Адміністративно-територіальна реформа в Україні подолала ще один етап розвитку: райони збільшені, об’єднані територіальні громади створені. Як саме збільшені, з яким помилками створені – то тема окремої шпальти. А ось наступною сходинкою реформи є ліквідація частини районних адміністрацій і передача частини обов’язків з районів на обласний та місцевий рівні. Як це відбуватиметься, де за що відповідатимуть і як розподілятимуться гроші платників податків по бюджетам – пояснює «Народне слово».
НЕ УКРУПНЕННЯ РАЙОНІВ, А ЗМЕНШЕННЯ АДМІНІСТРАЦІЙ
Районна адміністрація – це місцевий орган державної виконавчої влади в Україні. Тобто голову обласної адмінстрації призначає президент, а голова ОДА вже ухвалює призначення голів райадміністрацій. В райадміністраціях працюють держслужбовці, які отримують зарплату з бюджету. Раніше в повноваження РДА входило виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, підготовка та виконання районних бюджетів та взаємодія із районною радою.
До компетенцій адміністрацій входили і сфери освіти, охорони здоров’я, промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв’язку, і управління районним майном, і використання земельних ресурсів, вирішення питань соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати тощо. Загалом спектр широкий.
Але водночас багато цих функцій дублювали місцеві органи самоврядування, обласна влада. Тож і виходило, що чиновників у 490 районних адміністраціях (21 з яких на Кіровоградщині) працювало багато, зарплати за рахунок платників податків сплачувалися, а обов’язків фактично виконувалося мало. Згодом почала виникати непропорційність за кількістю населення в різних районах. До того ж, в одних місцях виявилося забагато чиновників, а в інших відчувалося перенавантаження. З успішним процесом добровільного об’єднання громад нові ОТГ отримали більше ресурсів і повноважень, знову ж таки забравши їх зокрема і з районного рівня.
• Мета укрупнення – зменшення кількості управлінців
на одну й ту ж проблему регіону.
І кількість районних адміністрацій, і районних рад зменшили майже вчетверо: із 490 до 136. На Кіровоградщині представляти державну владу на районному рівні будуть чотири установи: Кропивницька, Олександрійська, Новоукраїнська та Голованівська районні адміністрації.
ХТО ВІДПОВІДАТИМЕ?
Зрозуміло, що після збільшення території відповідальності на одну РДА змінюються і зони відповідальності районних чиновників. Так, райадміністрації на підпорядкованій (вже збільшеній) території відповідатимуть зокрема за забезпечення законності рішень громад, за районний бюджет, управління майном, зовнішньоекономічну діяльність, мобілізаційну підготовку, промисловість. Тут буде управління сім’ї та молоді, освіти, спорту, охорони здоров’я тощо. РДА також відповідатиме за зайнятість населення і зарплати в межах компетенції.
• РДА контролюватимуть та наглядатимуть,
громади – господарюватимуть
Водночас рада ОТГ визначатиме доходи і видатки свого бюджету, управлятиме комунальною власністю на своїй території, забезпечуватиме роботу транспорту, зв’язку, надання житлово-комунальних послуг. Саме на місцевій владі лежать обов’язки щодо реєстрації місця проживання фізичних осіб, надання безоплатної первинної допомоги, регулювання земельних відносин, питання культури та навіть відзначення державними нагородами.
Є сфери діяльності, в яких зони відповідальності РДА та ОТГ перетинаються: освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, захист довкілля, спорт. Та ці сфери поділені водночас територіально – тобто на локальний та районний рівні.
Також є чітко розділені зони відповідальності. Представники президента в районах слідкуватимуть за збереженням та раціональним використанням держмайна, використанням та охороною природних ресурсів, охороною праці та її оплатою, дотримання ветеринарних та санітарних правил, охороною пам’яток культури та історії, дотриманням правил торгівлі та обслуговування, виконання заходів цивільного захисту, дотриманням законодавства щодо архівних установ, громадського порядку, правил експлуатації транспорту та дорожнього руху та навіть дотримання зобов’язань забудовниками, які залучають кошти фізосіб у будівництво житлових будинків. Також районні адміністрації мають наглядати за дотриманням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, освіти, охорони здоров’я, сім’ї, молоді, спорту, соцзахисту населення, держтаємниці та інформації.
• Послуги держорганів (ЦНАПи) –
не в районах, а у громадах
ОТГ при цьому контролюватиме здійснення платежів до місцевого бюджету, використання прибутків підприємствами комунальної власності, дотримання природоохоронного та земельного законодавства, забезпечення безперешкодного доступу до водних об’єктів, використання житлового фонду, дотримання законодавства щодо прав споживачів, благоустрій, якість питної води та дотримання правил поводження з відходами, дотриманням цін і тарифів, соцзахист працівників, прикордонну та приберегову торгівлю, забезпечення порядку при масових заходах, використання коштів фонду обов’язкового навчання та установами з надання первинної правової допомоги.
Чому б не передати всі обов’язки громадам, загальні і державні сфери залишити під контролем обласних адміністрацій та взагалі прибрати районну ланку? Виявляється, це також неможливо. Адже є деякі питання, які не «тягнуть» на обласний рівень, але стосуються одночасно декількох громад. Тож райадміністрація має допомагати у вирішенні таких питань.
Передбачається, що нові РДА будуть регулювати роботу держорганів на місцях, щоб нормально функціонували управління податкової служби, Пенсійного фонду, соцзахисту, а також суди, поліція, прокуратура. Тому необхідно, щоб у межах кожного району був єдиний орган загальної юрисдикції – райдержадміністрація.
