Коли людство вступало в нове, ХХ-те, сторіччя, була віра, що воєн вже не буде. «Людство вже досить подорослішало, щоб назавжди покінчити з війнами!» – стверджувала англійська газета «Таймс» в грудні напередодні 1901 року. А потім була Перша світова війна. Забутий нині пролетарський письменник Павло Низовий писав у двадцяті роки минулого століття в одній з повістей: «Господар кімнати повернув вимикач, і пролунав рівний, чіткий голос вечірньої радіогазети: «Останні новини. Європейські Сполучені Штати. Лондон. На сталеливарному заводі №273 сьогодні переплавлена остання гігантська гармата, з якої Англія стріляла по Парижу. Ганебна сторінка людської історії прочитана і перегорнута …» Потім була Друга світова…
Сьогодні жоден письменник чи журналіст не пише про «майбутнє без воєн». Ніхто вже не вірить, що таке можливе. Це природа людська така, чи що – винищувати подібних собі? Схоже, що так. Колись вбивали інших, аби вони не вполювали твого мамонта, або взагалі, аби підживитись в голодні часи. Невже зараз замало землі та харчів?
Колись англієць Томас Мальтус у своїй книзі «Досвід закону про народонаселення» з позицій 1798 року передрікав, що населення планети Земля не може перевищувати одного мільярда – не буде їжі на всіх. Мальтус пропонував обмежити народжуваність, перестати на державному рівні підтримувати бідних та хворих тощо. Гітлеру подобались його книги. Як і китайцям, де до 2015 року працював закон «одна родина – одна дитина», а хворих на важкі захворювання, що передаються дітям, примусово стерилізували.
Ми вже звикли, що постійно хтось з ким воює, в Африці – найвідоміший приклад – війна племен хуту і тутсі в Руанді. Вони винищили вже з мільйон один одного. Причини – кланові, етнічні, релігійні відмінності. Причому гинуть навіть президенти, прем’єри, лідери партій та рухів. Остання (не перша) війна в Руанді триває вже 26 років.
Але чому воюють люди і народи, які живуть в більш-менш цивілізованих світах? Взяти хоча би підзабутий вже конфлікт у Придністров’ї, де молдавани вбивали молдаван лише за те, що одні хотіли об’єднання з Румунією, а інші – з Росією.
Про Донбас краще промовчу. Всі, хто хоче знати, знають, хто там з ким воює. Як і про війни у Чечні.
А ось зараз «зірвало» Нагорний Карабах. Там вікові корені конфлікту. Починаючи з різної віри – вірмени християни, а азербайджанці – мусульмани. За всю історію людства у ім’я Аллаха або Христа було вбито десятки, якщо не сотні мільйонів. Але це нікого нічому не навчило. У Карабасі воюють за право влади на клаптик землі, який навіть хлібом не може забезпечити населення. Вся економіка краю – вівчарство та вирощування гранатів. Виноградники всі спалили під час війни. Без штучного зрошення нічого нормально не росте. І ця земля варта тисяч жертв?
Підключилась Киргизія до сумного переліку. Наразі вони захопили парламент, адміністрацію президента, але скоріше за все, цим не закінчиться. У 1990 та 2010 там вже були війни між киргизами та узбеками, які живуть в Киргизії. В останній загинуло біля 800 людей. Люди, схаменіться! Окрім як вбивати, можна вирощувати хліб та робити вино, встановлювати світові рекорди, писати книжки та знімати кіно, цим демонструючи свою крутість. Та чи почує хто… І де полихне наступного разу: Бурятія піде війною на Туву? Японія на Росію за Курильські острови? Страшно жити…
Геннадій РИБЧЕНКОВ
