«ДИКИЙ КАПІТАЛІЗМ» ТА СУЧАСНА ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ: ЯКА СИСТЕМА Є БІЛЬШ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЮ

0
1284
views

«Дикий капіталізм» або економічна система досконалої конкуренції характеризувалась невтручанням держави в економічні процеси, наслідком чого була повна незахищеність найманих працівників та високий рівень безробіття. Протилежністю, іншим полюсом була командно-адміністративна економіка (типовим прикладом є економіка СРСР), за якої бідності майже не існувало, а всі процеси в економіці керувалися державою. Переважна більшість країн світу сьогодні живе в «змішаних» економічних системах, які в різних пропорціях поєднують риси цих двох моделей. Як можна охарактеризувати економіку сучасної України? 

Прийнято вважати, що державне регулювання економіки є однією з реакцій держави на неспроможність ринкового механізму подолати усі наявні труднощі. Необхідність втручання держави в економіку зумовлена проблемами, які ринковий механізм (взаємодія попиту, пропозиції, ціни та конкуренції) вирішити неспроможний або вирішує їх погано; створенням умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму; усуненням негативних наслідків ринкових процесів, захистом національних інтересів на світовому ринку.

Йдучи за такою логікою, посилення державного втручання у ринкові процеси, розширення кола впливу держави та збільшення адміністративно-управлінського апарату має призводити до посилення ефективності економіки, економічного зростання та підвищення доходів громадян. Натомість в Україні спостерігається діаметрально протилежна ситуація, і система державного регулювання з сервісу, спрямованого на поліпшення життя громадян, остаточно перетворилась на паразитарний прошарок, що існує за рахунок решти мешканців країни, єдиною метою якого є нагромадження матеріальних статків та соціально неадекватний перерозподіл національного багатства.

Якщо поглянути на структуру господарського механізму в сучасній Україні, ми можемо побачити, що модель класичного саморегулювання має абсолютне право на існування. Порівняння рис класичної моделі з існуючою актуальною структурою державного впливу наведено в табл. 1.

В Україні стратегію як державного регулювання економіки, так і ринкового саморегулювання багато років визначав економічний інтерес олігархату, який дуже рідко збігається з національним економічним інтересом. І якщо в умовах цивілізованої економіки система державного регулювання економіки спрямована на підвищення рівня життя найменш забезпечених верств населення та обмеження монополістичних тенденцій, то в Україні все відбувалося точністю до навпаки.

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика моделей ринкового саморегулювання та державного регулювання економіки України

Критерій Класична модель ринкового саморегулювання («дикий капіталізм») Система державного регулювання економіки України
Ставлення до людини Байдуже, однакове, незалежно від соціального та майнового стану Вибіркове, спрямоване на створення преференцій та переваг, механізм поділу суспільства на класи
Головний елемент Як такий – відсутній, існують рівноправні споживачі та виробники Державний управлінський апарат, що здійснює або намагається здійснювати прямий вплив на попит чи пропозицію в інтересах крупних ринкових структур
Головна мета Формування ринкової рівноваги – стану, за якого всі суб’єкти ринку є задоволеними, встановлення рівноважної ціни та рівноважного попиту Вплив на рівноважну ціну через зловживання державною владою: або підвищення цін в інтересах монополістів, або зниження цін, якщо йдеться про потребу скуповування (наприклад в умовах приватизації або ринку землі)
Визначальний мотив до праці Економічний: потреба у самозабезпеченні засобами задоволення потреб

 

