Читаючи новини про чергові кадрові зачистки у Кабміні, виникає лише одне питання – хто вони, всі ті люди?
У середу, 3 листопада, уряд розглянув питання звільнення Романа Абрамовського з посади міністра захисту довкілля та природних ресурсів, Олексія Любченка з посади першого віце-прем’єра – міністра економіки, Олексія Резнікова з посади віце-прем’єр-міністра – міністра з реінтеграції тимчасово окупованих територій, Олега Уруського з посади віце-прем’єр-міністра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості, Андрія Тарана з посади міністра оборони. З них хіба що Олексія Любченка можна згадати – він колись давно керував на Кіровоградщині податковою, ще був заступником голови нашої облдержадміністрації.
Не секрет, що за Зеленського – а це останні два з половиною роки – склад керівництва багатьох міністерств змінюється частіше, ніж склад дівчачого поп-гурту «Віагра». Не встигаєш запам’ятати. Колись будь-який журналіст знав ключових міністрів, а зараз… Ну коли за два роки змінилося вже чотири міністра охорони здоров’я, то як їх запам’ятаєш? Хто пам’ятає ту Зоряну Скалецьку чи Іллю Ємця (були такі міністри)?
Які будуть нові міністри? На оборону кинули юриста Олексія Рєзнікова. Добре, бо могли ж і гінеколога (РНБО за Януковича очолювала лікарка саме цього профілю Богатирьова). Міністром реінтеграції стала Ірина Верещук, яка свого часу дуже хотіла очолити столицю. Що ж вона за безцінний кадр, що її намагаються хоч кудись прилаштувати? Ну, керувала містечком з населенням менше ніж у Бобринці чи Новоукраїнці, і все. Чогось, мабуть, ми не знаємо.
Інколи на пам’ять приходять часи Януковича, коли по всій країні на всіх посадах опинились вихідці з Донбасу. Був такий анекдот: ловлять на вулицях Києва якогось чувака характерної зовнішності, питають – ти звідки? – З Горлівки. – Ура, пішли, зам міністра будеш. Врешті-решт вихідці з Кривого Рогу у влади, здається, скінчилися. Вже намагаються знайти хоч когось, головною якістю якого буде відданість – самі знаєте, кому.
Хоча й раніше так було. Згадайте попередніх міністрів внутрішніх справ – радіоелектронника Луценка, бізнесмена Авакова, зараз ось якийсь юрист Монастирський. Це раніше, аби стати міністром, треба було почати опером в Олександрії, потім на різних посадах в Кіровограді побути, лише потім міністром, як було з нашим земляком Юрієм Кравченком.
Керівнику поліції не треба бути вихідцем з системи, міністру оброни – військовим, і перелік може бути довгим. Та про що казати, коли дві третини країни не знають, хто в нас прем’єр-міністр. Хто, Шмигаль? А хто це?! Як хто? Багаторічний бухгалтер хронічно збиткового Львівського автобусного заводу (ви давно автобуси ЛАЗ бачили?)
Знаєте, в американців є таке поняття – Джон Доу. Невпізнана, незнана особистість. Те саме, що у росіян Вася Пупкін. Так от, здається, скоро весь український уряд буде із таких Джонів чи Василів. Бо герой має бути один, вважає дехто.
Геннадій РИБЧЕНКОВ
