МИКОЛА ГОЛОМША: ЛЮДИНА ХОЧЕ ЖИТИ КРАЩЕ ВЖЕ СЬОГОДНІ!

На політичних теренах Кіровоградщини з’явився новий гравець, який готовий конкурувати з партійними аксакалами та парламентськими «зубрами». Це – молода політична сила, партія «Патріот», яка веде свою історію від Революції Гідності.

Орієнтованість на міцний та стабільний середній клас, повага до національних традицій та духовних цінностей водночас з відкритістю до Європи та світу – партійні засади «Патріота» дуже схожі на риси типового українця. Як повернути робочі руки на батьківщину, чи можливо подолати корупцію в Україні, що робитиме «Патріот» на Кіровоградщині – про це й не тільки розмовляємо з лідером політичної партії «Патріот» Миколою Голомшею.

Досьє «НС»:

Микола Ярославович Голомша, народився 16 грудня 1962 року в селі Тухля Сколівського району Львівської області. З 1984 по 1988 рік навчався у Харківському юридичному інституті, після закінчення якого отримав повну вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство». Після закінчення ВНЗ пішов працювати в органи прокуратури. З 1988 по 2000 рік. займав ряд посад у прокуратурі Львівської області. Починав зі слідчого до першого заступника обласного прокурора. У 2000–2001 рр. працював першим заступником прокурора Чернівецької області. Згодом переведений до Генеральної прокуратури України: у 2001 році очолював підрозділ по забезпеченню діяльності Координаційного комітету при Президентові України у Генеральній прокуратурі України та окремий підрозділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства. У вересні 2001-го був призначений на посаду прокурора Рівненської області. У листопаді 2003-го став заступником Генпрокурора України. У 2005 році був звільнений та згодом відновлений на посаді на підставі постанови суду. У квітні 2007-го Миколу Голомшу перевели на посаду прокурора Львівської області, проте вже в травні повернули на колишній пост — заступника Генерального прокурора України. Після обрання В.Ф.Януковича Президентом України, 22 липня 2010 року М.Голомша понижений у посаді до військового прокурора Центрального регіону України.  За часів керування Генеральною прокуратурою України В.П.Пшонкою вдруге понижений у посаді та призначений начальником управління у військовій сфері ГПУ. Після Революції Гідності  призначений першим заступником Генерального прокурора України, згодом звільнений на виконання закону про люстрацію. Наразі справа про звільнення Миколи Голомші перебуває у суді.

Микола Голомша— заслужений юрист України. Відзначений знаками «Почесний працівник прокуратури України», нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня та більше як вісімдесятьма нагородами та відзнаками.

Однією з топ-тем вітчизняного політикуму зараз є так звана справа Савченко. Як професіонал у сфері державної безпеки та законності – чи дійсно нам загрожував збройний переворот?

Наведені матеріали доводять, що була справа серйозного теракту, спроба завести сепаратистів, які б вчинили розправу не тільки над органами влади, а й над мирним населенням. Більше того, звучали наміри про те, що мало б загинути якомога більше людей. Ця інформація залишалася б просто інформацією, якщо б не було завезено зброю, не було б детально розписано механіку цього терористичного акту. Хоча ця справа має, на моє сприйняття, сценарій, ігровий характер. Так, завдяки роботі правоохоронних органів загроза була зведена до найнижчої межі. Але, знову ж таки, зброя, факт її перевезення через кордон свідчать про реалістичність намірів організаторів. Але для того, щоб говорити про спробу теракту як про доконаний факт потрібне повне розслідування та рішення суду.

Згадайте, будь – ласка, найбільш резонансні справи, які безпосередньо вам довелося розслідувати…

