Щорічна міжнародна науково-практична конференція «Теоретичні та прикладні напрямки розвитку туризму та рекреації в регіонах України», що кілька років поспіль проходила в Кропивницькому на базі Льотної академії, цього року опинилась під загрозою скасування – з причин повнорозмірного російського вторгнення. Проте на її проведенні попри війну наполягли науковці Харківщини – адже, на їхню думку, після Перемоги треба буде мандрувати, а не планувати. Тож змінилась лише кропивницька локація – замість Льотної академії (КЛАНАУ) учасників та гостей люб’язно прийняла обласна наукова бібліотека ім. Дм. Чижевського.
До участі у конференції долучились біля семи десятків науковців та туристів-практиків з Києва, Львова, Одеси, Харкова, Луцька, Тернополя, Вінниці, Івано-Франківська, Полтави, Ужгорода, Умані, Кривого Рогу тощо. Нашу область представили науковці Льотної академії Національного авіаційного університету, Національного технічного університету та Державного педагогічного університету ім. Винниченка, а також туристи-практики обласного центру туризму та фахівці облaсного краєзнавчого музею.
У вітальному слові очільниця департаменту культури та туризму ОВА Уляна Соколенко вкотре підкреслила привабливість нашого регіону для багатьох видів туризму. Зокрема, ми маємо можливість реального втілення в життя проєктів кліматичного курорту України, розвитку індустріального, подієвого, археологічного та інших нових видів туризму. Новий, більш кривавий, період війни з росією завадив гідному відзначенню низки подій, пов’язаних з театральною Кіровоградщиною, в традиційному форматі, тож відомство готує «Блог на папері. Театральними стежками Кіровоградщини» – своєрідну пам’ятку, за якою мандруватимемо після війни. Водночас міні-туристичні заходи для вимушених переселенців та біженців проводять організація «Екскурс-інфо» та парк-готель «Скіфія». Також департамент продовжує цифровізацію нашої області та створює тематичні квести.
На жаль, вельми неприємною новиною поділився модератор заходу – турист та науковець, очільник обласної федерації спортивного туризму Олександр Колотуха – з липня поточного року припиняє існування кафедра туризму та авіаперевезень, що вельми успішно працювала у Льотній академії. Про причини такої «оптимізації» Колотуха не повідомив, але присутні могли про них здогадатись – фінанси…
Дев’ятий рік війни відібрав у туристів ще більшу частину місць мандрівок та наукових пошуків. Так, за словами столичної науковиці Ольги Любіцевої, під окупацією або частково винищеними є «Асканія-нова», заповідник «Святі гори», Чорнобильска зона, Чорноморський біосферний заповідник. Непоправні втрати поніс науковий фонд. Зафіксовано 367 фактів знищення чи пошкодження культурної спадщини. Особлива «атака» окупантів йде на cкіфську спадщину. Збитки мають і об’єкти інфраструктури – 44 релігійні та 42 культурні споруди, знищений готель»Україна» в Чернігові та місця відпочинку на Одещині… І цей перелік, на жаль, лише зростає…
Війна змінила також і європейський туризм, про що розповіла науковиця Льотної академії Олена Миргородська. Так, за її даними, цьогоріч Європа недоотримає біля 7-8 мільярдів доларів, які лишали в ній туристи з України та росії. Частково з цієї причини зросла вартість подорожей Європою – на 5-10 відсотків. Охочі помандрувати країнами Євросоюзу з неєвропейських країн та охочі з Євросоюзу відвідати більш віддалені країни також мають сплатити на 10 відсотків більше. Втім, враховуючи відсутність військової загрози, країни Євросоюзу компенсують втрати посиленим розвитком внутрішнього туризму між учасниками спільноти та збільшенням туристів з Ізраїлю. Але є два «але»: ковід -19 ще не зовсім зник, ще й мавпяча віспа намалювалась (вже підтверджені 118 фактів). Зі зменшенням туристичного потоку з України та росії зіштовхнулась і Туреччина – але компенсує це громадянами Євросоюзу, Ірану, ОАЕ та Ізраїлю. В країнах Азії ковід-19 продовжує триматись на небезпечному рівні, тож там точно не до туризму. Ще одне місце українського та російського туристичного паломництва – Єгипет – намагається утримати туристичний ринок за рахунок Латинської Америки, але має складнощі з логістикою та сервісом (не всім цікаві лише пляжі).
А як же Україна? Ми, хоча й воюємо, але тримаємо на плаву й туризм – за рахунок заходу України, походів вихідного дня Карпатами, транспортного транзиту до Болгарії та евакуаційних турів до Європи.