Екзистенціальний: необхідність сплати комунальних тарифів та інших засобів  забезпечення існування «панівного класу»; відмова від цього може становити відкриту небезпеку для людини
Домінуючий тип праці У залежності від стадії цивілізації та рівня розвитку продуктивних сил – поступове заміщення фізичної праці розумовою і творчою Деградація процесу праці: знищення інтелектуаломісткого виробництва та деіндустріалізація економіки, перехід від механізованої, автоматизованої праці до важкої фізичної праці, фактичне знищення розумової праці
Орієнтація на споживача Виробляє виключно ту продукцію, яка має попит та задовольняє потреби споживачів; відтак сприяє задоволенню потреб суспільства за найнижчою ціною Виробляє те, що вона спроможна виробити. При цьому регулювання спрямовується не в ті сектори, де воно є потрібним, а туди, де присутній особистий інтерес окремих представників державного сектору; характерним є зловживання державними закупівлями
Сприяння розвитку конкуренції Є механізмом «природного відбору» бізнесу, досконалим ринковим механізмом, унаслідок якого споживачі отримують товари і послуги за найнижчими цінами Є механізмом монополізації окремих ринкових секторів, «закріпачення» населення, встановлення додаткових зобов’язань та неофіційних «податків» на бізнес. Викривлення та спотворення дії традиційного ринкового механізму
Вплив на зайнятість Сприяє зростанню зайнятості, в тому числі самозайнятості в сфері малого бізнесу Сприяє скороченню робочих місць в економіці, падінню рівня життя через перерозподіл доходів на користь найбагатших, стимулює відтік робочої сили та людського капіталу за кордон
Роль профспілок Сприяють поліпшенню умов праці, підвищенню рівня оплати праці над природним рівнем, беруть на себе певні соціальні зобов’язання Є потужним гравцем на полі освоєння бюджетних коштів, споживання коштів державних підприємств, призначення членів наглядових рад.
Витрати на утримання державного апарату Є мінімальними і здійснюються відповідно до мінімальних завдань «нічного сторожа» за А. Смітом Є величезними, вимагають постійного збільшення, незважаючи на їх тотальну неефективність. Характерна властивість – паразитарність та існування за рахунок населення, приватного підприємництва,  сировинного експорту, зловживання ціновою політикою природних монополій, населення та приватного підприємництва
Терпимість до зловживань Тотальна нетерпимість: якщо виробник порушує обіцянки – він зникає (споживачі припиняють купувати в нього) Залежить від наближеності до «вищої касти», якщо вона має місце – зникають ті структури, що заважають працювати непорядним компаніям
Співвідношення з політичним процесом Сприяє розвитку демократії, народовладдя та становленню інститутів громадянського суспільства Сприяє абсолютизації політичної влади, що ховається за лаштунками «атрибутивної демократії»; формування абсолютної політичної влади олігархату
Сприяє розвитку… …малого бізнесу та приватного підприємництва на засадах конкуренції …великого бізнесу, державних корпорацій, викачуванню ресурсів державного бюджету
Ставлення до науково-технічного прогресу Є об’єктивним механізмом впровадження НТП у виробництво через необхідність мінімізації витрат виробництва Не розуміє його ролі в економіці, намагається зберегти сировинну структуру економіки, прагне скорочувати витрати бюджету на освіту та науку
Головна рушійна сила Особистий егоїстичний інтерес підприємця Мімікрія чиновницького та/або олігархічного економічного інтересу під національний чи державний економічний інтерес; прагнення до особистого збагачення має патологічний характер
Роль у наповненні бюджету Дрібні виробники та споживачі є головним джерелом поповнення бюджету, за рахунок чого відбувається фінансування системи державного управління та соціальних програм Не створює доданої вартості, уникає сплати податків, є постійним споживачем бюджетних коштів, прагне поглинути весь бюджет. У разі нормального функціонування створює штучні кризи для збільшення обсягів фінансування, імітуючи свою важливість для національної економіки
Роль та місце у економічній кризі Дрібні виробники та споживачі є головними постраждалими. В сучасних умовах малий бізнес – неспроможний призвести до суттєвих ускладнень в економіці, але саме вони спроможні виводити економіку на траєкторію зростання Структура та інституції державного регулювання свідомо призводять до погіршення економічної ситуації, оскільки розмір їх реального (а не декларованого) доходу являє собою відсоток від «перерозподіленого» бюджету, обсягу привласненого національного багатства, здійсненого шахрайства та махінацій
Головна сфера створення доходу Еволюційно: торгівля, сільське господарство, промисловість, творча та розумова діяльність Сфера державного управління через створення схем перерозподілу доходів у всіх сферах та призначення на керівні посади лише потрібних осіб, сировинний експорт та зловживання службовим становищем
Дія об’єктивних економічних законів Діють у повному обсязі, дають орієнтири для діяльності як виробникам, так і споживачам Не діють або спотворюються через вплив на попит і пропозицію адміністративних, владних важелів, застосування силових структур і судів
Наявність посередників Мінімальна або взагалі відсутня, зменшується через дію ринкового механізму (потребою зменшення ціни) Максимальна, збільшується через прагнення отримання надприбутків прошарками, що не мають відношення до процесу (наприклад чиновництва)
Наявність нематеріального чинника Присутній у вигляді економічних інтересів виробників та споживачів, «невидима рука» ринку Відсутнє навіть припущення можливості його існування; мета існування – нагромадження матеріальних цінностей з боку «вищої касти».
Кінцева мета Поєднання продавців та покупців, взаємоузгодження їх економічних інтересів Викачування грошей з державного бюджету, формування величезного державного боргу, привласнення національного багатства, економічне закріпачення населення (тарифи на ЖКГ)

 

В Україні сформувався специфічний тип господарського механізму, який базується не на дії ринкових регуляторів чи державного втручання в економіку, а на забезпеченні економічних інтересів олігархічного прошарку населення. Ринкові механізми при цьому спотворюються, а державні важелі впливу використовуються як ширма, за якою триває перерозподіл бюджетних коштів і доходів громадян на користь паразитарного класу. Відтак, відбувається не лише експлуатація найманих працівників, а й надмірне збагачення правлячого класу за рахунок концентрації усього виробництва в руках певної групи осіб та закладання в ціну товарів і послуг корупційних доходів, що створюються за рахунок маніпулювання бюджетом та системою державного управління (у тому числі силовими структурами та судами).

Отже, модель класичної ринкової рівноваги («дикий капіталізм») набагато більше відповідає цілям соціальної справедливості та є більш соціально відповідальною через її знеособлення, об’єктивізацію дії ринкового механізму. Це обумовлює необхідність кардинальної трансформації дії господарського механізму сучасної України, який веде її до руйнування та остаточного викачування ресурсів.  

Роман ЯКОВЕНКО,

кандидат економічних наук,

м. Кропивницький

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here