Українські реформи та трансформації не можна не любити. Вони завжди такі вагомі та гучні!
Ось, наприклад, не встигли ми звикнути, що в школах не п’ятибальна система оцінки, а 12-бальна, а тут нате вам нове. «Рехформу» чергову. Тепер рівень результату навчання дітей будуть визначати та пoзначати буквами – «пoчаткoвий» (П), «середній» (С), «дoстатній» (Д) та «висoкий» (В).
Це ж так важливо! Те, що багато предметів викладають так, як це було за часів Сталіна, Хрущова та Брєжнева – не питання! Те, що викладачі досі пишуть для керівництва сотні нікому не потрібних паперів – календарне та поурочне планування, «тема, мета, план, хід заняття» і т. ін. – це дурниці. Головне – реформувати оцінювання: були цифри, стали букви.
Вже давно після Уляни Супрун змінилося кілька міністрів охорони здоров’я, а її реформи досі критикують. І дуже багато людей досі їх не розуміє. Раніше ти просто йшов до фахівця, а зараз треба для початку відвідати сімейного лікаря. Хоча й зараз до стоматолога, скажімо, йди, до якого хочеш. Чи до проктолога.
І чому один з головних пунктів вакцинації від коронавірусу у Кропивницькому знаходиться у школі №6? У місті два десятки лікарень, а вакцинують чомусь у школі. Невже в лікарнях нема місця? А зараз ще планують колоти вакцину прямо у тролейбусах. А навіщо ті лікарні?..
Реформують роботу «Укрпошти». Закривають звичні стаціонарні відділення, замість них вводять якісь пересувні. Це вже страшно вдарило по редакціях усіх небагатьох газет, які ще видаються. Передплата страждає. Однак у керівника «Укрпошти» зарплатня більше 800 тисяч гривень на місяць…
А як «успішно» десятиліттями в нас йде судова реформа! Останнє з її «досягнень» – суддям підвищили пенсію майже на 10 тисяч гривень на місяць, водночас військовим пенсіонерам додали до пенсії 67 гривень…Реформи – вони такі.
Були в нас окремі міністерства молоді та спорту та культури, минулого року їх об’єднали в одне. Це ж так важливо! Всі ж помітили, як одразу розквітнула наша культура! Ось тільки на Кіровоградщині закрили кілька фестивалів, на кшталт цікавого «Кропфесту». А вже два роки як відремонтований та відновлений театр в Олександрії, якому більше 150 років, досі не можуть ввести в експлуатацію. Якісь папери, дозволи, погодження треба від міністерства у тому числі, але там не до якоїсь Олександрії з її театром – в них же переформатування роботи, а ще й ця, як її, цифрова трансформація.
І так куди не кинь, куди не глянь. Тридцять років реформують багато чого, а воно все одно віддає нафталіном СРСР. Реальна реформа по суті була одна – приватизація. А так, скажімо, без переходу на особистості – сьогодні голова обласної адміністрації мало чим відрізняється від першого секретаря обкому КПРС. А голова райдержадміністрації – ще менше від першого секретаря райкому партії. Так і живемо.
Геннадій РИБЧЕНКОВ
