Розумію, що «НС» читають дорослі люди, але все ж розкажу. Зараз на російському телебаченні і в Інтернеті, де наші дивляться, є дуже популярний серіал «Котики, вперед!». Не менш популярний, ніж свого часу «Маша і ведмідь» та «Фіксики». Так ось, ще навесні позаминулого року, коли слово «коронавірус» ніхто не знав, вийшла одна з серій цього серіалу під назвою «Країна загублених шкарпеток». Я би зробив цей мультик українським славнем (так зараз на гімн багато хто каже) січню 2021 року.
Головний герой мультфільму Комашка – страшенний нехлюй та дурбецало. І ось йому треба збиратись на бал, а він не може дібрати парні шкарпетки – замість шести є лише п’ять. І ось Комашка разом із почтом котиків рушає до Країни загублених шкарпеток на пошуки. Шлях його пролягає через Землю заламаних олівців, Край загублених шашок, і ось вона, та сама країна.
А там шкарпетки влаштували йому майдан! (Так актуально в світлі останніх подій) Одна шкарпетка виступає з гаслом – «ти мене два місяці тримав у корзині для брудної білизни!». Інша пред’являє – «я взагалі три роки в наволочці провалялась». Ну та врешті-решт домовились, і був хепі-енд. Комашка записав відосік, де обіцяв надалі бути більш організованим та думати про майбутнє своїх рішень.
Звісно, на тему локдауна і шкарпеток не пожартував хіба що найлінивіший. Хоча я не уявляю людину, у якої в гардеробі немає кількох пар пристойних шкарпеток, які не соромно надягти у гості. Зрештою, можна пригадати ситуації, коли дірки в шкарпетках помітили у президента США Барака Обами та президента Світового банку Пола Вульфовіца. І нічого, живуть собі люди, хоча б могли зарані, до надзвичайної ситуації, купити по мільярду пар шкарпеток «від кутюр».
Шкарпетки, які неможливо купити, – це, насправді, головний символ року, що настав, а не якийсь там Білий металевий бугай. Цікаво, якого кольору і якої якості були шкарпетки у Володимира Зеленського, коли він відпочивав у головному зимовому бацилообміннику країни – Буковелі?
Безглуздість обмежень на продаж шкарпеток, туалетного паперу, мила і ще безлічі товарів повсякденного вжитку вже зрозуміла, здається, усім в Україні. Окрім тих, хто все це придумав. Так, багато обмежень потрібні та зрозумілі – заборона на дискотеки тощо. Але з супермаркетами, де від бакалійного відділу до відділу з пральним порошком усього метр-півтора, щось геть не те вони придумали. Точніше не придумали, а організували через дупу.
Однак ми ще може, колись, пошкодуємо, що жартували про шкарпетки. Бо хто знає, з такими тарифами на комунальні платежі, можливо, через рік по карману людям будуть лише онучі? А шкарпетки будуть прирівняні до предметів розкоші…
Геннадій РИБЧЕНКОВ