Що ж робити тим, для кого туризм – це спосіб життя, хто з різних причин не був мобілізований до ЗСУ та інших сил оборони України? Звісно ж, працювати – шукаючи нові, нестандартні методи роботи або ж ламаючи досі чинні стереотипи. Наприклад, керівниця гуртків Українського державного центру національно-патріотичного виховання, краєзнавства та туризму учнівської молоді Марина Наровлянська, хоча й обережно, але все ж запропонувала частково відійти від «спортизації» напрямку «Орієнтування», збільшивши ухил в бік практично-мілітарної частини. Як відомо, спортсмени-орієнтувальники використовують спеціальні мапи, спеціальне обладнання. Науковиця ж пропонує користуватись звичайною топографічною мапою та найпростішим приладдям. Ясна річ – компас буде жити вічно!
Але ж і тут виникають «але»: відпрацьовувати навички не варто у місцях нещодавніх боїв, прикордонних зонах, місцях розташування військових об’єктів та підприємств критичної інфраструктури тощо. Важливо інше – пані Наровлянська дала проєкт «дорожньої карти», а кожен її колега на місці обере найбезпечніший та найефективніший варіанти.
Ідея «європеїзації» залізничної колії України та проєкт науковця з Умані Олексія Ситника майже співпали за часом. Так, пан Ситник, довгий час переймаючись гайворонською вузькоколійкою зокрема та вузькоколійками України в цілому, висунув мегакрутий проєкт –об’єднати однією вузькою колією відрізки Кіровоградщини, Рівненщини та Закарпаття, створивши триденний туристичний маршрут. На жаль, з майже трьох тисяч кілометрів вузькоколійок нині працює лише три сотні. Але маємо мрію та надію, що уряд цим зацікавиться. Колись…
Думками з психології туризму поділилась методистка Кіровоградського обласного центру туризму Олена Врадій. На її думку, із загального поняття «турист» слід виокремити категорію «рекреант» – людину, яка мандрує не стільки заради кілометрів чи розрядів та звань, а просто заради відновлення чи укріплення здоров’я, релаксації, соціалізації або навпаки, усамітнення. Формат і напрямки такого туризму залежать від віку людини, її майнового та соціального статусу та рівня спілкування з іншими. Тема є вельми актуальною на поточний час – і відомі організатори «психотурів» в Кропивницькому Андрій Фоменко та Наталя Салімова це підтвердять.
Військові дії стали «натхненням» для ще одного працівника обласного центру туризму – історією та сучасним станом, а також ймовірними перспективами «Меморіального туризму» з учасниками конференції поділився Андрій Пропадущий. Як не дивно, але історія «меморіального» туризму почалася зі створенням СРСР – десятки поколінь туристів можуть згадати ледь не обов’язкові походи та екскурсії «по ленинским местам» и «по местам революционной борьбы советского народа» або те саме « по местам подвигов в Великой Отечественной войне». Нині ж подібний туризм – справа суто добровільна.
Після декомунізації збереглися лише пам’ятники, пов’язані з Другою світовою війною, тож їхнє відвідування можна розцінити як вшанування пам’яті полеглих земляків(і не лише), так і своєрідний «ностальгійний» туризм. Нова війна – нові жертви та нові герої, тож тривалий час місця недавніх боїв та окупації будуть місцем відвідувань не лише топ-політиків країн Європи чи Америки, а й тих, хто має пересвідчитись, що стосовно росії гасло «Ніколи знову!» не менш актуальне, ніж при згадці нацистської Німеччини. Меморіальний туризм не є якоюсь новинкою, але в Україні після Перемоги він набуде виняткового розвитку та цінності.
Звісно, охопити доповіді всіх учасників формат видання не дозволить. Але найближчим часом учасники отримають друковану чи електронну версію збірника всіх доповідей. А там традиційно «НС» знайде те, чим варто поділитись з читачами.
В холі бібліотеки учасників та гостей зустрічала організована обласним центром туризму фотовиставка «Туризм нас єднає», яка охопила цікаві туристичні події в області за воєнні роки. Лише два останніх роки, коли пандемія ковіду перетікла у пандемію війни, зменшила туризм практичний і змусила перейти в онлайн-формати, завадила оновленню виставки. Але прагнення до «туристичного реваншу» для фанів мандрівок не менш жадане, ніж Перемога для ЗСУ та всього українського народу. А це означає, що шляхів вистачить на всіх… і для кожного окремо.
Максим ГУЦАЛЮК, фото автора
