Ще донедавна ми лише читали про повітряну тривогу у книжках та бачили-чули в кіно. Ну, ще раз на десять років при перевірці, як система працює, чули сирену хвилин п’ять. Сьогодні ми чуємо ці завивання іноді по двадцять раз на добу, як це було нещодавно. Деякі медичні працівники кажуть, що від звуків тривоги шкоди не менше, ніж від вибухів. Це перебільшення, звісно, але тиск злітає у десятків тисяч людей. І взагалі, щось з цими сиренами і обмеженнями на час тривоги трохи не так.
Добре, що зараз тривога лунає не постійно, а лише на початку та після відбою. Але. Коли цих тривог за день кілька, часто-густо (особливо спросоння) не розумієш – що це: початок тривоги чи закінчення? Далеко не в усіх на телефонах є додатки з повідомленням про тривогу. Наприклад, я принципово не хочу такого, бо й без того серце вискакує, коли у когось поруч у смартфоні починає завивати. До чого це я? Чому би не зробити звуки оголошення тривоги і відбою відмінними? Наприклад, оголошення тривоги – безперервна сирена, а кінець тривоги – таким, що переривається, дискретним. Не думається, що технічно це складно, але людям було б зрозуміліше.
Ще про один тривожний аспект. На час тривоги магазини зупиняють свою роботу, далеко не усі, але великі – так. І що відбувається? Десятки, а то й сотні людей, які не встигли скупитися, кучкуються біля дверей крамниці, очікуючи відбою і можливості повернутися. Не будемо стверджувати принципово, але, здається, ці люди являють собою ще кращу мішень, ніж аби вони залишалися у приміщенні. Можливо, дах затримав би ракету, а ось зовні багато постраждає від скалок скла вітрин, таке кажуть деякі. До того ж, біля багатьох торговельних закладів немає укриттів або покупці не знають, де вони, і подітись їм нема куди.
Те ж саме з громадським транспортом. Там періодично згідно інструкцій то зупиняють тролейбуси та автобуси під час тривоги, то рухаються далі. Але доводилося бачити і ставати учасником ситуації – тролейбус зупинився, люди вийшли, але багатьом з них шкода сплачених за квиток 6 гривень, або в них є час почекати відбою, і тому біля транспортного засобу стоїть купа народу. Непогана мішень. Хоча у випадку транспорту є хоч деяка додаткова аргументація – ракета чи снаряд можуть влучити у тролейбус або поруч і нікого не вбити, але якщо він рухається зі швидкістю у 50 кілометрів на годину, буде аварія, в якій люди постраждають саме від ДТП, хоча й викликаної вибухом.
Звісно, як правильно кому працювати, аби убезпечити максимальну кількість людей, – розуміння цього приходить лише з гірким досвідом. Ось трошки своїм досвідом і міркуваннями й поділився. Безпечних вам покупок та поїздок!
Геннадій РИБЧЕНКОВ
