Табір «Для НАШИХ» ветеранів, членів їхніх родин та волонтерів – це вже традиційний захід для ЦРВ «Коловорот» та волонтерськоветеранського центру «СМАйЛ».
Раніше його проводили у травні поблизу села Клинці. Цього року вирішили розбити табір на узбережжі Південного Бугу, аби активні та охочі до пригод колишні й теперішні бійці разом з родинами змогли випробувати нові форми відпочинку. Заздалегідь домовлялись про рафтинг та скелелазіння на Протичанській скелі. В 
суботу прибули на місце, розбили табір неподалік від берега річки, налагодили побут і вирушили у верхів’я для сплаву. У групі вже були ті, хто раніше сплавлявся, але були й новачки в цій справі. Треба сказати, що групі пощастило з досвідченим інструктором – теж, до речі, ветераном, який не лише добре пояснював правила спільної роботи під час проходження порогів, а й розповідав про історичний спадок місцевості вздовж маршруту. Виявляється, поблизу села Мигія на острові було колись зимів‘я запоріжців, а пороги пов`язані з історією козацьких походів. За розмовами про минуле краю минув спокійний відрізок шляху до порогів. А далі почалась спільна для групи злагоджена робота.
Коли рафт опинився на водяних бурунах, кожен зміг переконатись, що взаємна підтримка і співвідповідальність – то справді могутній потенціал. Навіть коли немає часу висловити вдячність команді за спільний здобуток, люди це здатні здійснити жартом або невинним закидом на адресу товариша, поділитись спостереженнями або враженнями.
А вже після пройденого разом випробування, виконання навіть нетривалої, але складної справи група швидко зближується, зникають напруження та зайві, звичні для розвитку групи, ритуали. Група – це ресурс і середовище. Хто краще зрозуміє людину, ніж ті, хто був поруч в складних ситуаціях? Коли група виборює черговий поріг, стабілізуючи рух рафту, жоден на борту не може лишитися осторонь і швидко починає відчувати команду. Активний відпочинок з елементами екстриму чудово моделює етапи розвитку комунікації в групі. Напруження відступає під тиском зовнішніх обставин, на зміну йому приходить бажання ділитись враженнями та здібність краще відчувати емоційний контекст спілкування, наприклад, іронію, сарказм, пустощі або висловлювання турботи.
Після приготованого спільно обіду група отримала можливість спробувати себе на більш маневреному плавзасобі – туристичній байдарці. Тут вже почався розвиток співпраці у парі. Спочатку наставництво було за знавцями справи, потім і новачки взялись за весла. Чоловіки навчали дружин, а дружини мали можливість помітити в чоловіках те, чого раніше ще не бачили. Емоції вирували надзвичайні. Спроби потрапити на пороги при зустрічній течії неодмінно закінчувались довільним і швидким відкочуванням до стартової позиції та майже безконтрольним ковзанням байдарки на хвилях. Але це не спиняло учасників від того, щоб проштовхуватись між спритними каякерами та громіздкими рафтами, аби знову потрапити в бурхливий потік. Звичайно, що після такого насиченого дня балачок було на цілий вечір під чайок та багаття.
Ранком вирушили до скелі, де групу очікував інструктор зі скелелазіння, який дав необхідні для підйому настанови. Це випробування група подолала гідно. Звичайно, було помітно хвилювання кожного, тут ніхто не скупився на слова підтримки, коли товариш надягав та перевіряв систему. Скелі – чудовий тренажер для сили духу. Якщо поєднати враження учасників групи, підйом по скельних виступах вивільняє масу почуттів, зокрема гостроти життя й водночас радість звершення.
Потім запросили друзів-волонтерів. Разом готували обід, купались в річці, катались на байдарці. А увечері на Протичанській скелі групою споглядали захід сонця і ділились думками про життя, про власні мрії та можливості їх досягнення, про те, що зазвичай об`єднує людей в моменти повільного плину життя.
Ці дні були наповнені емоціями, приємними враженнями, душевним спілкуванням та особливими умовами польового табору. Саме це й об`єднує групи в пси-турах, збирає їх в цікавих місцях, навколо спільних, цікавих справ. До речі, наші пси-тури вже традиційно підтримує голова Кіровоградської обласної ради Олександр Чорноіваненко.
Варто нагадати, що кожен ветеран, який знаходить в собі потребу в подібних заходах, може зв’язатись з організаторами наступних пси-турів та приєднатись до них.
Андрій ФОМЕНКО, психолог ветерансько-волонтерського центру «СМАйЛ»