Працюючи на Львівщині, я керував справою про викрадення дітей, коли 106 дітей були вивезені за кордон. І я особисто арештовував першого заступника представника Президента України (тоді на Львівщині не було голови ОДА), головного лікаря обласної клінічної лікарні, обласного перинатального центру, інших фігурантів. Коли працював з 2003 по 2010 рік заступником Генпрокурора, то були гучне вбивство директора «Антарктики» Кравченка в Одесі, вбивство Александрова (я направляв цю справу до суду). Щодо останнього, то повного розслідування, з огляду на тодішнє вище керівництво Генпрокуратури, бути і не могло, але фактично виконавці були встановлені. А потім в мене цю справу забрали і передали іншому заступнику Генпрокурора. Я також маю стосунок до розкриття вбивства Георгія Гонгадзе – до того часу ця справа теж лежала мертвим грузом, але вже за два місяці ми впіймали генерала Пукача, відшукали голову покійного журналіста. І паралельно розслідували справу про вбивство Володимира Івасюка, встановивши, що він був повішаний вже мертвим. Так само встановили, що В’ячеслава Чорновола добивали кастетом – по лінії ушкодження потиличної ділянки голови. Тоді я порушив справу про фальсифікацію огляду місця події. Також було встановлено, що судово-медичний експерт навіть не був присутній під час розтину. На Волині ми відкопали труп основного свідка, який, як виявилось, був отруєний – як я підозрюю, працівниками міліції. Майже докопались до істини у справі про отруєння Віктора Ющенка. Але в один момент всі ці справи були вилучені і передані іншому заступнику Генпрокурора – така тоді існувала практика. І ще – я вважаю доконаним фактом геноцид українського народу. За доведення цього факту я вдячний тодішньому голові СБУ Валентину Наливайченку, а також Василю Вовку – на той час начальнику слідчого управління служби, а також Миколі Герасименку – тодішньому заступнику голови СБУ і судді Віктору Скавроненку, який розглядав цю справу. До речі, саме за те, що я скерував справу про Голодомор-геноцид до суду, мене понизили з заступника Генпрокурора до військового прокурора Центрального регіону. Так, є багато справ, про які можна розповідати днями…

А чи знайшли ви тих, хто намагався отруїти вас ртуттю у вашому ж службовому кабінеті?

Це було неможливо, адже організатори замаху знаходились тоді при владі. Більше того, коли прийшов до влади Янукович, ця справа одразу ж була закрита. До речі, у той період ми відкрили більше двох з половиною тисяч кримінальних проваджень щодо злочинів, вчинених посадовими особами за часів президенства Януковича…

Були й інші спроби фізичної розправи, про які я навіть не заявляв до правоохоронних органів – бачив, що толку з того не буде, тож моя охорона справлялася самостійно.

Зараз, як відомо, пріоритет надається справам про корупцію. На її подолання, неодноразово заявляли ви, цілком достатньо двох місяців. Чи не замалий це термін? Що можна встигнути за цей час, з чого починати?

Починати потрібно з голови, звідки й виникає корупція. Причиною цього явища є недосконала політична система, коли голова держави, не належачи до жодних гілок влади, фактично має владу над Генеральним прокурором – призначаючи та звільняючи його. Так само й з іншими силовиками. Таким чином він впливає на процеси, які, за Конституцією, не мають знаходитись у зоні його впливу. Таким чином створюються умови для корупції, яка йде зверху, пронизує усі гілки та ланки влади й спускається донизу. Тому я одного разу запитав у владців: мовляв, замість того, щоб створювати антикорупційні органи, ви, друзі, пробували не красти? Тому у складі експертної групи «Патріота» я дійшов висновку, що потрібно визначитись з роллю Президента, його відповідальністю. Ми вважаємо, що потрібно ліквідувати інститут президентства у такому вигляді, у якому він є, – голова держави повинен очолити виконавчу гілку влади, як це є у Сполучених Штатах Америки. Тоді він не зможе одноосібно впливати на силовиків, почнуть розвиватись незалежні владні інституції, а посада Президента втратить нинішню привабливість для політиків.

Найстрашніше те, що корупція – поряд з монополізацією економіки – на сьогодні ключовий фактор, який призводить до знищення малого і середнього бізнесу в Україні та перешкоджає становленню середнього класу. Щоб подолати монополізацію, потрібно заборонити приватизацію державних підприємств  – принаймні, коли фінансово-економічна ситуація не стабільна. Окрім того, необхідно перевірити, як виконують інвестиційні та соціальні зобов’язання раніше приватизовані підприємства та, в разі їх порушень, застосувати відповідні санкції аж до повернення приватизованого майна у державну і комунальну власність.  Конче необхідним я вважаю формування прозорих, чесних та довірливих відносин між державою, бізнесом і суспільством та реалізацію взаємних зобов’язань: держави – захищати бізнес і сприяти його розвитку, а бізнесу – підтримувати, захищати та розвивати державу. Обов’язково має бути відкритою та публічною інформація про всі проекти та рішення органів влади, права власності на нерухомість, всіх одержувачів соціальних пільг і спеціальних пенсій, витрати бюджетів усіх рівнів з глибоким рівнем їх деталізації, створення єдиної з Європейським Союзом митної бази даних.

Партія «Патріот» позиціонується як неолігархічна. Де ви будете брати кошти на партійну діяльність?

Так, саме така наша позиція. І тримати її надзвичайно важко, адже дуже багато людей, приходячи до нас попрацювати, найперше питають: а скільки ви платите? Ми не платимо нічого, тому розбудовуємось не так швидко, як мали б – тих, хто готовий працювати не за гроші, надзвичайно мало. Не буду приховувати – в мене дуже багато впливових контактів, які пропонували допомогу. Але наша політична сила створена з активістів Майдану, тут рішення одноосібно не приймаються, лише колективно.