Щодо ролі громад, то після місцевих виборів 25 жовтня у 1470 ОТГ оберуть сільські, селищні, міські ради. Відтак усі послуги держорганів мають стати доступними онлайн або в центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП) саме в громадах.
Наразі на створення ЦНАПів очікують у понад 600 новостворених громадах. Державна влада переконує, що ресурси на це є і вже до 2024 року люди в усіх ОТГ України зможуть отримати будь-яку довідку чи оформити документ, не виїжджаючи за межі своєї громади.
Та поки цього не сталося, принаймні до кінця 2020 року всі держоргани будуть працювати, як раніше. Потім передбачається ще пів року перехідного періоду.
А ЩО ЗІ СТАРОСТАМИ?
В об’єднаних територіальних громадах вже 25 жовтня обиратимуть голів і депутатів місцевих рад. А як щодо старост? Виявляється, старости віднині не обираються шляхом прямих виборів. Тому із «тіла» Виборчого кодексу України згадки про старост вилучили, а непрямі вибори старост унормовані тепер у законі «Про місцеве самоврядування в Україні».
Староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень. При цьому не слід плутати функції затверджування і призначення. Призначає, наприклад, президент голів обладміністрацій – за власними вподобаннями. Кандидатура ж на посаду старости затверджуються відповідною радою. Процедура затвердження виглядає так: староста затверджується місцевою радою за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Інших вимог ані до процедури, ані до кандидатури на посаду старости законодавством не встановлено. Проте передбачено, що питання про затвердження «Положення про старосту» вирішується виключно на пленарних засіданнях ради ОТГ. Отже, вимоги до кандидатури та деталізація порядку затвердження цілком можуть бути визначені відповідною радою саме у цьому «Положенні».
А хто може стати старостою? Будь-хто – згідно з Конституцією. Водночас у законодавстві визначено, що громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
Цікаво, що хоч райони укрупнили і межі громад визначили, але ось визначення поняття «старостинський округ» не змінено: це частина території ОТГ, на якій розташовані один або декілька населених пунктів (сіл, селищ), крім адмінцентру ОТГ, визначена радою з метою забезпечення представництва інтересів жителів такого населеного пункту (населених пунктів) старостою.
Отже, староста – представник або представниця жителів населеного пункту відповідно до норм закону.
МИ ДІЛИЛИ НАШ БЮДЖЕТ…
Мабуть, найбільшу дискусію спричинило питання розподілу доходів та надходження податків. За словами міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова, законопроект щодо приведення до відповідності положень бюджетного законодавства передбачає, що основні ресурси, такі як 60% податку на дохід фізичних осіб, плата за адмінпослуги, освітня та медична субвенції будуть зараховуватися до бюджетів місцевого самоврядування.
Після проведення чергових місцевих виборів 25 жовтня 2020 року Україна буде покрита територіальними громадами все не «латково», а повністю. Відповідно, у держбюджеті країни на 2021 рік має бути вже введена дворівнева модель міжбюджетних відносин та встановлено взаємовідносини між держбюджетом та бюджетами 1470 ОТГ. Для цього проводилися п’ятиетапні зміни міжбюджетних відносин. Спочатку забезпечили надання якісних соцпослуг споживачам завдяки розширенню видаткових повноважень органів місцевого самоврядування. Тобто громади отримували і більше ресурсів, і повноважень. окрема, у 2016 році приріст надходжень до загального фонду проти 2015 року (у співставних умовах) становив 49,3 відсотка, або 48,4 мільярда гривень. Загалом, за підсумками 2016 року місцеві бюджети (загальний та спеціальний фонди разом) виконано з профіцитом в обсязі 15,4 млрд гривень.
Вже з 2017 року і досі триває розмежування сфер відповідальності державних та місцевих органів влади щодо утримання загальноосвітніх навчальних закладів та закладів охорони здоров’я. Наразі на фінансування з місцевих бюджетів передано видатки на утримання шкіл (окрім зарплати медпрацівникам) та оплату поточних видатків (крім комунальних послуг та енергоносіїв) закладів охорони здоров’я. При цьому з 1 квітня 2020 року первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу передано на фінансування з державного бюджету.
Ще один із ключових напрямів реформи міжбюджетних відносин – це створення дворівневої моделі міжбюджетних відносин. На новий рівень наразі вже вийшли 872 територіальних громади України.
• В громадах залишатиметься вдвічі більше грошей
Позитивним аспектом реформи міжбюджетних відносин є щорічне збільшення інвестиційних ресурсів місцевих бюджетів та зростання частки видатків на виконання самоврядних повноважень. Зокрема, обсяги капітальних видатків становили у 2019 році 99,8 млрд грн, у 2018 році – 91,2 млрд грн, 74,3 мільярди гривень у 2017 році та 52,5 мільярдів – у 2016 році. В підсумку, за 5 років ресурсна база органів місцевого самоврядування збільшилась у чотири рази.
Наразі у структурі доходів місцевих бюджетів місцеві податки і збори становлять у середньому до 35 відсотків, а решта – це надходження загальнодержавних податків і зборів. Міністерство фінансів переконує, що завдяки новій моделі міжбюджетних відносин, середньостроковому бюджетному плануванню на державному та місцевому рівнях, ефективному адмініструванню податків і зборів, новому адміністративно-територіальному устрою частка таких доходів у найближчі три роки становитиме до 70 відсотків.
Ірина ТРЕБУНСЬКИХ
