Давно стало вже риторичним питання: хто винен, що Україна знаходиться у тому місці, де знаходиться? І це місце – далеко не рай, а дещо інша локація, що починається на букву «ж».
Ми знаємо, що це за місця, вони звуться українськими судами. З останніх судових новин – рідний брат скандально відомого голови Окружного адміністративного суду міста Києва Павла Вовка якось так між іншим отримав 100 тисяч доларів хабара. Ні у кого немає сумнівів, що гроші були для брата. За потрібне рішення.
Цей окружний адміністративний суд столиці давно вже «притча во язицех». Що там тільки не витворяють!
Колись ця контора самовільно звільнила Уляну Супрун з посади міністра охорони здоров’я, хоча це повноваження уряду.
Потім цей суд скасував заборону на показ в Україні найтупішого серіалу «Свати» і дозволив відвідувати нашу країну актору з цього кіна Федору Добронравову.
Ще цей «суд» зупинив обов’язкове перейменування Української православної церкви (Московського патріархату), не дивлячись на те, що Верховна Рада схвалила закон, який зобов’язує змінити назву релігійних організацій в Україні, центр яких “розташовується у країні-агресорі”.
Далі цей Окружний адмінсуд скасував рішення Київради про перейменування проспектів Московського і Ватутіна на Бандери і Шухевича.
Найдивніше те, що ніхто не може дати укорот цьому VIP-офісу вітчизняної Феміди. Ні Президент, ні Верховна Рада. Бо якийсь Вовк крутіше за них.
25 липня близько опівночі патрульні поліцейські Кропивницького затримали за кермом нетверезого суддю Кіровського райсуду міста. Перед цим суддя тікав від патруля на джипі. Пізніше суддя Галаган заявив, що його побили і поскаржився на патрульних до прокуратури.
І що було далі? Спочатку горе-судді дали умовний термін за нетверезе кермування. А потім Апеляційний суд Кіровоградської області скасував рішення попередньої інстанції і визнав цього суддю невинним!
Ви ще хочете після цього реального правосуддя?
Реальність така, що в українських судах правди шукати не варто.
Щось не так з цією системою. Хоча чому дивуватися – за вступ в найпопулярніший суддівський та прокурорський виш України – Харківську юридичну академію імені Ярослава Мудрого, беруть, за чутками, 40 тисяч доларів. Інакше не вступиш. І чомусь у ці чутки є віра. Ніхто не бачив людину, яка би вступила у той вуз просто так, за знання.
У тій академії усюди запах грошей. Мармур, граніт, фонтан з екзотичними рибами. У Києві в жодному вузі такого немає. На парковці біля того вузу «Жигулі» ви не побачите.
Зрозуміло, що кошти, вкладені батьками в навчання на суддю, треба «відбивати». І випускники, прилаштовані у суди та прокуратури різних областей, успішно цим займаються. А українці від того потерпають, і для вирішення важливих питань платять людям у мантіях. Мені відомо чимало таких випадків, але писати в деталях про них не можна. Бо ці найсправедливіші та найгуманніші люди засудять до буцегарні… Так і живемо.
Геннадій РИБЧЕНКОВ
