗМІ та сайти донорів організації, як-от «Децентралізація». Тож, власне, переповідати всі ці матеріали у цій публікації навряд чи варто. То у чому ж проблема, якщо допомога «хвостикам» – це суцільна та безсумнівна користь?
Закон – не дишло
А тепер від тваринок – хай навіть зболених від байдужості або недбальства місцевих «господарів» чи врятованих від війни – повертаємось до людей. Які, власне, і є мешканцями громади, якій пощастило (і це не іронія!) з такою шляхетною ініціативою. Точніше – до питання, що саме каже про таке сусідство право, ухвалене державою та місцевою владою. Адже, нагадуємо, якщо тварин захищають добрі люди, то, власне, людей – закон та право. Звернімося до глави 17 Земельного кодексу України, а в ній – до ст. 103 «Правила добросусідства», де п.1. передбачає наступне: «Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо)». До речі, щодо «шумового забруднення» – до цього ми ще повернемося трохи нижче.
Рухаємось далі і звертаємось до норми, яка має бути у кожній громаді – це правила утримання домашніх тварин. Такий документ затверджує кожна територія, а саме – орган місцевого самоврядування. Переважно це уніфіковані, загальні положення, єдині для усіх, але передбачається, що кожна громада має право вносити свої додаткові положення. Про це – також трохи нижче. Забігаючи наперед, зазначимо: знайти такий документ, ухвалений відповідним органом у Новоукраїнці, не вдалося. Принаймні, в мережі, де оприлюднені безліч аналогічних документів для інших населених пунктів, у тому числі й Кіровоградщини. То беремо тоді за приклад сусідню Олександрію, де цей документ, як свідчать відомості офіційного сайту громади, оновлюється регулярно. По-перше, рішенням виконкому там взято на себе серед іншого такі обов’язки: «Комунальному підприємству «Муніципальна безпека Олександрійської міської ради» посилити контроль дотримання фізичними та юридичними особами Правил утримання домашніх, свійських тварин та птиці на території Олександрійської територіальної громади». По-друге, серед положень є наступне: “3.Вимоги до утримання домашніх та інших тварин 3.1 Загальні правила утримання домашніх та інших тварин: 3.1.1. Кількість тварин, яких може утримувати фізична чи юридична особа, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог законодавства та цих Правил. При цьому утримання тварин не повинно порушувати права осіб, які мешкають поруч, шляхом утворення значних неприємних запахів, створення звукового та іншого впливу в порушення діючого санітарно-епідеміологічного законодавства». Варто додати, що той документ чітко регламентує кількість тварин для утримання у домашніх умовах, але, оскільки йдеться про іншу громаду, то ці положення залишаємо за дужками.
А що там влада?
Нагадаємо, усі аспекти життя громади – хоч людей, хоч тварин – за законом має контролювати та регламентувати місцева влада. А чи робить вона це? Чи це їй потрібно? Щодо останнього читаємо джерело («Перша електронна», 6 грудня 2023 року) з повідомленням про місцевий зооярмарок з коментарем міського голови Олександра Корінного: «Щиро радий жити і працювати в одній громаді з небайдужими людьми, які роблять Новоукраїнщину кращою та комфортнішою! Родина Борисових стала ініціатором створення організації, яка опікується бездомними тваринами. Шукати притулок, лікувати, годувати – ця робота важка, потребує чимало ресурсів та часу. Але громадська організація «Вдячна лапа» разом із волонтерами понад рік успішно працює, створює нормальні умови для підопічних тварин, яких вони забирають з вулиці, надають ветеринарну допомогу та шукають нових господарів».
А тепер звернімося до питання, до чого і яким боком тут, власне, громада. Так, дійсно, влада обома руками «за» діяльність «ВЛ». Про це, окрім вищенаведеної цитати, свідчить те, що влітку минулоріч сесія міськради (рішення Новоукраїнської міської ради восьмого скликання 18 червня 2024 року № 1550) затвердила Програму регулювання чисельності безпритульних тварин в населених пунктах Новоукраїнської міської територіальної громади на 2023-2024 роки. За цим документом (розробник програми – виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради (замовник Новоукраїнська міська рада, учасники (співвиконавці) програми – ГО “Вдячна лапа” – виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради) передбачалося на 2023-2024 роки загалом 180 тисяч гривень. Вся сума – за пунктом «Стерилізація безпритульних собак (транспортування, стерилізація, харчування та перетримка у післяопераційний період)».
Мовою документів
Як і обіцяли, повертаємось до попередніх запитань. Маємо офіційні документи – відповіді влади громадянам та депутатам щодо цієї теми. По-перше, треба розуміти – на відміну від інших громад, Новоукраїнська громада оті самі правила утримання (далі по тексту) не має, або цей документ не був оновлений вчасно, а до цього питання влада звернулась лише після депутатської ініціативи. Про це свідчить документ, який має у розпорядженні редакція, за підписом заступниці міського голови Людмили Білокоз, адресований депутату Новоукраїнської міськради Стратонову Ю.А.: «Правила утримання домашніх тварин внесено в перелік регуляторних актів на 2025 рік». Чи треба з того зробити висновок, що у громаді, очільник якої декларує яз здобуток діяльність ГО про захист тварин, яка діє вже кілька років, не забезпечив умови, аби були прийняті відповідні правила? До речі, аналогічний документ для обласного центру вдалося знайти в мережі ще за 2010 рік…
Вишенька на торті
Як думаєте, чи можна заборонити собаці гавкати? Ну, ні, звичайно. А от 
Новоукраїнська міськрада вважає, що можна. Як саме? Ось так (правопис оригіналу збережено – ред.): «Про можливі надмірні звуки, які супроводжуються під час утримання тварин та недопущення причин, що їх викликають, працівниками виконкому було поінформовано власницю тварин під час проведення з нею роз’яснювальної бесіди». – відповідь на звернення громадянки Л. Ломоносової. Перепрошуємо, то якщо автори припису вважають, що можна домовитись з хазяйкою, аби її собаки не гавкали, то чи не простіше напряму,без посередників,домовитись про те ж саме із, власне, з собаками, без посередників? Здається, ефект буде ідентичний…
А що робити?
Власне, це цілком логічне запитання у ситуації, коли є «підвішена» ситуація, момент вибору: люди або тварини. І це – у конкретній громаді. То, мабуть, і вирішувати має керівництво тієї самої громади? Теоретично – так. А як на правду? Найлогічніше – з огляду на, як наголошує місцева влада, важливість цієї ініціативи це знайти більш прийнятне для такого штибу проєкту локацію в межах міста. Ще й допомогти розширитись та облаштувати повноцінний простір. А не відкараскуватись від скарг сусідів, які мають право на комфортне життя. Та маємо інший висновок – відповідь тому ж депутату Стратонову/ Якщо коротко: шукали усією міськрадою інше місце під той притулок, аби відповідав «санітарним та соціальним умовам» – не знайшли.
Замість післямови
То повернімося до головного питання. Принаймні, його задає редакція «НС». Адже коли є конфлікт між суспільною ініціативою та людьми – то чи має право місцева влада відмежовуватись відписками чи все ж таки повинна шукати можливості та компроміси?
Оксана ГУЦАЛЮК (РИБЧЕНКОВА)
Використані фото прес-служби Кіровоградської ОВА, “Перша електронна” та “Гречка”.
