ХТО ТВОРИТЬ СЬОГОДЕННЯ АГРАРНОЇ НАУКИ

Годувальниця чи нахлібниця — на жаль, в Україні й досі точаться дискусії з приводу ролі аграрної науки. І це при тому, що АПК є одною з головних бюджетоформуючих галузей. А прибутковість сільського господарства напряму пов’язана з рівнем його наукового забезпечення.

Втім, відповідь на згадане запитання точно знають тут, у Національній академії аграрних наук України, яка під головуванням її нинішнього очільника стала потужним інноваційним центром галузевого розвитку.

Вік ювілейний — час для реформ

Аграрна сфера — один з найбільш наукоємних секторів економіки, і ставити це під сумнів може лише повний невіглас. Тим більше, в країні, де лік працівників фермерських господарств йде на мільйони, гектарів землі — на сотні тисяч, а працівників лише Національної академії аграрних наук України — на тисячі. Саме НААН очолює людина, яку називають головним реформатором аграрної академічної науки України, — Ярослав Гадзало.

І саме на нього покладається відповідальність не лише за сьогодення цієї науки, але й за її майбутнє. До речі, днями, а саме 3 серпня, Ярослав Михайлович святкує 60-річний ювілей. Поважний вік і у галузевої  академічної науки, яка має столітню історію і зараз переживає чи не найскладніші часи з моменту становлення. Тож багатотисячний колектив Національної академії аграрних наук України має величезне сподівання, що життєва мудрість і професійний досвід її очільника дозволять гідно та без руйнівних наслідків оминути усі негаразди та непродумані до кінця реформації.

Народився Ярослав Гадзало на Львівщині, у селі Артищів Городоцького району Львівської області. Від батьків успадкував любов до праці, до людей та до рідної землі, рослинництвом захопився ще у школі, а оптимізм і віру в українську державу несе через усе життя.

У 1977 році він закінчив Вишняківський радгосп-технікум та пішов працювати меліоратором у колгоспі «Зоря» Городоцького району Львівської області. Вже наступного року вступив на факультет захисту рослин Української сільськогосподарської академії (нині — Національний університет біоресурсів та природокористування України). Ще в студентські роки долучився до науково-дослідної роботи в гуртках вишу, одночасно вів активне студентське життя, брав участь у студентському самоврядуванні, захоплювався футболом. При таких навантаженнях диплом отримав з відзнакою, а потім три роки був аспірантом альма-матер на кафедрі загальної ентомології і зоології. Тема кандидатської дисертації Ярослава Гадзала була такою: «Ентомофауна малини і боротьба зі шкідливими видами в центральному Лісостепу УРСР». Ця робота стала основою розроблення екологічно й економічно обґрунтованої системи інтегрованого захисту цієї культури в центральних регіонах України.

Далі він успішно поєднував роботу на керівних посадах та написання докторської дисертації. З 1987 по 2002 рік Ярослав Михайлович на рідній Львівщині пройшов шлях від заступника голови колгоспу до першого заступника голови облдержадміністрації, був головою обласної ради. На усіх посадах демонстрував професійну компетентність і науковий підхід до виконання своїх обов’язків, спрямованість на позитивний результат, високу вимогливість до себе, повагу до колег. Варто зауважити, що в цей час Львівщина за потужністю та різнобічністю економічного, наукового, культурного потенціалу посідала провідне місце в Україні. Підприємства Львівської області здійснювали зовнішньоторговельні операції з 98 країнами світу.

У 1999 році він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук на тему «Агробіологічні обґрунтування інтегрованого захисту ягідних насаджень від шкідників у північно-західному Лісостепу і Поліссі України», де розробив концепцію екологічно й економічно обґрунтованої програми захисту ягідних культур.

З 2000-х років Ярослав Гадзало починає активно займатися реформаторською діяльністю. Спочатку — у складі Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи. Далі працював у керівництві Державного комітету України з водного господарства (перший заступник голови) та Міністерства аграрної політики та продовольства України (заступник міністра).

