14 червня в Україні відзначали День донора. Цього ж дня в обласній дитячій бібліотеці імені Т.Шевченка мав відбутися шостий благодійний книжковий аукціон на користь трирічної кропивничанки Іринки Москаленко, яка хворіє на спинальну м’язову атрофію.
Ось що розповіла мама дівчинки Вікторія Москаленко: «Якби не все необхідне, що ми маємо завдяки допомозі небайдужих людей, Іpи уже не було б сеpед живих. Ми “обpосли” знайомствами з волонтеpами з pізних кpаїн. Вони дуже допомагають у пpидбанні та пеpесиланні необхідного хаpчування, апаpатів, pозхідних матеpіалів. Ми пpойшли позначку в два pоки, яку нам ставили лікаpі. Нині Іpинці три pоки і дев’ять місяців, і ми пpодовжуємо боpотися.
Деpжава, на жаль, не забезпечує таким дітям перспективу для виживання. Маємо лише пенсію по інвалідності у pозміpі дві з половиною тисячі гривень. А витpати на дитину зі СМА сягають 15-20 тисяч гривень на місяць. У гpудні 2018 pоку ми направили петицію Пpезиденту Укpаїни з пpоханням поспpияти у виpішенні нашого питання. Є загальна відповідь, але більше ніяких пpосувань не було. А часу немає! Час пpацює пpоти нас. Кожна хвилина, день — це кpок до смеpті… Ті, хто має фінансову можливість, виїжджають до Італії, Німеччини, Польщі. Вартість лікування в Ізpаїлі або у Німеччині складає 469 642 євpо».
Можливо, ця цифра відлякнула тих, кого запрошували взяти участь в аукціоні. Можливо, їм завадила страшна спека чи непереборні обставини, пов’язані з нагальними справами. Але, на жаль, жоден з потенційних гравців того дня на аукціон не з’явився. З цього приводу хочу висловити лише свої власні міркування щодо прецеденту.
Загалом членами родини і громадськими активістами на аукціон було запрошено понад 20 посадовців високих рангів, підприємців, депутатів міської та Верховної Ради. До цього, шостого, аукціону не було випадку, щоб жоден запрошений проігнорував таку акцію. Досвід показує, що у будь-якому разі з десяти звернень спрацьовує не менше трьох. Тому організатори і розраховували: якщо на аукціон з’явиться хоча б п’ять гравців, можна сподіватися, що за такий набір лотів можна, врешті-решт, отримати суму, що дасть змогу батькам придбати для Іринки хоча б спецхарчування на найближчий місяць.
Отже, у цьому випадку найбільш пристойно виглядали лише письменники, які пожертвували для аукціону власні твори (а деякі кілька) з автографами, та діти, вихованці дитячої художньої школи ім. Осмьоркіна, які підготували кілька живописних робіт в якості подарунків найбільш активним гравцям. За відсутності останніх малюнки були передані батькам й подаровані Іринці.
Щоразу перед кожним аукціоном я з хвилюванням думаю про те, скільки ж людей відгукнеться на цю нашу громадянську ініціативу. Так, ця ідея йде знизу і підтримується в основному людьми пересічними. Проте, схоже, певна частина нашого суспільства по інерції все ще керується так званим добровільно-примусовим принципом, що практикувався в командно-адміністративній системі відносин. А інша – ще й партійно-уставними або корпоративно-цеховими інтересами. Отже, якщо немає розпорядження чи просто схвалення «зверху», то власне серце не може налаштуватися на добру справу. А ще у деяких окремих осіб вистачає цинізму бойкотувати цю справу через «особливе» ставлення до її організаторів. Такі ось думки… Хто має інші переконання, нехай їх спростує. І не тільки словами…
Якщо донори добра не перевелися у нашому відомому традиціями доброчинства місті, хочу нагадати їм рядки відомої поетеси Лариси Рубальської:
Не для славы и не для награды
В каждодневной людской суете
Донор чувствует сердцем, что надо
Не оставить кого-то в беде.
***
Нитью связаны братья по крови,
Незнакомые между собой,
Благородством, добром и любовью,
Общей жизнью и общей судьбой.
Шановний добродіє, пам’ятай, якщо ти не прийдеш наступного разу, ця тонка ниточка життя може перерватися, і тоді твоє серце сповниться не життєдайною енергією, а болем і гіркотою.
Роман ЛЮБАРСЬКИЙ
Фото Ігоря ДЕМЧУКА
Всеукраїнський конкурс журналістських матеріалів “Поспішай творити добро!”, ініційований благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом
