Ветеран минулої війни, 80-річний Олексій Іванович, маючи власне житло, вимушений тинятися під чужими хатами. А все тому, що рідна донька вигнала батька з дому, та ще й судиться за землю.
Все частіше ми дізнаємося про випадки, коли рідні люди стають ворогами через житло та інше майно. Не так давно у нашій газеті ми подавали матеріал про жителя села Федорівка Кіровоградського району, інваліда ІІ групи, якому його донька створює всі умови, аби позбавити батька законної спадщини. І ось знову. Тепер уже мешканець Кропивницького, старий чоловік мусить шукати собі дах над головою, хоча в нього є всі законні права доживати віку в рідних стінах.
Дружина Олексія Івановича, Тамара Захарівна, померла ще у 2008 році, залишивши чоловіку та доньці свою половину будинку, нажитому у сумісному шлюбі. Доньці за документами припала одна четверта частина будинку. Все за законом. Але спадкоємницю це не влаштувало, тож у жовтні 2011 року вона звернулася до суду з позовом до батька, аби відсудити у нього увесь будинок. А крім того ще й право на земельну ділянку.
– Рішення Ленінського районного суду від 16 серпня 2012 року підтвердило законний розподіл будинку між спадкоємцями, – коментує ситуацію Наталя Капиця, представник Олексія Івановича у суді. – Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого рішенням виконкому Кіровоградської міської ради у 1998 року, він має на правах приватної власності понад півгектара землі. Інших власників цієї земельної ділянки в державному акті не зазначено, і вона не визнана як спадкова. Крім того, судом встановлено, що ця земля не була спільно нажитою власністю подружжя.
Про те, що Олексій Іванович не живе у своїй оселі, свідчить довідка, видана йому головою квартального комітету: «…у зв‘язку з тим, що дочка його до будинку не пускає». Домігшись того, що стала, хоч і незаконно, хазяйкою батьківської хати, донька мріє і про земельну ділянку та як би прибрати її до рук.
– За першою позовною вимогою у суді першої інстанції про визнання права власності на земельну ділянку позивач не врахувала того, що її батько є дієздатною особою, – продовжує коментар Наталя Капиця. – Тож за законом має право користуватися землею на власний розсуд. За другим позовом – про встановлення порядку користування земельною ділянкою – донька Олексія Івановича залучила до справи копію звіту, складеного працівником землевпорядної установи щодо можливості розподілу землі з використанням кадастрової зйомки ділянки. По суті позивачка ввела в оману цю установу, бо це не що інше, як самовільне проникнення у приватну власність та вчинення дій без згоди його власника. А це – злочин.
Наталя Капиця, яка захищає інтереси Олексія Івановича в суді, є помічником депутата Фортечної районної у м.Кропивницькому ради Ігоря Якименка. Вдатися у законодавчі тонкощі її змусили власні подібні обставини. Вже чималий час тривають судові тяжби з її родичами про право власності на майно. Навчена своїм гірким досвідом, вона взялася захищати інтереси ветерана. Роль у Наталі непроста, бо протистоїть вона у суді адвокатові, яка разом з позивачкою усіма можливими способами намагається відсудити право власності на земельну ділянку та будинок у людини, яка заслужила на спокійну старість у рідних стінах. Як стверджує Капиця, позивачка та її адвокат наводять факти, що не відповідають ні дійсності, ні здоровому глузду.
Наразі справа розглядається в Апеляційному суді Кіровоградської області, куди донька Олексія Івановича подала позов з метою оскаржити рішення Ленінського суду від 15 червня 2017 року. Наразі в судовому процесі оголошено перерву до 26 вересня. Суд надав сторонам можливість порозумітися та мирно врегулювати конфлікт.
Наталя Капиця впевнена, що судовий процес затягується навмисно. Ветеран та законний власник своєї частки будинку не може повернутися до свого житла і нормально там жити. Наразі донька хазяйнує у всьому будинку, а не у своїй законній ¼ частині. В той час її батько змушений шукати прихистку у чужих людей.
Світлана КОСТЕНКО