Особливо вагомий внесок ученого — у реалізацію сучасних наукових досягнень щодо докорінної перебудови організаційно-правових форм господарювання, соціально-економічних і земельних відносин на селі.

Та наукової роботи він не полишає: у 2002 році обраний членом-кореспондентом Відділення захисту рослин УААН, а в 2007 р. — дійсним членом (академіком) по Відділенню рослинництва УААН. У 2013–2014 рр. — віце-президент, а з серпня 2014 р. — президент Національної академії аграрних наук України та член Президії НАН України.

За чотири роки на посаді президента НААН Ярослав Гадзало зробив Академію головним науково-методичним та координаційним центром з розвитку АПК України. За його керівництва розвиток аграрної науки став рухатись у напрямку залучення інвестицій та запровадження інновацій. Зазнала оптимізації структура Академії, а наукові кадри стали більш якісними. Академія стала тісніше співпрацювати з вітчизняними аграрними вишами та втілювати спільні проекти з закордонними науковими організаціями.

Персональний доробок ученого — понад 150 наукових та науково-популярних праць. З пріоритетами він визначився ще у студентські роки — якісний та безпечний захист рослин. Науковець обґрунтував доцільність переходу від спрощеного поняття боротьби зі шкідниками ягідних культур до одержання екологічно безпечної продукції. За його ініціативою та участі підготовлено й видано фундаментальний підручник «Сільськогосподарська ентомологія». Цей напрям знань і до сьогодні у пріоритетах академіка Гадзала. Але першочерговим зараз для нього є саме розвиток Академії, конкретніше — пошук оптимальної моделі її функціонування на широкій інноваційній основі. В останні роки, незважаючи на критику, Академія досягнула успіхів не тільки в питаннях теорії, а й практики аграрного виробництва. Те, що аграрний сектор країни нині формує більше 50 % усіх бюджетних надходжень, є і значний внесок НААН. А це — формування продовольчої безпеки України та, за великим рахунком, зміцнення державності нашої країни.

Станція інститутського рівня

Осередком аграрної науки на Кіровоградщині є Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН (директор — Ігор Миколайович Семеняка). Без перебільшення, її роль у нашому традиційно аграрному регіоні є стратегічною. Ще до кінця 2011 року науковці працювали у статусі Кіровоградського інституту агропромислового виробництва НААН. Потім внаслідок реформування Інститут став Станцією… Але, до честі аграріїв з ученими ступенями, реформа не вплинула на якість роботи установи — за підсумками державних атестацій 2006, 2010 та 2014  рр. вона була і є лідером серед наукових установ НААН категорії Б.

 

Зараз Кіровоградська ДСГДС — єдина науково-дослідна установа аграрного профілю в регіоні. Станція є головною установою Центру наукового забезпечення АПВ Кіровоградської області. До складу Центру входять Центральноукраїнський національний технічний університет та Кіровоградська філія ДУ “Держгрунтохорона”.

Станція виконує 14 завдань науково-дослідних розробок (у т. ч. 7 фундаментальних). Дослідження стосуються тих нагальних питань і проблем, вирішення яких потребує аграрний сектор економіки регіону та степової зони України. Науковці розробляють і впроваджують технологічні прийоми вирощування нових сортів сої, ячменю, пшениці озимої, гороху, коріандру, гібридів кукурудзи, соняшнику, способи застосування нових регуляторів росту рослин, макро— та мікродобрив, визначають економічну ефективність виробництва продукції тваринництва.

Виконують дослідження 50 працівників, в тому числі 32 дослідники, з яких 12 є експертами-дорадниками з різних напрямків агропромислового виробництва. Науковий потенціал установи — два доктори і 12 кандидатів сільськогосподарських, технічних та економічних наук. Тут діють два науково-технологічних та один виробничо-господарський відділи, шість наукових лабораторій та один сектор, наукова бібліотека, постійно діюча виставка наукової продукції. Визначення показників якості продукції та родючості ґрунтів проводиться у сертифікованій вимірювальній лабораторії установи.