Яким є обличчя партії «Патріот»? Хто ці люди?

Наші партійці – це нові обличчя, нові люди, хоча є й «шестидесятники», які фактично будували незалежну Україну. Вистачає й симпатиків, партнерів, адже я ще й співголова всеукраїнського громадського форуму «Українська альтернатива», до складу якого входять два президенти України, духовенство, культурологи, письменники та ін. Це дуже важливо, адже не можна розірвати вікові, історичні рамки заради виключно нових людей, тенденцій. Вважаю, що у наших лавах має  бути по третині молодшого, середнього та старшого поколінь, коли від одних до інших передається досвід та мудрість, здійснюється виховання та наука. У «Патріоті» переконані, що ці процеси повинні відбуватись по схемі «Пласту», коли у пріоритеті – школа виживання та взаємодопомога, а не стара комуністична ідеологічна система, коли один (і не завжди найдостойніший) керує іншими.

Єдиним критерієм для підбору однодумців є їх горіння працювати для розвитку країни. А ще повага до української мови, культури, історії, традицій. Духовність – це для нас першочергово.

Партія «Патріот» неодноразово висловлювала занепокоєння з приводу відтоку робочої сили за кордон. Що потрібно зробити, аби повернути людей на батьківщину?

В першу чергу уряд повинен мати стратегію розвитку виробництва – машинобудування, переробки тощо. Має бути план індустріалізації країни. Сегментація є, але у загальному потоці є потужна корупційна складова, коли кошти на розвиток доступні тільки «потрібним», «своїм» людям. А інші, розуміючи це, виїжджають за кордон у пошуках більш доступних можливостей.

Потрібно повернути довіру до держави перш за все середнього класу, який є важливою ланкою національної безпеки країни. Надважливим є створення справедливої і стабільної системи оподаткування, яка стимулює до праці, виробничої діяльності, гарантує якісні державні послуги, забезпечує справедливий розподіл доходів і багатства.  Для цього потрібно: по-перше, відновити баланс інтересів держави та платників податків. По-друге – створити умови, коли середній бізнес сам захоче легалізувати доходи, у цьому допоможуть економічні стимули та електронні сервіси. По-третє, необхідно вести постійний діалог влади і бізнесу у сфері бюджету та податків. Потрібно також мотивувати бізнес для того, щоб він вкладав кошти у розвиток справи:  через знижені ставки прибутку, інвестованого у капітальні активи, зниження податків на працю для створення нових робочих місць, скоротити кількість та обсяг податкової звітності, розширити можливості дистанційного податкового звітування та сплати податків.

Що для вас особисто означає поняття «патріот»?

Бути патріотом, на моє переконання, – це мати найвищу любов до своєї землі, до України, до людей. Це внутрішнє бажання до побудови тієї казкової країни, про яку ми мріяли на Майдані. Я якраз був майданним прокурором, який проходив відставку ще під час Помаранчевої революції та брав участь у подіях Революції Гідності…

Ваша книга «Майданна Україна» – про це?

Це нью фешн. У партії «Патріот» працює ціла аналітична служба, яка досліджує суспільно-політичні процеси і дає рекомендації, як потрібно діяти в тій чи іншій ситуації. Тож зміст книги – ідеологічна стратегія побудови нової України вже сьогодні. Партійний девіз «Патріота» – людина хоче жити краще вже сьогодні. Тож, повертаючись до попереднього запитання, для мене бути патріотом – це ще й спланувати розвиток країни так, щоб люди бачили й розуміли перспективи майбутнього власного та нашої держави. І не тільки бачили перспективи, а й відчували зміни на краще. Щоб була довіра та повага людини до влади.

Як «Патріот» буде працювати на Кіровоградщині? Чи буде врахована специфіка нашого регіону, його особливості та потреби?

Під час Революції Гідності, коли формувалась наша політична сила, Кіровоградщина була найслабшою ланкою для нас, цариною рейдерства та безправ’я. Тому ми вирішили звернути на цей регіон особливу увагу. Цілий десант «патріотівців» роз’їхався по районах області, вивчав місцеву специфіку та проблеми кожної території. На жаль, більшість з місцевих проблем характерні для усієї країни та інших її регіонів – екологія, відтік кадрів тощо. Але найголовніше – в результаті цієї роботи ми знайшли цілу низку людей, ваших земляків, які бажають та мають змогу піднімати Кіровоградщину.

Бесіду вела Катерина ЛЕОНОВА

Напишіть відгук