Мережа дослідних господарств Станції теж може претендувати на інститутський масштаб:

— Державне підприємство “Дослідне господарство “Елітне” Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН” (Кіровоградський район);

— Державне підприємство “Дослідне господарство “Червоний землероб” Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН” (Бобринецький район);

— Державне підприємство “Дослідне господарство “Ставидлянське” Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН” (Олександрівський район).

На сучасному етапі Кіровоградська ДСГДС НААН володіє 28 об’єктами інтелектуальної власності. Це — 22 сорти та 2 гібриди рослин (9 сортів сої, 7 сортів ячменю ярого, 5 сортів еспарцету, 1 сорт коріандру, 2 гібриди кукурудзи). А також — 2 типи порід ВРХ молочного і м’ясного напрямку використання та 2 патенти України на винаходи “Ущільнювач субстрату”.

Науковці Станції також випробовують розробки, які в результаті зможуть стати інноваційними — йдеться про використання нових сортів і гібридів сільгоспкультур, адаптованих до умов регіону. Наприклад: “Вивчити вихідний матеріал ярого ячменю, що має високу стійкість до вилягання, осипання, посухи, листостеблових захворювань”, “Створити високопродуктивний, технологічний сорт сої з високими кормовими та харчовими якостями, стійкий до основних хвороб, адаптований до несприятливих умов середовища”, які передбачають підвищення продуктивності сортів ячменю ярого та нових сортів сої в умовах ризикованого землеробства. Щорічно науковцями установи проводиться випробування 12-14 розробок. У 2017 році впроваджувалося 20 розробок в різних галузях агропромислового виробництва у восьми агроформуваннях області та було укладено договори наукового забезпечення на суму близько 1 мільйона гривень. Більшість розробок були впроваджені в декількох господарствах одночасно.

Важливою є роль Станції у залученні на Кіровоградщину потенційних інвесторів аграрної галузі — стратегічної для нашої області. Адже тут допомагають господарським та комерційним структурам визначитись, що та як сіяти у такій зоні ризикованого землеробства, як Кіровоградська область, проводячи агросервісні випробування.

Як і належить прогресивній установі, тут йдуть у ногу з часом не тільки у науковому плані. Робота науковців — прозора, відкрита, а з її результатами можна ознайомитись у будь-який технологічний спосіб. В мережі Internet діє сайт установи www.agronauka.com.ua, у Фейсбуці діє група “Аграрна наука”, про досягнення науковців Станції можна прочитати в агрономічному бізнес-журналі GrowHow.in.ua [Як вирощувати], газеті підприємців АПК “Агробізнес сьогодні” та інших електронних та друкованих виданнях. За матеріалами Всеукраїнських науково-практичних конференцій щорічно видається науковий збірник “Вісник Степу”. Насіннєвий матеріал виробництва Станції можна придбати використовуючи інтернет-ресурси, так само, як і отримати необхідні консультації співробітників установи.

Але, навіть маючи потужну структуру, якісні кадри, активну науково-дослідницьку роботу та, зрештою, стратегічну для регіону ризикованого землеробства роль, унікальна для Кіровоградщини установа наразі має статус лише Станції. Що дасть повернення колишнього, інститутського, статусу? Принаймні такого статусу гідна єдина у центральному регіоні України багатопрофільна науково-дослідна установа сільськогосподарського спрямування, яка має бути самостійною юридичною особою, підпорядкованою Національній академії аграрних наук України. І це питання не стільки амбіцій та іміджу, скільки перспективи вийти на нові рівні, нові можливості, нові потужності у вирішенні завдань агропромислового виробництва. А це вже — підвищення продуктивності праці, поліпшення добробуту, зростання доходів сільського населення. Тобто той же імідж, але вже усієї Кіровоградщини.

 

Напишіть відгук